Андрій Павловський: Аналіз «чесного» бюджету

Розрекламований проект Держбюджету на 2017 рік так і не був поданий урядом до 15 вересня, як того вимагають Конституція і Бюджетний кодекс України.

Сам текст проекту закону з’явився на сайті Верховної Ради лише о десятій  ранку 19 вересня, за декілька хвилин до початку засідання погоджувальної ради.

Проаналізуємо деякі особливості проекту бюджету на 2017 рік:

–  Основна ідея проекту держбюджету на 2016 рік: перекинути  тягар відповідальності за соціальні проблеми  на місцеві органи самоврядування.

Серед шляхів «збалансування» державного бюджету пропонується передати на фінансове забезпечення оплати комунальних послуг медичних закладів та загальноосвітніх закладів освіти, а також утримання адміністративно-технічного персоналу шкіл – на місцеві бюджети (понад 16,5 млрд. грн.), а також спеціалізовані медичні установи – без відповідного фінансування. Повторюється ситуація із ПТУ, що виникла в 2016 році.

–  Неадекватний  макропрогноз. Проект Державного бюджету на 2017 рік спирається на «оптимістичний» варіант макропрогнозу, який не враховує структурні зміни в розподілі фінансових потоків через зміни податкового і бюджетного законодавства. Також прийнятий макропрогноз передбачає зростання попиту на український експорт (на 4% щорічно), але в 2016 році (як і в 2017 році за прогнозами експертів) відбувається падіння світового попиту і цін на вітчизняну сировину продукцію, яка є основою експорту. Це призведе до посилення негативного тиску на обмінний курс гривні.

Загальна недооцінка надходжень доходів зведеного бюджету перевищує 88,6 млрд. грн

–  Тінізація економіки залишається. Прогноз доходів бюджету не передбачає здійснення заходів по детінізації. Загальна недооцінка надходжень доходів зведеного бюджету перевищує 88,6 млрд. грн. (3,43% від ВВП).  Фактично, урядом не передбачено жодного реального кроку в напрямку детінізації та деофшорізації економіки України.

–  Нестабільність законодавства. Аналогічно до Держбюджетів на 2015-2016 роки, проект Держбюджету на 2016 рік складено на зміненій законодавчій основі, що передбачає суттєві зміни в податковому законодавстві, Бюджетному кодексі України та соціальних законів, які спрямовані на скорочення соціальних зобов’язань держави перед громадянами, і перекладанням фінансового тягаря на місцеві бюджети.

Зміни податкового, галузевого і спеціального законодавства передбачають:

–  Врахувати в доходах бюджету 10,5 млрд. грн. конфісковані кошти та кошти від реалізації конфіскованого майна, отримані від корупційних злочинів (у 2016 році станом на 1 вересня фактично отримано лише 148,7 тис. грн. при  річному плані отримати 7,7 млрд. грн.).

– Збільшення ставок акцизного податку: на цигарки:  до 15% ; на алкогольні напої  +20%; єдина ставка на дизельне пальне: +30,5 Євро .

– Індексація ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях (тютюн, алкоголь, екологічний податок, рентна плата, ліс, вода).

–  Заходи по збільшенню надходжень Єдиного соціального внеску;

–  Збільшення рентної плати за транзит аміаку в 2 рази та рентної плати за радіочастотний ресурс;

–  Оподаткування послуг, що надають морські (річкові) порти.

Оподаткування пенсій, що перевищують 10 розмірів відповідного прожиткового мінімум (10*1 247 = 12 470 грн.) та 15% обмеження трудових пенсій для працюючих пенсіонерів.

–  Скорочення на 2017 рік державного замовлення на 50% в сфері освіти (окрім військових і медичних спеціальностей);

– Об’єднання та скорочення  надання державних соціальних допомог, зокрема, допомоги на дітей одиноким матерям шляхом її об’єднання з тимчасовою допомогою на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та допомогою малозабезпеченим сім’ям (торкнеться щонайменше 415 тис. осіб)

–  Корупційність ПДВ. Бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами складе не менше 96,0 млрд. грн., що на 5 млрд. грн. або на 5,5% більше ніж в держбюджеті на 2016 рік.

Також, сума бюджетного відшкодування ПДВ не відображається (прихована) у додатку до закону про бюджет разом із надходженнями від ПДВ із вироблених в Україні товарів і послуг. Цим порушується два принципи бюджетної системи України: принцип «повноти» і принцип «публічності та прозорості».

