Адвокат Надії Савченко Ілля Новіков дав інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН), у якому розповів про засекречених свідків у справі Савченко, про алібі української льотчиці, про докази захисту, які отримає від української Генпрокуратури російська сторона, і перспективи звільнення народного депутата. А також про те, навіщо у слідчих органах РФ створили «українське управління» і скільки людей уже потрапили до його поля зору.
– Ілле, почнімо з останнього засідання і доказів, які не було взято до уваги судом. Що це були за докази і яку роль у справі Савченко відіграв слідчий Медвєдєв?
– На цьому засіданні допитували як свідка слідчого Медвєдєва, котрий працює у Воронезькому управлінні Слідчого комітету РФ. У момент, коли Надію передавали від ФСБ слідчому комітету, її і прийняв цей слідчий Медвєдєв. Він же організував її поселення в готелі, охорону і передав Надію в розпорядження іншому слідчому, який безпосередньо цю справу потім вів.
Медвєдєва Служба безпеки України вважає учасником групи, що організувала незаконне позбавлення волі Савченко. Мені на руки видали копію повідомлення про підозру, яку йому пред’явлено. Це зробив особисто заступник Генерального прокурора України Столярчук ще 29 липня. Напередодні того, що ми вважали початком цього суду. Насправді суд почався пізніше, бо півтора місяці зайняло вирішення питання про те, чи не повернуть суд назад до Москви.
І ось я, щойно почався допит цього свідка, підводжуся й кажу: «Ваша честь, давайте долучимо цей документ». Мене запитали, що це взагалі за документ, чи є постанова про порушення кримінальної справи. Довелося пояснювати, що в Україні діє інше кримінально-процесуальне законодавство, що такі постанови там не виносяться.
Зрештою суд сказав, що документ отримано не процесуальним шляхом, тому його не долучатимуть. На думку суду, такі документи мають відправлятися українською Генпрокуратурою до російської.
– Може, варто було так і зробити? Тоді суду складніше було б ігнорувати документи, які подає захист.
– Так і було зроблено, ще в липні. Інша річ, що російська генпрокуратура не вважала за потрібне долучити його до цього провадження. Ну, не вважала – і все. А судом усе те, що прийшло по іншій лінії (нам дали це чітко зрозуміти), не розглядатиметься.
Насправді саме цей документ для нас був не надто важливим. З нашого боку це була пробна куля: ми хотіли подивитися, як суд реагуватиме на інші наші матеріали, які мають пряме відношення до алібі Савченко. І він показав, що, швидше за все, щойно черга подавати докази перейде від обвинувачення до нас і ми заявимо про перший же документ, нам одразу ж скажуть, що його одержано не процесуальним шляхом.
– Якось можна вплинути на цю ситуацію?
– Як я вже сказав, у СБУ є кримінальне провадження, в якому Савченко визнається потерпілою у справі про її викрадення і незаконне позбавлення волі. У рамках цього провадження було багато чого: допити свідків, експертизи. Копії матеріалів із запиту українського адвоката, нашого колеги Олександра Плахотнюка передавалися йому, а він їх відправляв мені. Ось такий у нас був відпрацьований ланцюжок. Зараз ми бачимо, що цей ланцюжок може бути російським судом відкинуто докорінно: не тому, що це незаконно, а тому, що ось їм так хочеться. Насправді російський закон дозволяє адвокату отримувати документи, де він вважає за потрібне. Тобто такий порядок прямо передбачений ст. 86 КПК, але поки що суд не хоче його визнавати.
