Борис Тарасюк: Досягнення і промахи зовнішньої політики України

Кілька тез із виступу на парламентських слуханнях з питань зовнішньої політики.

Зовнішня політика України. (парламентські слухання 07.12.2016)

1. Сьогоднішні парламентські слухання з питань зовнішньої політики проводяться вдруге за 25 років незалежності.
2. Зовнішня політика відновленої незалежної України почалася раніше Акта проголошення незалежності України, а саме – 16 липня 1990 року з прийняттям Декларації про державний суверенітет. З того часу наша держава набула свою зовнішньополітичну ідентичність, демонструючи здатність долати найсерйозніші зовнішні виклики і бути регіональним лідером.
3. В той же час, зрозуміло, внутрішньополітичні події значною мірою впливали на зовнішню політику, внаслідок чого вона знала як свої злети(90-ті, 2005-2008 роки), так і падіння (кінець 90-х-2004, 2010-2013рр).
4. Значну роль у закладенні підвалин ЗП відіграла і продовжує відігравати ВР, починаючи з Декларації про державний суверенітет, постанов 1991-1992 рр і нарешті – єдиного системного і концептуального документа – Постанови ВР від 02.07.1993 р «Про основні напрями ЗПУ»“, яка була скасована у 2010 році скандальним папірцем – т. зв. Законом про засади внутрішньої і зовнішньої політики України, де відсутні засади як внутрішньої так і зовнішньої політики. Абсурдом виглядає те, що цей папірець часів Януковича з однією правильною поправкою досі залишається чинним!? Саме тому в проекті Рекомендацій цих слухань пропонується розробити і прийняти новий Закон про засади ЗПУ.Надзвичайно серйозні виклики постали перед українською ЗП з початком російської агресії, окупацією Криму і війною на Донбасі. Чи можна назвати ЗПУ цього періоду успішною? Важко дати однозначну відповідь… З одного боку Україні було надано сприяння і кредит довіри з боку демократичних країн світу та авторитетних м/о, зокрема, ГА ООН, ЄС, ПАРЄ, НАТО, а з іншого- тиск на нашу державу з метою поступитись своїми державними інтересами на догоду агресору, невиконані зобов’язання з боку гарантів територіальної цілісності і суверенітету за Будапештським меморандумом, а також – з боку ЄС щодо безвізу і набуття чинності УА. Цей сумний список можна продовжити.
5. Чому так сталося? Цьому є об’єктивні причини і обставини, які не залежать від нашої виконавчої влади, а саме : труднощі всередині ЄС, зростання право- і ліворадикальних сил в провідних країнах ЄС, минулі і наступні вибори, готовність потурати агресору і загравати з ним і т.і. В той же час, виконавча влада не впоралася з цими викликами, про що свідчать:
   – втрата Женевського формату і перехід до Нормандського/Мінського;
   – обіцянки поміняти Конституцію на догоду Росії;
   – Недбало виписані Мінські домовленості, які дають підстави для суперечливих тлумачень та ще й не виконуються російсько-терористичною стороною;
6. Цього місяця, 22 грудня, в країні вкотре відзначатиметься День працівників дипломатичної служби. Чи достатньо уваги держава приділяє цій специфічній службі? Очевидно, що ні! Адже ми чекаємо від української дипломатії не менших успіхів на дипломатичному фронті, ніж від наших воїнів на фронті війни! Якщо порівняти забезпечення дипломатичної служби, скажімо у 2015 році і 10-15 років назад, то порівняння буде не на користь рівня 2015! І це на фоні постійного збільшення грошового забезпечення наших воїнів. Принагідно інформую, що цими днями разом з МЗС КЗС готує для розгляду ВР новий проект Закону про дипломатичну службу, який враховує новий Закон про державну службу і сучасну практику дипслужб інших країн. Будемо сподіватись, що ця робота буде завершена до Дня дипслужби.
7. Щодо взаємодії органів влади: рівень виступаючих від Уряду, відсутність виступаючих від АП, АРНБОУ свідчить про тривожну тенденцію недооцінки виконавчою владою взаємодії з ВР і необхідності проведення єдиної ЗП. Цю ситуацію слід виправляти! Тим більше, що справи з виробленням і реалізацією ЗП далеко не райдужні.

Борис Тарасюк, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 8 грудня 2016-го.