Мабуть, усі погодяться, що поліцейська реформа поки ще не є реалізованою. Попри спроби кадрового очищення і створення нових підрозділів, старі «болячки» так і не вилікували.
Не були встановлені необхідні державні запобіжники проти невибіркових силових дій та перевищення необхідної міри застосування заходів примусу з боку правоохоронців під час мирних зібрань, запобіжники проти злочинної бездіяльності правоохоронців у випадку правопорушень під час мирних зібрань, та проти виконання правоохоронцями злочинних наказів.
Відсутні також достатні законодавчі гарантії ідентифікації правоохоронців, а ті гарантії, які з’явилися в законодавстві торік, загалом, не виконуються.
У поліції сьогодні працюють ті «беркути», що не втекли в Росію. Звідти Янукович, екс-міністр Захарченко і екс-командувач Внутрішніх військ Шуляк мають нахабство стверджувати, буцімто міліція під час кривавих подій діяла на власний розсуд, без відповідних наказів начальства.
Адвокати «Беркуту» брешуть, що наказом була неправосудна і незаконна судова заборона мирно збиратися. А нелюстровані українські судді – що забороняли, бо немає спеціального закону про протести.
За «анонімні» злочини під час Майдану у в’язниці не сидить міліція, бо «нікого не можна ідентифікувати». Разом з тим, навіть після появи відповідної норми в законодавстві вже при новій владі більшість поліції все одно ходить без жетонів. Отака «реформа», якщо коротко.
15 жовтня 2016 року Венеціанська комісія Ради Європи на своєму пленарному засіданні ухвалила свій Спільний висновок разом з Директоратом з прав людини (DHR) Генеральним директоратом з прав людини та верховенства права (DGI) Ради Європи та Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ / БДІПЛ) щодо двох (№3587 та №3587-1) з дев’яти (№1779, №2073, №2391, №2651, №3587, №3587-1, №4479, №5455 та №5456) нявних українських законопроектів про свободу мирних зібрань.
У цьому Спільному висновку, зокрема, йдеться про наступне:
1. «Вибір відповідного способу задовольнити вимоги цього висновку, чи то через впровадження спеціального закону про свободу зібрань, чи то через внесення правок до наявного законодавства, які регулюють цю сферу, залишається за органами влади України» (з п. 12 Спільного висновку);
2. «Делегація Венеціанської комісії, Директорату і ОБСЄ / БДІПЛ дізналася під час останнього візиту до Києва, що громадянське суспільство, як видається, розділилося щодо необхідності прийняття спеціального законодавства про право на свободу мирних зібрань. Прихильники точки зору «ні спеціальному закону» стверджують, що громадянське суспільство в Україні все ще дуже слабке, щоб контролювати Верховну Раду, і побоюються, що в разі, якщо спеціальний закон в Україні буде прийнятий, Верховна Рада може вносити негативні зміни в конкретний закон протягом можливих майбутніх політичних криз. На їхню думку, безпечнішим методом буде внесення поправок у наявне законодавство, які би врегулювали свободу зібрань, і ухвалити вторинне законодавство у цій сфері» (з п. 32 Спільного висновку).
Венеціанська комісія також фахово проаналізувала надіслані їй тексти законопроектів, вказала на їх недоліки та гарні ідеї.
Українські правозахисники, в свою чергу, розробили на основі цього Спільного висновку точкові зміни до законів «Про Національну поліцію» і «Про Національну гвардію України» щодо свободи мирних зібрань.
А я разом з низкою депутатів-практиків протестів зареєстрував у парламенті законодавчі ініціативи №5455 та №5456 – частину так званого «Мирного пакету», що покликаний внести точкові зміни в наявне законодавство щодо свободи мирних зібрань. Частина «Мирного пакету» вже зареєстрована у Верховній Раді (№5455, №5456, №4479, №2391), частина – на підході.
Тексти 5455 та 5456 ось-ось з’являться на сайті парламенту. А поки надам вам перелік того, що законопроекти пропонують:
– закріпити позитивні зобов’язання Національної поліції України щодо забезпечення свободи мирних зібрань;
– через рік після набрання чинності встановити право Національної гвардії України обмежувати свободу мирних зібрань лише в умовах воєнного стану;
– встановити загальні рамки дій Національної поліції України під час мирних зібрань, а також під час складних випадків, які можуть трапитися під час мирних зібрань (контрзібрання, правопорушення, рішення суду про обмеження зібрання, проведення зібрання на проїжджій частині вулиці, групове порушення громадського порядку, масове заворушення);
– встановити загальні рамки дій Національної гвардії України за умов відсутності воєнного cтану під час мирних зібрань, частина яких переросла в групові порушення громадського порядку чи масові заворушення;
– закріпити підхід повідомлення Національної поліції України про мирні зібрання;
– зобов’язати Національну поліцію України власноруч шукати інформацію про мирні зібрання легальними шляхами у загальнодоступних джерелах (зокрема, в мережі Інтернет);
– встановить додаткові гарантії з боку Національної поліції України щодо захисту одночасних мирних зібрань, контрзібрань, та зібрань без повідомлень про них;
– встановить додаткові гарантії з боку Національної поліції України щодо захисту учасників мирних зібрань, які беруть участь в зібраннях попри рішення суду про обмеження свободи зібрань;
– закріпити додаткові вимоги щодо розміщення унікального особистого номеру на форменому одязі, шоломах, бронежилетах та щитах Національної поліції України при здійсненні повноважень з забезпечення публічної безпеки під час мирних зібрань, а також певні вимоги щодо розміщення унікального особистого номеру на одязі військовослужбовців Національної гвардії України під час припинення групових порушень громадського порядку і масових заворушень;
– встановити тимчасове виключення з вимог щодо розміщення унікального особистого номеру на одязі військовослужбовців Національної гвардії України на період проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях України під час припинення групових порушень громадського порядку і масових заворушень;
– ввести поняття мирного зібрання, частина якого переросла у групове порушення громадського порядку або масове заворушення;
– прямо заборонити Національній поліції України невибірковий силовий розгін мирних зібрань;
– заборонити Національній поліції та Національній гвардії України перешкоджати проводити мирне зібрання тим його учасникам, які не вчинили правопорушень;
– встановити загальні критерії пропорційності застосування заходів примусу Національною поліцією та Національною гвардією України під час мирних зібрань, групових порушень громадського порядку і масових заворушень;
– зобов’язати Національну поліцію України оприлюднювати пояснення щодо застосування поліцією сили під час мирних зібрань;
– деталізувати питання відповідальності за незаконне перешкоджання свободи мирних зібрань з боку Національної поліції України, та за злочинну бездіяльність у випадках, коли потребується захист свободи мирних зібрань з боку Національної поліції України;
– зобов’язати Кабінет Міністрів України, Національну поліцію України, Міністерство внутрішніх справ та Міністерство оборони України за достатній термін часу ухвалити підзаконні нормативно-правові акти, які мають на основі нових норм законів «Про Національну гвардію України» та «Про Національну поліцію» докладніше регламентувати дії працівників поліції та Національної гвардії під час мирних зібрань за умов відсутності воєнного cтану, мирних зібрань за умов воєнного cтану, групових порушень громадського порядку, масових заворушень.
На черзі – реєстрація у парламенті змін в Кодекс адміністративного судочинства України щодо свободи мирних зібрань.
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», Українська правда, 29 листопада 2016-го.
