Під час нагородження преміантів XVІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика мене порадувала і «запалила» українська молодь.
Вона показала, що точно знає, чого хоче. А також, що любить українську мову, знає її ціну, шанує Батьківщину і відстоює її інтереси навіть в окупованому Донецьку. І робить це усвідомлено, з розумінням того, що «нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову» (Ліна Костенко).
«Донеччина» знає рідну мову і плекає її. Ми намагаємось зберегти кожну коштовну, безцінну частинку – слово. Адже, як писав Василь Голобородько: «Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів». Можна з упевненістю сказати, що наша співуча мова житиме, бо ми, молодь, наступне покоління патріотів, пишемо сторінки майбутнього України».
Ці оптимістичні та досить дорослі слова прозвучали з вуст 9-класниці Марини Воронової («Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний заклад Олександрівської райради Донецької області) зі сцени театру імені Івана Франка після її нагородження премією «Батьківщини молодої» (фундатор Іван Крулько).
Премію їй, як і, власне, ще двом нагородженим від «Батьківщини молодої» конкурсантам – Романії Заєць (другокурсниці природничо-гуманітарного коледжу «Ужгородського національного університету» Закарпатської області) та Олександрі Лучніковій (курсантці Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба), вручив Іван Малкович, відомий поет і видавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. І це зробило ще ціннішою цю нагороду для дівчат.
Загалом під час конкурсу імені Яцика було нагороджено різними преміями близько 70 учнів та студентів. Вневнений, що саме ця молодь виведе Україну з передінфарктного стану, в якому вона опинилась через відсутність адекватної мовної політики в державі, повсюдне і досить агресивне нав’язування російської мови.
Адже, по суті, як слушно зауважив Іван Малкович, молодь, яка перемогла у конкурсі, є тими вежами оборони української мови в своїх областях. Дзвониками, які дзвонять дзвінко і модерно і будять усіх навколо. А також вогниками, що запалюють інших переходити на українську. Бо це не лише гарно, а ще й сучасно. Тому ми маємо підтримати їх, як законом «Про державну мову», так і тим, що спілкуватимемось в Україні українською, а не мовою окупанта і без закону.
І насамкінець варто сказати, що цьогоріч, як і в попередні роки, я підтримав проведення Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Бо вважаю, що сьогодні його проведення набуває особливого значення та ваги.
Адже цей конкурс не просто тест на знання державної мови для учнів та студентів. Він відкриває її «по-новому» для молоді, підвищує її соціальний престиж і виховує почуття патріотизму. Зрозуміло, конкурс не розв’яже всіх мовних проблем, але однозначно позитивно вплине на мовну та національно-патріотичну ситуацію в країні.
Тож цілком можна погодитись зі словами з листа-подяки за підтримку минулорічного конкурсу: «Цю війну виграє не зброя, а шкільний учитель разом з такими дітьми, які є нашою гордістю».
Іван Крулько, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 17 травня 2017р.
