Продовжую публікувати найцікавіше з того, що було на форумі позавчора.
Попередній допис був розшифровкою виступу Володимира Василенка, а зараз до уваги читачів – виступ Глена Гранта на круглому столі Національного форуму «Нова стратегія миру та безпеки».
Перш ніж я почну говорити про суто військові проблеми, я би хотів відзначити важливість прозорості, так само як і прозорості у військовій сфері. Тому що країна та суспільство повинні знати, що відбувається у сфері оборони, і що робить Міністерство оборони України.
Пані Тимошенко звернула увагу на слово «мобільність», а це слово дуже важливе для такої сфери, як оборона. Мобільність – це дуже важливо, бо не можна перемогти у війні, сидячи у окопах. Якщо Росія вирішить, що вона хоче вести наступ – атакувати, вона може почати це у будь-якому місці на Донбасі, де вона захоче.
Єдиним виходом, щоб виграти у даній ситуації, рухатись швидше, ніж вони. Але це несе за собою деякі дуже важливі і важкі завдання перед системою. Тут потрібна гнучкість мислення. Потрібні люди, які хочуть і здатні ухвалювати дуже швидкі рішення.
Тут необхідно брати на себе ризики, і це вимагає дуже гарних навичок ведення бізнесу, наскільки мені відомо. В Україні це є. Але треба сказати, що ці навички наразі не дуже полюбляють у нинішній системі оборони.
Отже, я хочу сказати, що треба вміти переходити від швидкості, від мобільності до якості в роботі. Командири повинні мати блиск України у своїх очах. І, на жаль, це дуже часто не полюблять.
Мобільність це також швидкість, підготовка, освіта. Якщо ми поглянемо на такі прості речі, як структури, то можна сказати, що структури батальйонів були розроблення для іншого життя.
Вони були розраховані на ті часи, коли командирам не було дозволено думати. Що їм дозволялось?
Тільки йти вперед, гнати своїх людей вперед і вмирати.
Зараз ж необхідні командири, які думають, і їм потрібен відповідний персонал. Зараз є дуже успішний штаб Об’єднаних сил Донбасу, але у нас немає такого штабу для зони Азовського моря та Чорного моря. Немає такого штабу для Києва.
Немає у нас структури для організації і створення бойового резерву та ми не маємо справжнього штабу об’єднаних сил при міністерстві оборони, що є життєво важливим.
І я це говорю, говорив і весь час не буду втомлюватись говорити, що Генеральний штаб не може везти активні операції коли немає навкруги інших об’єднаних штабів.
Щодо процесу реформування: децентралізація не спрацювала, не допомогла, великі плани не працюють. Ми маємо сконцентруватись над тим, щоб забезпечити командирів на фронті тим, що їм дійсно необхідно. І знайти такий бізнесовий економічний метод, щоб зробити це саме зараз, сьогодні, а не через декілька місяців, або ще гірше – наступного року.
Нам треба забрати паперову роботу з лінію фронту. Солдати ніколи не повинні турбуватись щодо паперів. Тобто, штаб об’єднаних сил не повинен посилати туди папери.
Старші офіцери та головне командування повинно мати достатньо грошей, щоб правильно та ефективно виконувати свою роботу. Ви не можете назвати командувача військово-морських сил командувачем, якщо ви не дасте йому достатньо грошей. Якщо ви не будете довіряти йому гроші, ви також не зможете довірити йому боротись за свою країні.
І якщо ви спитаєте мене щодо реформ. Перше, що я зробив би – забрав (відділив) би ту систему підготовки та тренінгів і буквально за один день залучив би міжнародну спільноту, щоб вона цим зайнялась. Зараз у вас є хороша модель в м. Яворів, але, на жаль, вона не використовується в інших містах. Я думаю, що цього достатньо.
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», УП.Блоги, 1 листопада 2018р.
