Кілька думок з приводу штучного шуму довкола е-декларування.
По-перше, я вважаю неприроднім весь цей шум навколо саме електронної форми декларування.
Якщо на сьогодні є технічні проблеми із запровадженням е-декларування – можна (було б) просто обійтися паперовим, модифікувавши відповідні графи.
На доступність цієї інформації, якщо це стосується топ-урядовців на кшталт глави ДФС, це не вплине – у детективів НАБУ має бути достатньо сил, щоб аналізувати скани декларацій чиновників підслідних їм категорій. Скани декларацій розміщено на сайтах відповідних відомств.
По-друге, я тим більше не сприймаю шуму навколо е-декларування, якщо не працює система покарання за завідомо неправдиві дані у деклараціях паперових.
Приміром, Насіров забув задекларувати нерухомість у Лондоні чи Згуладзе задекларувала дохід у розрахунку кількадесят гривень на місяць, при тому, що вона проживає у Парижі. І що – є якісь наслідки?
По-третє, вдесяте повторю – безвізовий режим і транші МВФ нам дають/не дають зовсім з інших причин. Якщо не хочеш щось робити – придумуєш тисячі феєричних підстав, спроби стати членом ЄС Туреччини мають бути для нас прикладом.
І останнє. Боротьбі з корупцією запровадження тотального декларування з нинішнім станом правових інституцій це не надто допоможе.
Навіть у тому ж НАБУ зависла справа по «наплічниках Авакова», не кажучи вже про наші чудові суди, ГПУ, СБУ і т.п.
Необхідно перш за все кидати сили, щоб нищити корупційні схеми збагачення, а не на боротьбу з наслідками (хоче це теж потрібно). Утім, розуміння правильної антикорупційної політики нема ні у політиків владної коаліції, ні у лобістських та грантових організацій, які зараз активно у грі.
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 15 серпня 2016 року.
