В інтерв’ю для газети «Галичина» голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина», народний депутат України чотирьох минулих скликань Дмитро Шлемко звернув увагу на те, що українського газу для потреб населення не лише достатньо, а й навіть є його надлишок.
Він підкреслив, що підвищення ціни на газ сприятиме збагаченню компаній олігархів, і пояснив, як можна зупинити підняття тарифів; охарактеризував проект Державного бюджету на 2019 рік як такий, що не має нічого спільного з реальним поглибленням децентралізації, та закликав прикарпатців долучитися до всенародного обговорення «Нового економічного курсу», який недавно представили у «Батьківщині».
Днями лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко розкритикувала українську владу за підвищення ціни на газ, назвавши це злочином і геноцидом. Але ж, як відомо, питання ціни на газ для населення було одним із ключових для відновлення фінансування МВФ. Підвищення або дефолт – саме так прем’єр Володимир Гройсман пояснив, чому уряд підняв ціну на газ. Прокоментуйте.
– Головна інтрига, яка тримала в напрузі все суспільство, закінчилася так, як і передбачало багато нормально мислячих людей: ціну на газ для населення підвищили. Як не обіцяли людям, що на це не підуть ні Президент, ні прем’єр-міністр України, однак власне збагачення взяло гору, навіть ціною передвиборчого рейтингу. Олігархи дали чітко владі зрозуміти: хочете на вибори мати гроші, наповніть спочатку наші кишені. Прикривання зробленого фіговим листочком МВФ не має жодних підстав. У підписаному меморандумі керівників Української держави та міжнародної фінансової інституції мова йде про економічну політику країни, яка має бути спроможною повернути кредити, а не про зміни в ціні на газ. Юлія Володимирівна права, бо підвищенням ціни на газ залізли в кишеню простих людей і в той же час збагачуватимуть компанії олігархів. А це і цинічно, і злочинно.
Нагадую ще раз економічну статистику. За офіційними даними, ПАТ «Укртрансгаз» у 2017 році з надр України добув 20,8 млрд. кубометрів газу. Цього року заплановано навіть більший видобуток. Населення разом з теплокомуненерго, які забезпечують домогосподарства теплом та водою, споживають понад 15 млрд. кубометрів. Як бачимо, українського газу для потреб населення не лише достатньо, а є й надлишок в обсязі 5 млрд. кубометрів.
Крім цього, собівартість газу власного видобутку, за офіційною фінансовою звітністю ПАТ «Укргазвидобування», становить 2 926 грн, або 104,5 дол. США за тисячу кубометрів. При цьому тут закладено вже 65%, або 1 893 грн податків. Без них витрати газодобувачів становили би 1 033 грн, або 37 дол. США за тисячу кубів. Населенню ж газ тепер продають за формулою «Дюссельдорф+», тобто за ціною 6 957 грн, або 248 дол. США за тисячу кубів.
У зв’язку з цим маємо парадоксальну ситуацію: держава може повністю забезпечувати людей газом власного видобутку, а його прив’язують до вартості імпортного, який до цього не має жодного стосунку. Тому це щонайменше несправедливо, а як максимум, є злочином та прикритим грабунком людей. Цей короткий економічний аналіз показує, що вартість газу для населення не лише немає потреби збільшувати, а навпаки, його ціну можна зменшити як мінімум удвоє. Підтвердженням цього може служити ще й те, що така собі посередницька структура, як НАК «Нафтогаз України», котра нічого не виробляє, а лише збирає гроші – оплату за газ, отримує 130 млрд. грн прибутків, а їхні керівники, які, до речі, на державній службі і з немалими зарплатами, отримали премії в сумі 1 млрд. 300 млн. гривень. З них глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв – 207 млн. грн, а комерційний директор – 158 млн грн. Ці супернадприбутки є результатом спорожнілих на мільярди кишень простих українців, для яких житло тепер є великим фінансовим тягарем. Для МВФ логіка дій пряма і примітивна: ви прийняли рішення підвищити ціну на газ для людей, то зберіть гроші і віддайте у бюджет, щоб мати змогу повернути нам позичене.
