На початку березня уряд ухвалив « Стратегію подолання бідності» . Подібний указ № 274/2010 «Про невідкладні заходи з подолання бідності» свого часу видавав і Віктор Янукович.
На жаль, з кожним новим владним документом про боротьбу з бідністю ситуація тільки погіршується – кількість бідних в Україні збільшується.
Бідні є у всіх країнах, навіть розвинених. Але справа в тому, скільки таких людей, яким є рівень бідності і чи створила держава умови для виходу з неї шляхом організації нових робочих місць.
Оскільки поняття бідності є відносним, то найкраще його оцінювати в порівнянні з іншими країнами. ООН, наприклад, веде оцінку рівня життя в 160 державах світу.
В Україні на межі бідності близько 80% населення.
Якщо в США за основу мінімальної заробітної плати беруть набір товарів і послуг, які задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби звичайної сім’ї, в розрахунку на одну людину: наприклад, 20 видів м’ясопродуктів, оплата найманого житла, мобільного зв’язку, покупка один раз на 5 років автомобіля і т.п., що дає більше 1200 доларів на місяць, то в Україні з початку 2016 року мінімальна зарплата становить всього 1378 грн., що не забезпечує навіть фізіологічний рівень виживання працівника.
Мінсоцполітики щомісячно оприлюднює фактичний прожитковий мінімум, для працездатної особи, в цінах за січень 2016 року було 2676 грн.
Сьогодні смертність знову перевищує народжуваність. Україна знову вийшла у світові лідери по захворюваності на туберкульоз, який називають хворобою бідних.
В Україні найвищий рівень експлуатації найманих працівників в Європі. Частка зарплати в собівартості продукції, за даними Національної академії наук, становить 6,5% , проте в європейських країнах – більше 30%!
В Україні існує таке ганебне явище для цивілізованого світу, як бідність серед працюючих, кожен п’ятий працюючий бідний! Середня зарплата в Україні в 2015 році ледве досягла €155 (для порівняння: в Польщі – €980, у Латвії – €823, у Німеччині – €4100).
Але не всім погано живеться в Україні. Наші олігархи (Ахметов, Фірташ, Пінчук, Коломойський та ін.) потрапляють у перелік найбагатших людей Центральної та Східної Європи. У результаті необдуманих і недолугих реформ Україна стала слаборозвиненою країною…
Ненормальність розвитку держави відображає і стандарт життя в Україні. Якщо у країнах Європейського Союзу співвідношення прибутків 10% найбільш багатих людей до прибутків такої ж кількості найбідніших становить 5:1 – 8:1, то в Україні 40:1. У нас між багатством і бідністю – справжня прірва!
У цих умовах основою впливу адмінресурсу на населення стає страх втратити навіть низькооплачувану, але все-таки роботу, страх за майбутнє своїх дітей. Багато бідних людей психологічно зламані. Вони легко зомбуються через ЗМІ і звикають до бідності і корумпованої влади.
Причини зубожіння
Земля України, кліматичні умови і природні ресурси країни – це унікальний Божий дар. Більше 40% європейських запасів чорноземів, вся таблиця Менделєєва – в наших надрах. Займаючи 1% світового суходолу, Україна має 5,2% її природних ресурсів. На початку незалежності в нас був один з найпотужніших у світі науково-технічних потенціалів. За кількістю винаходів на душу населення Україна перебувала на одному рівні з США. Правда, структура економіки була нераціональною. Зате тепер – ні структури, ні економіки. Чому? Причина полягає в тому, що при проведенні псевдореформ впроваджуються такі механізми:
– тотальна «прихватизація» всього, в тому числі і стратегічних підприємств енергетики і промисловості, крім того з наступного року готується розпродаж української землі;
– сліпе, бездумне виконання програми «шокової терапії»;
– відтік капіталів за кордон, в офшори: тільки в 2015 році виведено понад $5 млрд.
Все це дає підстави говорити не про реформи, а про зраду національних інтересів з боку олігархів та їх представників у владних структурах, які прикриваються гаслами «життя по-новому», зловживаючи при цьому безмежним і необґрунтованим терпінням зомбованого народу.
В Україні замість відомої економічної формули «гроші-товар-гроші» діє формула олігархії: «гроші-влада-гроші у квадраті».
20 сімей-кланів контролюють 90% багатств України і їм все мало.
Феодально-олігархічна модель економіки породила страшну бідність українців. Через це українська держава така слабка, бо не здатна змусити великий капітал коритися закону і бути соціально відповідальним.
Головною причиною бідності в багатій Україні є патологічна жадібність і меншовартість владної еліти, служіння олігархам, а не національним інтересам.
У результаті все суспільство стає хворим: владна еліта – духовно, а народ – фізично і морально. І ті, і інші не можуть спокійно спати, живуть у страху за своє майбутнє.
Як подолати бідність?
Щоб подолати бідність в Україні, треба провести наступні зміни:
– в політичній сфері – усунути з влади олігархів та їх маріонеток;
– в економічній сфері – базовою економічною політикою повинна бути інноваційна протекціоністська політика замість нинішньої мафіозно-ліберальної;
– в соціальній сфері – не протиставлення людини суспільству, а справжня турбота про неї, яка, не обмежуючи її прав і свобод, гарантувала б їй можливість отримати якісну освіту і медичне обслуговування, а також зайнятість за допомогою створення нових робочих місць;
– у виробничій сфері потрібно забезпечити державну підтримку для розвитку наукомістких, енергозберігаючих технологій в промисловості і сільському господарстві;
– в сфері державного регулювання економіки – створити ефективну грошово-фінансову та податкову систему;
– в освітній і культурній сфері – зробити ставку на розвиток інтелекту і культури українського народу.
Таким чином, стратегією прогресивного розвитку, яка виведе Україну з бідності та злиднів, є стратегія пріоритету національних інтересів і розвитку власного виробництва.
Тільки ця стратегія дозволить реалізувати в країні європейський вибір як європейський рівень демократії, так і європейський соціальний стандарт життя.
Андрій Павловський, експерт з питань соціальної політики, член партії ВО «Батьківщина», «Ліга. Блоги», 17 березня 2016 р.