Днями в українському МЗС була нарада, і ми домовилися діяти таким чином. Російська генпрокуратура відправляла запит, який було задоволено українською прокуратурою спочатку частково. Тепер же – у рамках цього ж запиту – все те, що вони зібрали, вони візьмуть в один великий мішок і надішлють до Росії, а ми отримаємо копії. Якщо суду хочеться, щоб ці документи було відправлено до прокуратури, вони їх і буде відправлено. І ми зможемо про це говорити в суді. Це їм, звичайно, не завадить, якщо вони захочуть впертися, але наше завдання ж не переконати їх у чомусь. Ми не можемо переконати людей, які для себе вже все вирішили. Ми можемо лише показати іншим, наскільки вони працюють не так, як належить працювати суддям. Якщо перед ними на столі лежатиме товста пачка документів, отримана Росією офіційним шляхом, а вони не захочуть її читати, – тут уже все всім стане зрозуміло. Ми хочемо їх просто приперти до стінки, щоб не залишити жодного приводу сказати, що щось не так.
– Навіщо справу Савченко перевели до суду Донецька?
– Пояснили це тим, що саме тут Савченко нібито переходила кордон. Це невелике містечко, яке межує з Луганською областю, насправді використовується як перевалочний пункт для бойовиків і поставок зброї з Росії.
Всі наші клопотання про проведення слухань у Москві було відхилено. Їм здалося, що в Донецьку цей суд буде менш висвітлений ЗМІ, що там буде менше дипломатів. Не допомогло: на кожному засіданні обов’язково присутні європейські дипломати, приїжджають туди й журналісти.
– Чому все-таки при такій увазі до справи Савченко міжнародної громадськості не спрацював її імунітет депутата ПАРЄ?
– Імунітет не працює тому, що Росія його відкрито не визнає. Що буде далі, подивимося. Справа в тім, що на наступній сесії ПАРЄ порушуватиметься питання про виключення Росії. Зараз делегація позбавлена слова, саме через ситуацію із Савченко.
Якщо виявиться, що Росія заради свого принципу «Ми маємо рацію, ми ніколи не помиляємося» ладна піти на виключення своєї делегації з ПАРЄ, отже, так і буде. Поки що вона займає саме таку позицію, демонструючи, що набагато важливіше показати свою принциповість. Таке демонстративне ставлення: мовляв, що ми хочемо, те й робимо.
– З яких причин обрали саме Савченко? Тільки тому, що серед полонених вона на той момент була єдиною жінкою?
– Ми зараз краще розуміємо відповідь на це запитання – після того, як уже допитали безпосередньо в суді людей, котрі цим займалися. Нам із самого початку здавалося, що її обрали лише тому, що вона єдина з полонених була жінкою, і вони думали, що її простіше буде зламати. Насправді був під цим якийсь ґрунт. Коли її захопили в полон і привезли до будівлі колишнього обласного військкомату, де була база батальйону «Зоря» (тобто фактично головна база «ЛНР»), на той момент у неї почали з’ясовувати, а хто у вас навідник. «Навідник» – це неправильне слово з точки зору військової термінології, правильне – «коректувальник». Навідник в артилерії – це людина, яка стоїть біля гармати і повертає ствол. Але оскільки у цих людей є певна схильність до кримінальної лексики, звідси й поняття «навідник», який наводить на квартиру при пограбуванні. Різниці вони не вловлюють, для них це речі, які міцно асоціюються. Тому для них людина, яка говорить, куди стріляти, і є навідник.
Як розповіла потім Надія, тоді, коли її привезли на цю базу, вона подумала про ту людину, яка і була навідником. До речі, вона не хоче говорити його прізвище навіть нам, адже він, можливо, ще воює. Надя тоді вирішила, що якщо скаже, що це вона, його не шукатимуть. Тієї миті ніхто не думав, що це взагалі якось переросте в подальшому в кримінальну справу. Це була виключно спроба згодувати ворогові дезінформацію тут, зараз, на полі бою. У суді всі бойовики, яких допитували, говорили, що вона одразу на полі бою нам сказала, що вона корегувала вогонь.
Це неправда. Снайперів, як і коректувальників вогню, як і військових льотчиків, дуже не люблять і інколи вбивають просто одразу. І спроба уявити, що вона сказала: «Я не снайпер, а коректувальник», виглядає абсурдно.
