«Україні потрібна докорінна зміна управління державою та підходів до формування політики. Бо нинішня система не робить країну сильною та успішною, а, навпаки, слабшою, біднішою і відсталішою» – це головний лейтмотив Форуму, під час якого Юлія Тимошенко представила Новий курс України.
Тільки факти нинішнього стану – 118-те місце України з 137 країн за якістю ефективності публічних інституцій, 138-ме місце з 156-ти країн за рівнем щастя, масова міграція українців за кордон і бажання приєднатись до них 54% (!) молоді. Список можна продовжити зниженням рівня життя населення, високим рівнем корупції, контрабанди, зовнішніх боргів, занепадом промисловості, браком інвестицій тощо.
Багато хто скаже «в країні війна, тому це не дивно». Але у книзі «Чому нації занепадають?», вчені доводять, що ні географія, ні сусідні країни, ні історія, ні ресурси, ні навіть війни не є доленосними у житті країни. Абсолютно кожна країна може збудувати успішну державу, реформуючи свої політичні, економічні, державні інституції, змінивши умови суспільного договору, який їх визначає.
Як приклад – повоєнна Німеччина, яка була у руїнах і мала перетворитись на сировинну країну згідно «плану Маргентау». Та канцлер Конрад Аденауер і економіст Людвіг Ерхард зламали цей план зміною системи управління. Як наслідок, за 5 років ВВП Німеччини зріс майже на 70%, значно обігнавши довоєнний рівень.
«Економічне диво» стало можливим і в Сингапурі завдяки зміні системи Лі Куан Ю, у США – завдяки новому курсу Рузвельта. Якщо змогли ці країни, то чому не може й Україна?
Але для цього Україні потрібні не пусті передвиборчі гасла, а нова стратегія, новий курс, нові смисли. Бо без зміни курсу та перезавантаження системи управління, ми й далі рухатимось по колу, як «поні у цирку».
«Новий курс України», представлений Тимошенко – це перша глибинна пропозиція зміни підходів до управління державою, заявлена політиком загальнонаціонального масштабу, що має найбільшу підтримку в українському суспільстві.
Боротьба не пустих гасел, а конкретні ідеї та смисли – ось нова якість дискусії з експертами, громадянським суспільством і кожним виборцем.
Отже, що пропонує Юлія Тимошенко?
Парламентська республіка
Україна має стати парламентською республікою «канцлерського» типу.
Іншими словами – необхідно прибрати дуалізм у владі. Вже перезріла необхідність переходу від запрограмованого протистояння «президент-прем’єр» до більш сильної, чіткої і дієвої системи.
Побудова влади на парламентській основі із точним розподілом повноважень, без дуалізму, і фактичне обрання лідера політичної сили-переможця виборів на посаду Прем’єра (канцлера), який буде керівником усієї виконавчої влади – це шлях України до успішних європейських демократій.
Дуже показовим є оприлюднений Юлією Тимошенко аналіз 30-ки найуспішніших країн світу із найвищим рівнем ВВП. Більшість із них – країни із парламентською формою правління, що видно з інфографіки. Виключення – США і Корея.
У той же час, одні із найбідніших і найвідсталіших країн – країни з президентською та змішаною формою правління, і лише три – з парламентською.
На сьогодні в Україні аномальна ситуація – керує виконавчою владою Прем’єр-міністр, а всіх керівників виконавчої влади на місцях (голів ОДА і РДА) призначає Президент.
То чиї команди будуть виконувати місцеві керівники? Звідси і початок усіх проблем. Президент стає реальним керівником виконавчої влади, але відповідальності нести не хоче, перекладаючи проблеми на уряд або парламент.
Теж саме і з судами, які нібито незалежна гілка влади, але реально залежні від «телефонного права» з Банкової. Додайте до цього вплив на виконавчу владу і парламент – і ми отримаємо узурпацію влади. Або коли суди є залежними від президента, який впливає на виконавчу владу на місцях.
Я вже не кажу про ціну прийняття рішень однією людиною для всієї нації за повної відсутності механізмів стримувань і противаг. Зокрема, таких як законодавча можливість імпічменту, що прописана в Конституції, але механізмів її реалізації немає жодних.
При формуванні парламенту Юлія Тимошенко запропонувала наслідувати приклад Франції і Італії, де низький прохідний бар’єр і де депутатів обирають у два тури.
