Журналісти Київ News поспілкувалися про зубожіння населення та ситуацію в країні з експертом із соціальної політики, народним депутатом України VI-VII скликань, членом партії «Батьківщина» Андрієм Павловським.
Отже, Андрій Павловсьикй про причини зубожіння та про те, як подолати бідність в Україні.
БІДНІ В БАГАТІЙ УКРАЇНІ
На початку березня уряд ухвалив «Стратегію подолання бідності». Подібний Указ № 274/2010 «Про невідкладні заходи з подолання бідності» свого часу видавав і Віктор Янукович. На жаль, із кожним новим таким владним документом ситуація тільки погіршується: кількість бідних в Україні збільшується.
Бідні є у всіх країнах, навіть розвинених. Але питання в тому, скільки таких людей, який рівень бідності й чи створила держава умови для виходу з неї, організувавши нові робочі місця. Оскільки поняття бідності є відносним, найкраще його оцінювати, порівнюючи з іншими країнами. ООН, наприклад, оцінює рівень життя в 160 державах світу. В Україні на межі бідності близько 80% населення.
Якщо у Сполучених Штатах в основі мінімальної заробітної плати лежить набір товарів і послуг, які задовольняють головні фізіологічні та соціальні потреби звичайної сім’ї, у розрахунку на одну особу: 20 видів м’ясопродуктів, оплата найманого житла, мобільного зв’язку, покупка один раз на п’ять років автомобіля тощо, що дає більше ніж $1200 за місяць, то в Україні з початку 2016 року мінімальна зарплата не забезпечує навіть фізіологічний рівень виживання: її розмір становить 1378 грн. Мінсоцполітики щомісяця оприлюднює фактичний прожитковий мінімум для працездатної особи: у цінах за січень 2016-го це 2676 грн.
Сьогодні смертність знову перевищує народжуваність. Україна знову вийшла у світові лідери за захворюваністю на туберкульоз, який називають хворобою бідних. У нас найвищий рівень експлуатації найманих працівників у Європі. Частка зарплати в собівартості продукції, за даними Національної академії наук, становить 6,5%, тоді як у європейських країнах — більше ніж 30%!
В Україні існує таке ганебне для цивілізованого світу явище, як бідність серед працюючих. Кожен п’ятий працюючий бідний! Середня зарплата в Україні торік ледве досягла €155 (для порівняння: у Польщі — €980, у Латвії — €823, у Німеччині — €4100).
Але не всім погано живеться в Україні. Олігархи (Ахметов, Фірташ, Пінчук, Коломойський та ін.) потрапляють у список найбагатших людей Центральної та Східної Європи.
Унаслідок необдуманих і недолугих реформ Україна стала слаборозвиненою державою. Це відображає й стандарт життя. Якщо в країнах Європейського Союзу відношення прибутків 10% найзаможніших людей до прибутків такої самої частки найбідніших становить 5:1–8:1, то в Україні 40:1. У нас між багатством і бідністю справжня прірва!
У цих умовах основою впливу адмінресурсу на населення стає страх втратити навіть низькооплачувану роботу, страх за майбутнє своїх дітей. Багато бідних людей психологічно зламані. Вони легко зомбуються через ЗМІ й звикають до злиднів та корумпованої влади.
ПРИЧИНИ ЗУБОЖІННЯ
Земля, кліматичні умови та природні ресурси України — це унікальний Божий дар. У наших надрах понад 40% європейських запасів чорноземів, уся таблиця Менделєєва. Займаючи 1% світового суходолу, Україна має 5,2% її природних ресурсів. На початку незалежності в нас був один із найбільших у світі науково-технічних потенціалів. За кількістю винаходів на особу наша країна перебувала на одному рівні зі Сполученими Штатами. Щоправда, структура економіки була нераціональною. Зате тепер ні структури, ні економіки. Чому? Причина полягає в тому, що під час проведення псевдореформ запроваджуються такі механізми:
— тотальна «прихватизація» всього, зокрема й стратегічних підприємств енергетики та промисловості, розпродаж української землі, що готується з наступного року;
— сліпе, бездумне виконання програми «шокової терапії»;
— відплив капіталу за кордон, в офшори: тільки в 2015 році виведено понад $5 млрд.
Усе це дає підстави говорити не про реформи, а про зраду національних інтересів з боку олігархів та їхніх представників у владних структурах, які прикриваються гаслами «життя по-новому», зловживаючи при цьому безмежним і необґрунтованим терпінням зомбованого народу.
В Україні замість відомої економічної формули «гроші — товар — гроші» діє формула олігархії «гроші — влада — гроші в квадраті».
20 сімей-кланів контролюють 90% багатств України, і їм усе мало.
Феодально-олігархічна модель економіки породила страшну бідність українців. Українська держава така слабка, бо не здатна змусити великий капітал коритися закону й бути соціально відповідальним.
ГОЛОВНИМИ ПРИЧИНАМИ БІДНОСТІ В БАГАТІЙ УКРАЇНІ Є ПАТОЛОГІЧНА ЖАДІБНІСТЬ І МЕНШОВАРТІСТЬ ВЛАДНОЇ ЕЛІТИ, СЛУЖІННЯ ОЛІГАРХАМ, А НЕ НАЦІОНАЛЬНИМ ІНТЕРЕСАМ.
У результаті все суспільство стає хворим: владна еліта — духовно, а народ — фізично та морально. Ні ті, ні ті не можуть спокійно спати, живуть у страху за своє майбутнє.
ЯК ПОДОЛАТИ БІДНІСТЬ?
Щоб подолати бідність в Україні, треба запровадити такі зміни:
— у політичній сфері усунути з влади олігархів та їхніх маріонеток;
— в економічній сфері базовою політикою зробити інноваційну протекціоністську замість нинішньої мафіозно-ліберальної;
— у соціальній сфері не протиставляти людину суспільству, а виявляти справжню турботу про неї, не обмежуючи її прав і свобод, гарантувати можливість здобути якісну освіту та медичне обслуговування, а також зайнятість, створюючи нові робочі місця;
— у виробничій сфері забезпечити державну підтримку для розвитку наукомістких, енергозберігаючих технологій у промисловості та сільському господарстві;
— у сфері державного регулювання економіки створити ефективну грошово-фінансову та податкову системи;
— в освітній та культурній сферах зробити ставку на розвиток інтелекту та культури українського народу.
Отже, стратегією прогресивного розвитку, яка виведе Україну зі злиднів, є пріоритет національних інтересів і розвитку власного виробництва. Тільки ця стратегія дасть змогу досягти в країні європейського рівня демократії та європейського соціального стандарту життя.
Київ News, 4 квітня 2016р.