Це кажуть, аби показати, що вона із самого початку в усьому зізналася. Вона сказала це лише один раз людині, яка представилася якимсь Адамом Умаровим. За версією СБУ це не справжнє ім’я, а звуть цю людину Максим Олександрович Баликов. У СБУ є його дані, це справді один з бойовиків, не остання людина в «ЛНР». Ось він з нею спілкувався, і йому вона згодувала цю дезінформацію. А зараз намагаються показати, що вона говорила це все направо і наліво. Можливо, що він у нас ще з’явиться під час суду як один з секретних свідків. Тому що у справі є чотири засекречених свідки. Одного з них ми допитали. Це було страшенно незручно: бо він говорив через колонку – через мікрофон, нам половину його слів не було чути, він теж погано чув те, що говоримо ми.
– Допит відбувається в режимі відеоконференції?
– Не відео, а аудіо, щоб свідка нікому не показувати. При цьому прокурор перед початком допиту попросив усіх видалити, щоб остаточно забезпечити безпеку свідка. Хоча це був рідкісний випадок, коли суд їм відмовив: зазвичай суд погоджується з усім, що пропонує прокурор.
– З таким самим успіхом можна видати будь-яку людину за свідка і сказати, що він спілкувався із Савченко…
– На диво, ми досі не чули від жодного з бойовиків, що вони бачили Савченко на цій самій щоглі, з якої вона, за версією слідства, корегувала вогонь. Усі говорять ухильно. Ми, зокрема, допитували двох командирів з батальйону «Зоря». Предметно запитуємо: «Ось ви кажете, що по вас стріляли прицільно, ви спробували з’ясувати, звідки по вам коректують вогонь?», а вони по черзі відповідають: «Ні, я про це не думав. Це не мій обов’язок». І всі, кого ми про це запитували, відповідали приблизно так само.
Насправді потрібно розуміти, як розвивалася хронологія цієї справи. Спочатку нам гучно говорили, що українські карателі вбивають журналістів, щоб вони нічого не висвітлювали, потім виявилося, що їх убили випадково. Таким чином, є поточна версія слідства про те, що стріляли по мирних жителях, серед яких випадково опинилися журналісти. Спеціально на журналістів ніхто не полював.
– Чому відмовилися від первинної версії? Вона виглядала кровожерливіше?
– Вони провели слідчий експеримент – і виявилося, що з тієї відстані, на якій, як вони стверджують, була Савченко, просто неможливо було відрізнити журналіста від нежурналіста.
Ми просили повторити слідчий експеримент. Але нам відповіли дуже лукаво, коли ми це просили у вересні, мовляв, що клопотання подано передчасно, оскільки зараз надає докази сторона обвинувачення. А коли ми про це попросимо в листопаді, нам скажуть, що вже пізно, що вже не ті астрономічні умови і немає сонячної погоди, час згаяно, вибачте. Ось так працює цей суд. Потрібно розуміти, що суду у нас насправді немає. І ми фактично у вічі їм говоримо, що, панове судді, ви – не судді. Ми вас, звісно, поважаємо і все таке, але, даруйте, нам усе одно, що ви напишете у вироку. Тому ми змушені працювати на те, щоб вас дискредитувати. І вони це змушені терпіти. Що їм ще залишається? Їм сказали провести показовий процес, ось вони й проводять. Тож зараз, за версією слідства, ніяких журналістів убити не намагалися, намагалися вбити групу мирних жителів…
– А звідки тоді за їхньою версією велося коректування вогню?
– За їхньою версією Савченко перебувала на якійсь вишці, яка використовувалася на газопроводі. Там є такі вишки аварійного зв’язку, які обслуговують потреби цього газопроводу. Це 40-метрова залізна конструкція, на якій стоїть антена передачі аварійного сигналу. Вона вже до того часу два роки не використовувалася. Тому цю вишку, до речі, для чогось повалили. Тобто залізти на неї і перевірити, що звідти видно, зараз неможливо. Українська сторона запускала безпілотник, пробували знімати, що звідти видно з тієї висоти. Але до кінця не зрозуміло. А от російські експерти взяли космічні знімки і шляхом якоїсь тригонометрії з’ясували, що все-таки щось можна.