Прохідний бар’єр у 1,5-2% у першому турі допоможе оновити парламент і допустити молоді партії. А в другому – обрати партію більшості і партію меншості, до яких зможуть приєднатись інші партії. Після чого лідер партії більшості очолює і пропонує склад Кабінету міністрів.
При цьому парламентська опозиція матиме реальний статус і зможе створювати ТСК, формувати Рахункову палату, обирати віце-спікера і не менше, ніж 1 день у місяць формувати свій порядок денний.
І рецепт проти кнопкодавства – встановити у ВРУ біометричну систему голосування.
Пряма демократія
Конституцією чітко визначено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. На жаль, сьогодні «пряма демократія» для більшості українців – це вибори раз на 5 років, коли люди обирають президентів і політичні партії. І на цьому про джерело влади забувають, згадуючи лише перед наступними виборами.
Юлія Тимошенко пропонує докорінну зміну суспільного договору і посилення громадянського суспільства.
Інтелектуально сильні люди, моральні і духовні авторитети, громадські діячі мають включитися у процес творення суспільного договору, обговорення стратегії та управління державою через всеукраїнські асоціації, які об’єднаються за профілями і увійдуть у Національну асамблею самоврядності (НАС).
Функції асоціацій:
– право законодавчої ініціативи за своїм профілем;
– кадрові пропозиції;
– нагляд за виконанням нормативних актів;
– накладення «вето уваги» на 10 днів на закони і рішення уряду для консультацій і досягнення консенсусу.
Головна мета – залучити хедлайнерів до вироблення, ухвалення і контролю за виконанням рішень, які їх стосуються. Таким чином – у момент прийняття рішення парламентом, або урядом усі зацікавлені особи будуть чітко розуміти, що їх очікує і як це працюватиме. Рішення – перестануть бути «громом серед ясного неба» для громадян і будуть на порядок якіснішими.
Антипопулізм
Юлія Тимошенко побудувала свій виступ так, аби чесно поговорити з людьми про виклики, які стоять перед Україною та необхідність переходу до інклюзивних інститутів, що зможуть дати швидкі зміни для країни.
Вона не говорила гаслами. І не обіцяла, що прийде і закінчить війну за лічені години, або, що вмить життя «буде як у раю».
Навпаки – запросила до широкого обговорення за напрямами, щоб уже зараз напрацювати пакет законодавчих змін, які будуть втілені вжиття, після приходу до влади.
Майбутні форуми і дискусії стануть основою для створення 4 платформ Нового курсу України.
Перша стосуватиметься вироблення твердого шляху до миру в Україні і виходу зі стану війни, повернення Криму, відбудови Донбасу, повернення переселенців і захисту ветеранів.
Друга – вироблення спільного суспільного договору.
Третя – побудови нового економічного курсу.
Четверта – формування гармонійної екосистеми життя, за якої кожна людина почуватиме себе стабільно і щасливо.
Крим і Донбас
Юлія Тимошенко почала і закінчила свій виступ на форумі із питання досягнення миру на Сході України, завершення війни, відновлення Донбасу та повернення Криму.
На початку виступу вона заявила, що членство в ЄС і НАТО залишається стратегією України. І звідси випливають усі безпекові питання. Про те, що РФ – агресор і, що без повернення Криму не може бути миру.
Україні потрібно повернутись до підняття на всіх дипломатичних рівнях питання відновлення перемовин з підписантами Будапештського меморандуму. Не можна допустити, щоб нові угоди зі скорочення чи припинення ядерного озброєння у світі підписувалися «на звороті» Будапештського меморандуму.
Мир буде легше досягти, коли війна перестане бути ширмою для корумпованої влади і її невдалої політики, а також заробітком для кількох людей. Коли на Донбас зайдуть миротворці ООН на умовах України.
Більше того, нам треба думати не тільки про повернення миру на Сході України, а й про створення міжнародних фондів для відновлення і розвитку Донбасу, повернення туди 1,5 млн тимчасово переміщених осіб, реабілітації та достойного життя ветеранів війни.
Старт великої дискусії покладено. Можливості для реалізації цього амбітного плану – Нового курсу України – абсолютно реалістичні. І будемо сподіватися, що поки велика «українська жаба» буде зайнята наступанням на «традиційні українські граблі», з’явиться вікно можливостей для таких потрібних змін.
Іван Крулько, заступник Голови партії «Батьківщина», УП.Блоги, 20 червня 2018р.
