Зранку звинувачення представило свою програму по оголошенню документів на найближчий час – близько тисячі сторінок, в основному експертизи та протоколи оглядів. Це не означає, що їх будуть читати підряд, не відриваючись.
Прокурори мають право чергувати допити з читанням паперів на свій смак. Відсотків дев’яносто з цього списку ми підтримали, просили суддів поки не дозволяти досліджувати окремі фрагменти – сюрреалістичну експертизу правдивості промови з відео, все, що пов’язано з фальсифікацією протоколів слідчим Маньшиним (доти, доки ми не допитаємо самого Маньшина, а суд ще не вирішив, чи робити це). Суд вирішив, що досліджувати можна все в будь-який час. Ок, це не принципово.
Потім був допит потерпілих через відеоконференцзв’язок. Це такий спеціальний суддівський скайп, тільки пекельно дорогий і не дуже надійний, його роблять в тому ж НДІ «Схід», що й ГАС «Вибори». Спершу включили Басманний суд, наша стара знайома суддя Мушнікова, яку Україна оголосила в розшук за співучасть у незаконному позбавленні волі Савченко, перевірила паспорт у першого на сьогодні потерпілого та відібрала у нього підписку. Це був Іван Ч., онук і син вчорашніх бабусі та тітки, хлопець 25 років. Його свідчення, нібито дані на слідстві, теж посторінково збігалися з їхніми, особливо у фірмовій вступній частині про націоналістичну хунту і героїв ЛНР. Оприлюднити їх нам не дали, але всім і так все вже зрозуміло. Іван, схоже, намагався говорити чесно про подробиці обстрілу, але було помітно, що спогади у нього плутаються. Пораненого сепаратиста й озброєних людей на дорозі він бачив, але скільки було вибухів і хто за ким біг, викладав не твердо. Заявив, що перед вибухом щораз був сильний свист, і що вибух був за 10 метра від їхньої групи, але нікого не зачепило. Про те, що це означає, поговоримо пізніше. Перші вибухи були поодинокі. Оператор приєднався до них після другого вибуху.
Далі включили Василеостровський суд у Петербурзі, сім’я Т., виявляється, чекала нас відучора. Чоловік, дружина і доросла дочка. Тут дітище НДІ «Схід» показало свої найгірші сторони. Було жахливе відлуння, доводилося кричати в мікрофон і повторювати запитання. Як і у всіх попередніх випадках, пропозицію показати відео тих хвилин, зняте Денисовим, у прокурорів викликало лише обурення. Вони самі вирішать, коли настане відповідний момент. Ні, зараз ще не він. У сім’ї Т. протоколи показань трохи відрізняються у фінальній частині від тих, що ми вже чули, але не сильно, а між собою знову-таки збігаються. Першим допитували Геннадія, раніше Іван сказав про нього, що він підхопив під плече пораненого сепаратиста на шосе і допомагав йому йти всю дорогу. Сам Геннадій викладає це інакше.
Він допоміг бойовику затягнути джгут на руці, який потім пішов вперед і зник з очей, а він сам втратив дружину і дочку, і далі йшов у компанії оператора й тітки Полі. Тітка Поля виникла в цій історії вперше. До цього всі говорили, що в групі біженців було тільки шість чоловік. Тітку Полю не вважали, не визнали потерпілою. На її життя, виходить, ніхто не робив замах. Навіть прикро за неї. Судячи з усього, це вона на цих стоп-кадрах. Ми не можемо запитати про це у Геннадія, тому що у прокурорів все ще не настав вдалий момент для перегляду відео. З тіткою Полею, схоже, вийшло так: коли почали розкручувати кримінальну справу, першим знайшли в таборі біженців Івана і його сім’ю. Сім’я Т. перебралася до Петербурга, їх допитали тільки в квітні 2015. Возитися з розшуком тітки Полі, про яку Іван не пам’ятав, було вже ніколи. Ми не знаємо, чи жива вона, і де. Вона могла б стати цікавим свідком, але навряд чи ми знайдемо її за той час, що залишився до вироку.
На думку Геннадія, було спершу два одиночні вибухи, перший з яких поранив ЛНРовца на шосе, а через деякий час – серія вибухів ближче до блокпосту. Він теж говорить про свист перед вибухом. Тут ось у чому справа: артилерійський снаряд у польоті не свистить, а скоріше шелестить. Різкий свист – це опірена міна. І при попаданні міни зовсім близько від вас (всі говорять – 10-15 метрів) можна, якщо пощастить, залишитися неушкодженим, якщо потрапити в мертвий сектор. Зі снарядом таке малоймовірно. Ми з самого початку, всупереч тому, що говорила нам Надія, взяли за основу версію про те, що цей конкретний обстріл вели українські гаубиці з Веселої гори. По-перше, вони дійсно стріляли в той день по Металісту, хоча й не дуже зрозуміло, о котрій. По-друге, бритва Оккама просто-таки верещить від натуги, якщо допустити, що на додаток до всієї брехні в цій справі, ВГТРКшнікі ще й потрапили під friendly fire. Так просто не буває, ну напевно, це все-таки з українкою боку прилетіло, там же поруч цілі, міномети ЛНР… Надіїне алібі від цього все одно не залежить, хто б не стріляв.
І ось у справі з’являються натяки, що це все-таки могли бути міни. І російське слідство з цього починалося, скрізь писали «міномети», версія гаубиці з’явилися вже потім. Проблема з мінометами в тому, що вони на 6 км не стріляють, а до 11:30 ніде ближче за українську артилерію не було. Міномети сепаратистів стріляли на межі дальності з Металіста по наступаючим на Стукалову Балку «Айдару» і 80-й бригаді ВСУ.
Я сам до кінця в це не вірю, але будемо розбиратися. А допит Геннадія Т. перервався на дуже інтимному місці: він якраз підтвердив, що всупереч зазначеній у протоколі, усюдисущий слідчий Маньшин записував його свідчення від руки, а не друкував на принтері. Допит проходив у них в квартирі, слідчий принтер з собою не приносив… Як тільки Геннадій сказав це, відеозв’язок перервався і більше не воскресав. Суд постановив відновити допит завтра об 11.00. Не виключено, що до ранку Геннадій і його домочадці згадають, що принтер все-таки був.
Ілля Новіков, адвокат Надії Савченко, Facebook, 22 вересня, 2015р.