Ніхто зі свідків не заявив, що бачив на цій вишці хоча б когось, не кажучи вже про Савченко. Це просто теоретичне припущення – що звідти можна було коректувати вогонь по Металісту. Але за версією слідства, якщо була вишка, отже, це було єдине місце локації коректувальника. Поки що це припущення, але не виключено, що до кінця процесу у нас з’явиться свідок, який скаже, що бачив там Савченко. Нам це не завадить, бо наше алібі грунтується не на свідках, а на технічних даних – телефонах і відео, яке було знято під час затримання. З цієї точки зору всіх, кого нам потрібно було переконати, ми вже переконали. Для міжнародної громадськості це вже не істотно. Нам уже було обіцяно, що від Путіна не відступлять, поки Савченко не звільнять.
– Чому саме коректувальника звинувачують у смерті мирних жителів і зробили з цього такий показовий процес?
– Тому що вони не можуть дістатися до інших. У тій же справі проходить Мельничук як людина, котра давала наказ стріляти, невстановлені особи з числа українських військовослужбовців, Аваков і Коломойський, які все це, на думку російської сторони, координували, – загалом, повний фарш. Але зловити встигли лише Савченко. На передостанньому засіданні давав свідчення слідчий, який проговорився, що у них управління, яке займалося цим розслідуванням, називалося «українським». Офіційно – Управління з розслідування незаконних засобів та методів ведення війни. Його було створено в березні 2014 року під усі ці події. Їхнім завданням було правовим чином супроводжувати ведення війни. Тобто Росія вирішила, що воюватиме і одночасно розслідуватиме, як неправильно воюють українці. Там працює 20 слідчих. Вони через себе пропустили понад сто тисяч свідків. П’ятнадцять тисяч з цих людей визнали потерпілими. Але ми бачимо, що виходить пшик. Поки що тому, що єдиний відчутний результат цього управління – це справа Савченко, яка потрапила до суду. І справа Сергія Литвинова. Ні до Авакова, ні до Коломойського вони дістатися не можуть.
– Розкажіть докладніше про справу Литвинова. На який вона стадії?
– Там узагалі дивна ситуація. Йому ставилася 356 стаття КК – жорстоке поводження з полоненими та інше. Зараз, схоже, звинувачення змінять на «розбій». Наші слідчі звикли, що їх ніхто не перевіряє. Але обпалившись на Савченко, вони зрозуміли, що на цю справу теж пильно дивитимуться. У них немає доказів, але щоб Литвинова не відпускати, змінять кваліфікацію. Більше року роботи цього управління – дві справи, що дійшли до суду.
– Справа Савченко якось вплинула на рейтинг Путіна в Росії?
– У Чаушеску знаєте, які рейтинги були за три дні до розстрілу? Порівняно з ним Путін пасе задніх. Ви повинні розуміти, що для росіян справа Савченко не така вже й важлива. Це десята новина між посівом озимини та успіхом у Сирії.
– То навіщо Путін так ризикує, розуміючи, що йому загрожують персональні санкції?
– Йому все одно. Це чувак, який сів на хвіст тигру. І не може тепер з нього злізти. Він не може перестати бути Путіним. Крім того, ця справа принципова для Бастрикіна (глава Слідчого комітету РФ. – Авт.), оскільки його відомство заявило гучно, що вони все вже розкрили. Він точно відступитися не може.
– Була інформація, що на момент убивства журналістів Савченко вже перебувала в полоні.
– Так і було.
– І яким же чином вона, на думку слідства, корегувала вогонь? Як ці два факти, що суперечать один одному, можна пов’язувати?
– Дуже просто – протиріччя можна ігнорувати. У полон вона, за нашими розрахунками, потрапила приблизно о 10:30. Обстріл був об 11:40 – 12:00. У неї було із собою два телефони. Один – на одну сім-картку, інший – на дві сім-картки. У нас є біллінг за трьома сім-картками, який показує, що одна з цих сім-карток о 10:44 перебувала в центральній частині Луганська. Тобто її везли в той момент. А дві інші об 11:03-11:15 «б’ються» в тому самому батальйоні «Зоря», де вона пробула наступний тиждень. Ці дані у слідства є. Ніхто навіть не намагається заперечити їхню достовірність.