Мене іноді запитують: а як було за прем’єрства Юлії Тимошенко? Для того, щоб мати відповідь, достатньо людям подивитися на свої платіжки за комунальні послуги 2007–2009 років, і все стане на свої місця.
Аргументації Президента, прем’єр-міністра України щодо ринкової ціни на газ не витримують жодної критики. У нас немає ринку у газовій царині. По-перше, є лише декілька олігархів, які монополізували газове середовище і нікого туди не допускають, а по-друге, ринкову ціну встановлюють внаслідок конкуренції та співставлення попиту і пропозиції, тоді як у нас ціну визначає ручним способом Кабінет Міністрів. Зовсім недоречні і посилання влади на європейські ціни на газ. Адже там співставними є дві позиції при встановленні ринкових цін: спочатку – доходи громадян, а потім – їхні сукупні видатки. Ми ж маємо нині ситуацію, яка засвідчує, що за останні роки відбувається випередження зростання тарифів, цін над зростанням доходів людей, тобто погіршується їх реальний стан. Тож недарма той же МВФ згідно з оновленими даними визнав Україну найбіднішою країною в Європі. Правда, за кількістю багатіїв у нас непогані позиції.
Щодо ультиматуму прем’єра Гройсмана стосовно дефолту. Є народне прислів’я: «Не такий страшний чорт, як його малюють». У «шкірі» країн, що вже оголошували дефолт, побували Мексика, Уругвай, Росія, Греція і аж 8 разів – Аргентина. Вижили, оздоровилися і розвиваються. Однак Україні дефолт фактично не загрожував, а це стало лише аргументом для того, щоб оправдати свої дії.
– Також є думка, що ціну на газ необхідно нині підвищувати тому, щоб віддати борги МВФ уряду Юлії Тимошенко…
– Хотів би розвінчати цей міф, на який посилаються урядовці та агітатори-«порохоботи» щодо того, що ціну на газ необхідно підвищувати зараз тому, щоб віддати борги МВФ уряду Юлії Тимошенко. Це неприкрита брехня. В 2008 році під час світової фінансово-економічної кризи було взято в МВФ запозичення для підтримки платіжного балансу і видатків з бюджету для утримання економіки під найнижчий тоді процент – 3 відсотки річних терміном на три роки. Чинний уряд, до речі, позичає гроші під 9,5 відсотка. Всі зовнішні борги часів прем’єрства Юлії Тимошенко погашено до останньої копійки ще в 2012 році. інших запозичень, зокрема євробондів, уряд Юлії Тимошенко не використовував через великий відсоток під них. Тому аргументи «попередників» сюди аж ніяк не підходять. Кожен повинен відповідати за свої дії.
– Усе ж, на думку представників «Батьківщини», нині можливо зупинити підвищення тарифів…
– Для того, щоб дати ствердну відповідь, потрібно мобілізувати зусилля не лише представників «Батьківщини», які свою позицію висловили через лідера партії Юлію Тимошенко, заяву партії та фракції, а й профспілок, громадських організацій, депутатів різних рівнів, мільйонів простих українців. Окремі з них сподіваються поправити своє фінансове становище через отримання субсидій. Так, декому пощастить, але багато хто і втратить. Бо в новому бюджеті уряд заклав на 2019 рік на 20 млрд. грн менше коштів на субсидії при зростанні майже на чверть тарифу на газ, що потягне за собою і зростання цін на тепло, гарячу воду.
Крім цього, придумують нові схеми для того, щоб у наступному році позбавити багатьох людей субсидії, яку вони раніше отримували. Зокрема, скасовують субсидії для тієї родини, в якій хоч одна людина виїхала працювати за кордон, коли зроблено покупки автомобіля, меблів, холодильника, якщо хтось отримав від когось переказом гроші і т. д. Тобто гряде масове скасування субсидій, яке відчутно вдарить по багатьох сім’ях.
Якщо не вдасться зупинити підвищення тарифів, а я допускаю й таке, то доведеться чекати до весни, коли нинішню владу на чолі з Президентом буде змінено шляхом демократичних виборів. і, як сказала у своїй заяві з приводу цього Юлія Тимошенко, кожен, хто брав участь у злочинному, необґрунтованому підвищенні тарифів на газ і на тепло, буде за це відповідати за Кримінальним кодексом. Нікому це не зійде з рук.