–  Неефективність проведеної реструктуризації зовнішніх боргів. Збільшення видатків на обслуговування боргу на 12,3 млрд. грн. або на 12,4% більше за показник бюджету 2016 року – до 111,3 млрд. грн. свідчить про неефективну «реструктуризацію». Обслуговування боргу складає майже 15,7% всіх доходів державного бюджету на 2016 рік та перевищують на 4,1% так звану «зону комфорту – нижче 10%» у загальних видатках державного бюджету.

Загальна сума видатків на виконання боргових зобов’язань (без погашення основної заборгованості – тіла кредитів) складає 122,2 млрд. грн. або 4,7% до ВВП – що співставно із видатками на весь «силовий» блок (армія, розвідка, СБУ, МВД та інші).

–  Непродуманість і безсистемність дій та імітація реформ. Радикальне зменшення в 2015 році ставки ЄСВ до 22% призвело до різкого збільшення прямих видатків бюджету у 2016 році (+74%), а в 2017 році досягло рівня 161,5 млрд. грн (+11%) на трансферт Пенсійному фонду. Доцільно було б розглянути поетапне зниження ставки. Фактично, планується, що 56% видатків Пенсійного фонду здійснюється із державного бюджету

Втрачається суть і логіка існування «позабюджетного» Пенсійного фонду).

– Відсутність реальної децентралізації. Проведена фінансова децентралізація кардинально не змінює ситуацію із розподілом фінансових ресурсів між рівнями бюджетів. Питома вага у зведеному бюджеті як власних і закріплених доходів місцевих бюджетів так і їх видатків у 2017 році менші за показники 2014 року.

Крім того, на «плечі» місцевих бюджетів перекладається обов’язок оплачувати за власний рахунок комунальні послуги та енергоносії для медичних закладів та закладів загальноосвітньої освіти (потребуватиме щонайменше 16,5 млрд. грн.). Для компенсації «фінансового тягаря» планується передбачити збільшити додаткову дотацію обласним і районним бюджетам в обсязі 14,9 млрд. грн. (в 163 рази). При цьому бюджети об’єднаних громад будуть вимушені звертатися по допомогу до обласних бюджетів.

–  Можливість неконтрольованого збільшення державного боргу. Відсутні цифри щодо граничних обсягів капіталізації Фонду гарантування вкладів фіз.осіб та комерційних банків. Крім того, Нафтогазу надаються гарантії щонайменше на 19 млрд. грн. ($0,7 млрд) на формування стабілізаційного енергетичного фонду, хоча за 2015 рік Нафтогаз показав отримання чистого прибутку – 22 млрд. гривень (за рахунок підняття тарифів).

–  Не передбачається індексація доходів населення. Передбачено збільшення соціальних стандартів: в травні на 5,2% та в грудні додатково на 4,6%. За заявою eряду – для компенсації очікуваної споживчої інфляції +2%. Але це не є індексацією (автоматичний перерахунок на рівень інфляції).

Таке підвищення стандартів покриває не більше 47%-50% прожиткового мінімуму по методології.

–  Неоднорідне збільшення доходів «бюджетників». Збільшення категорійності посадових окладів медичних працівників та освітян (+2 розряди по Єдиній тарифній сітці) створює міжгалузеву диспропорцію в оплаті праці, наприклад із працівниками галузі культури, бібліотекарами і т. д.

Слід відмітити також, що в середньому збільшення зарплатні освітян і медиків відбудеться на 30%, у той час як у суддів на 69-80%.

–  Непрозорість формування і використання бюджетів соціальних фондів. Бюджети Пенсійного фонду України й інших соціальних фондів не будуть затверджуватися Верховною Радою України.

  – Видатки на освіту, медицину, культуру

Якщо для порівнянності видатків по галузям за різні роки скористатися вираженням через долар США, отримаємо наступне – видатки зведеного бюджету в доларовому виразі у 2017 році зменшилися проти видатків 2013 року:

–         на освіту –                         в 2,6 рази;

–         на охорону здоров’я –    в 2,75 рази;

–         на культуру –                             в 2,4 рази

 –   ВВП України в доларовому з  13 року по 2017 рік скоротився в 1,9 рази!!

Іншими словами, уряд знову зобов’язався перед МВФ вирішувати всі проблеми за рахунок громадян України. А це фактична відмова від індексації доходів населення при продовженні оподаткування пенсій та підвищені пенсійного віку,  розпродаж за безцінь української землі і залишків державної власності, перекладання на місцеві бюджети утримання освітніх і медичних закладів, збільшення тиску на малий і середній бізнес і т. п. І жодного реального кроку в напрямку детінізації та деофшоризації економіки.

 Андрій Павловський, експерт з питань соціальної політики, член партії ВО «Батьківщина», liga.net, 22 вересня 2016-го.