У нормальній ситуації слідчий мав написати постанову про проведення експертизи і порушити питання: «У відповідності з цими даними біллінгу, де в такий-то момент перебував телефон?» Експерт йому повинен відповісти, що в такий-то момент був там-то і там-то, з такою-то точністю. І це повністю зняло б усі питання. Але слідчий ставить питання інакше. Він викликає як свідка якогось працівника стільникового зв’язку в Луганську. І той каже, що було пошкоджено антену, яка найближче розташована до місця, де це все відбувалося.
Слідчий привозить із собою до суду грубезний талмуд і повідомляє, що це технічні характеристики антен стільникового зв’язку. Тобто шістсот сторінок, густо списаних цифрами в таблицях. Цей талмуд дають експерту, а от біллінг йому не дають. І запитують: «На яку максимальну відстань може працювати вишка?» Експерт відповідає: на 35 км. Тобто, якщо вишка стоїть у голому степу, немає інших найближчих вишок, то, теоретично, телефон, який знаходиться на відстані 35 км, може до неї підключитися. І слідчий уточнює: «Отже, не можна виключати, що телефон Савченко підключався до вишки в Луганську»…
Це маячня. Нам пояснили дуже популярно в тій самій стільниковій компанії, якій ця вишка належить, а це МТС-Україна, чому так не може бути.
Тепер відео, яке фігурує в матеріалах справи. Його знімав один з бойовиків. У нього там дуже жорсткі кадри, вмираючі люди на цьому відео. І серед іншого там є кадри, де Савченко в оточенні бойовиків. Підтверджено офіційно, що це вона. Ніхто цього не заперечує. Тепер стоїть питання, в який момент відео разом з нею знімали.
– Там є дата, час?
– Час там збито: показує, що це було близько півночі, хоча всі бачать, що це білий день. Слідство наполягає, що відео знято після 12:00 дня, тобто після обстрілу. Ми запропонували провести астрономічну експертизу. Це досить тривіальна річ: знаючи дату і вказане місце, за кутом підйому сонця визначити час.
В Україні таку експертизу вже зробили, в Росії нам відмовили. Але принадність цього відео в тому, що істинність його, як я вже сказав, ніхто не заперечує. Воно потрапило до рук слідства безпосередньо від цього бойовика, і сказати, що якісь українці щось змінили, не можна. Відео жодної секунди не було в наших руках. Ми лише отримали копію з матеріалів справи.
Плюс цієї справи ще в тому, що у файлі є така річ, як EXIF-block, – це щось на зразок чорної скрині. У файлі є певна ділянка, яка фіксує, який час було поставлено на таймері пристрою. Хоча час може бути неправильним сам по собі, різниця порівняно з наступним файлом буде коректною. Наприклад, ви знімали файл №2 через дві хвилини після файлу №1. І це дозволяє прив’язати той кадр, де є Савченко, до того кадру, де можна подивитися час по сонцю.
Суд не захоче це вислухати, скаже, що їм і так усе зрозуміло. Але після цього все зрозуміло стане якраз із судом. Усім, хто до цих пір має якісь сумніви. Нам фантастично пощастило із цим відео, яким фактично підтверджується алібі Савченко.
– Ваш колега заявив, що в 2016 році Савченко буде на волі. На чому базується такий прогноз?
– Російський мін’юст уже повідомив, що вони готові розглянути питання про те, щоб відправити Савченко відбувати покарання в Україні. Це вже перший сигнал про капітуляцію.
– Хочете подати апеляцію? І після цього перевезти Надю до України? Чи яка процедура?
– Вирок набуде чинності: буде апеляція чи не буде, його залишать без змін. Після цього є кілька варіантів. Перший – обмін, другий варіант – як із Ходорковським, коли Путіна дотиснули, і він підписав помилування.