– Як оцінюєте проект Державного бюджету на 2019 рік? Наскільки враховано в ньому потреби місцевого самоврядування?
– 18 жовтня Верховна Рада України проголосувала в першому читанні за проект Державного бюджету на 2019 рік. Яким він буде в остаточній редакції, покаже друге читання, однак деякі складові та висновки щодо того, які позиції передбачено для місцевого самоврядування, можна вже охарактеризувати. Є наміри збільшити на наступний рік обсяг субвенції на розвиток інфраструктури ОТГ, стабілізаційну дотацію, перевести на прямі міжбюджетні відносини всі об’єднані громади, врахувати кількість внутрішньо переміщених осіб при розподілі обсягу медичної субвенції, збільшити загальний ресурс місцевих бюджетів, обсяг державної фінансової підтримки з Державного фонду регіонального розвитку на реалізацію інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку тощо.
Однак, як заявив голова Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України Сергій Власенко, що стосується висновків, які отримав їхній комітет від Асоціації органів місцевого самоврядування, Асоціації міст України, Асоціації районних та обласних рад, то вони невтішні, бо це бюджет гальмування і нічого спільного з реальним поглибленням децентралізації він не має. Це бюджет поховання місцевого самоврядування.
Найбільше занепокоєння органів місцевого самоврядування сьогодні викликає недостатнє забезпечення фінансовими ресурсами виконання делегованих повноважень, зокрема у зв’язку із запропонованою передачею місцевим бюджетам видатків з Держбюджету, що зумовить зменшення власних ресурсів, зважаючи на ризики неповної компенсації втрат місцевих бюджетів внаслідок наданих державою податкових пільг.
Зокрема важко сприйматиме місцеве самоврядування передачу на рівень місцевих бюджетів фінансування пільг населенню за житлово-комунальні послуги, покриття відшкодування транспортним компаніям за перевезення громадян пільгових категорій, а це мільярди гривень, зростаюче вилучення коштів з місцевих бюджетів у вигляді реверсної дотації від 50 до 80 відсотків, недофінансування освітньої, медичної субвенцій, фінансування з місцевих бюджетів ВНЗ I-II рівнів акредитації (технікуми, коледжі, училища) та низку інших позицій, на які немає на сьогодні в Держбюджеті відповідей. Логіка така: однією рукою дають, а другою – забирають.
– У «Батьківщині» недавно представили новий економічний курс розвитку країни. Що найперше потрібно зробити задля розвитку економіки України?
– Справді, 21 вересня цього року в Києві лідер партії ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко презентувала розроблену під її егідою командою фахівців програму економічних перетворень в Україні. «Новий економічний курс» передбачає перехід від олігархічного сировинного устрою економіки до соціально ринкової економіки інноваційного типу. Знищення монополій, оптимізація податкового законодавства, зміцнення гривні та приборкання інфляції, запровадження дешевих довгострокових кредитів, розвиток малого та середнього бізнесу, прискорення темпів економічного зростання до 7%, ефективне використання власних ресурсів, відродження національного інтелекту, ставка на креативний клас – це як шлях до економічного успіху, і ще десятки покрокових напрацювань, які викладено на 400 сторінках фундаментальної праці.
Із 19 жовтня на спеціально створеній інтернет-платформі можна ознайомитися, вивчити і долучитися до всенародного обговорення «Нового економічного курсу». Цього ж дня розпочалася перша сесія Національної платформи в Києві, в якій взяли участь близько 100 провідних економічних експертів, серед яких і група розробників «Нового економічного курсу». Мета її – об’єднати навколо майбутньої економічної програми всі інтелектуальні сили країни, щоб після перезавантаження влади керівництво держави негайно взялося до відновлення української економіки, щоб прості українці зразу ж відчули, що нова влада дбає про народ, про його добробут, а не про власний бізнес і наповнення своїх кишень.
План покрокових дій для зміни ситуації в країні запропоновано. Є можливість кожному охочому долучитися до розробки стратегії економічних змін.
Ксеня Ліщинська, «Галичина», 1 листопада 2018р.