– Але для цього або Надя, або її адвокати повинні звернутися до Путіна. Без такого звернення нічого не вийде.
– Ми можемо звернутися, наприклад. Вона нічого не писатиме. Це вже наше питання, залишмо його осторонь.
Є ще третій варіант – це процедура, за якою іноземця відправляють відбувати покарання на батьківщину. Як у цій ситуації зіграють політики, мені складно судити. Але що потрібно робити адвокатам, я знаю.
Дуже добре, що Держдепартамент США прямо заявив, що те, що відбувається в Донецьку, вони не вважають судом, що справа нечесна і Савченко потрібно відпускати зараз. Для Держдепу це дуже сильне висловлювання, і ми частково покладаємося на них, а почасти – на європейців.
– У нас подейкують, що адвокати Савченко домовилися з ФСБ, інакше неможливо працювати в таких процесах…
– Ми не домовилися. Першого разу, коли я приїхав сюди у справі Савченко, це було в липні 2014 року, мене співробітник СБУ намагався розколоти. Він ненароком, посеред розмови, мене запитав: «Правда, що за невимкнений айфон у будівлі ФСБ оголошують неповну службову відповідність?» Розуміючи, що з телефоном адвокатів туди взагалі не пускають, а слідчим можна…
Справді, в Україні вважали, що ми підставні люди. Сподіваюся, що за той час, поки ми працюємо у справі Савченко, стало зрозуміло, що ми самі по собі.
– Суто по-людськи скажіть, навіщо вам ця справа? Ну, так, без пафосу.
– Без пафосу не вийде. Якщо щось хочеш зробити в професії, ця справа – мрія. Це по-перше. По-друге, у мене мама українка. Я себе вважаю як мінімум частково українцем, для мене це – питання принципу. Тому й умовляв Фейгіна займатися справою Савченко.
– Надя одразу вам повірила?
– Спочатку вона припустила, що це якась підстава, потім вирішила, що потрібно спробувати працювати, а з часом уже склалися певні довірчі взаємини. Зараз вона повною мірою на нас покладається і без цього нам, звичайно, неможливо було б працювати.
До речі, Савченко зараз вносить законопроект до Верховної Ради, згідно з яким один день перебування в СІЗО вважатиметься за два дні перебування в колонії. Таке в Росії хотіли ввести останні 15 років, але так і не вийшло. Зараз Савченко хоче внести таку зміну до українського законодавства – у неї є на це моральне право. Це абсолютно обгрунтований законопроект. Можливо, її ім’я якраз допоможе подолати опір українських силовиків, котрі, напевно, будуть проти такої новації.
– У цій справі дуже багато якоїсь зайвої театральності. Іноді складається враження, що Наді подобається те, що відбувається…
– Їй подобається знущатися з людей, які її в усе це втягнули. Вона знає, що їй зараз нічого не можуть зробити. Вона зараз, можливо, найпривілейованіший в’язень у Росії. Тому що вона – особистий заручник Путіна, і з будь-якого тюремника, який щось їй зробить, запитають. Тому вона знає, що вона може собі дозволити те, що не може жоден інший бранець. Вона за всіх в’язнів Росії відіграється на цій пекельній системі.
Савченко возять кортежем з дев’ятьох машин, і другий кортеж, такий самий, їде по дорозі перед нею або після неї, щоб важко її було відбити. Це серйозно, не жарт. Нам одне із засідань скасували з тієї причини, що до Новочеркаська, де розташоване СІЗО, приїжджав патріарх Кирило. Щоб забезпечити його безпеку, задіяли той штат правоохоронців, котрий зазвичай працює на супровід Савченко до суду.
Ця справа вже дуже дорого коштувала Росії. І не лише репутаційно. Там кілька сотень тисяч рублів пішли лишень на те, аби перекласти всі документи українською мовою. І ще піде, коли знадобиться протоколи перекладати і вирок. Ну, самі винні, вони цього хотіли.
Повний текст інтерв’ю «Аналітичній службі новин» можна переглянути тут.
