Голова профільного Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, член фракції «Батьківщина» Андрій Кожем’якін закликає уряд врахувати зауваження до законопроекту про так звану спецконфіскацію.
Він зазначив, що фракція ознайомилася із проектом Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів» № 5142, внесеного урядом на розгляд парламенту 20 вересня цього року.
Андрій Кожем’якін наголосив: «Батьківщина» підтримує законопроекти, спрямовані на повернення до державного бюджету України незаконних активів не тільки представників попередньої влади та її близького оточення, але й будь-кого, хто вчинив відповідний злочин».
«Ми підтримуємо необхідність здійснення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів через механізми цивільного процесу. Основоположним моментом у виборі цивільного судочинства є відсутність презумпції невинуватості в цивільному процесі, яка є основою процесу кримінального. Цивільний процес у позовному провадженні за своєю природою є судовою платформою для справжньої змагальності сторін, коли й позивач, і відповідач перебувають у рівних умовах та мають рівні можливості для захисту своїх прав і реалізації процесуальних можливостей», – зауважив голова профільного комітету.
Однак, за словами народного депутата, застереження у «Батьківщини» викликають пропоновані зміни до статей 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України, які зазнавали неодноразових змін протягом 2015 й 2016 років, остання й наймасштабніша з яких – у лютому поточного року в рамках виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.
«Отже, будь-які зміни до цих статей, внесені зараз, без згоди Європейського Союзу, можуть зірвати процес надання безвізового режиму для України», – прогнозує Кожем’якін.
Коментуючи запропоновану урядом зміну до Кримінального процесуального кодексу України, а саме – доповнити його новою статтею 174-1 «Накладення арешту на активи з метою забезпечення їх стягнення у дохід держави в порядку цивільного судочинства», Кожем’якін зазначив, що у КПК України вже є стаття 170 «Накладення арешту на майно», в якій чітко зазначаються випадки можливого застосування арешту майна.
«Введення нової статті 174-1 до тексту КПК не тільки не узгоджується із існуючою нормою, але й утворить колізії у процесі правозастосування під час накладення арешту», – переконаний голова Комітету.
Крім того, за його словами, чинна стаття 170 КПК України викладена в редакції від 18 лютого 2016 року, тобто також у рамках виконання рекомендацій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, і знову таки, введення до тексту процесуального закону нової норми, яка провокуватиме колізії з нормою, погодженою з європейськими партнерами, створить загрозу зриву процесу надання безвізового режиму для України.
Також Андрій Кожем’якін звернув увагу на те, що в частині третій статті 174-1 КПК автори законопроекту пропонують розглядати клопотання слідчим суддею за участю прокурора та/або слідчого без повідомлення будь-кого з інших учасників кримінального провадження, що є кричущим порушенням права особи на захист свого майна.
У частині п’ятій статті 174-1 КПК автори прописують положення, відповідно до якого, «слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт активів, якщо прокурор та/або слідчий не доведе наявність підстав для арешту», при цьому наголошуючи, що «відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про накладення арешту».
«Тобто, правоохоронним органам буде надано можливість безкінечно закидати суддю клопотаннями, поки не «переламають його», або поки не попадеться лояльніший по відношенню до сторони обвинувачення слідчий суддя», – вважає Андрій Кожем’якін.
Голова профільного Комітету ВР також розповів, що у прикінцевих і перехідних положеннях автори законопроекту вказують, що його приписи застосовуються до активів, виявлених у кримінальних провадженнях про корупційні злочини, якщо такі провадження розпочаті до набрання чинності цим Законом та у яких особам повідомлено про підозру або складено та надіслано таку підозру в установленому порядку – тобто фактично легітимізується зворотна сила даного нормативно-правового акту.
При цьому, за словами парламентаря, повністю зневажаються приписи статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
«У цьому ж випадку ні про яке пом’якшення мова не йде, навпаки – положення такої особи суттєво погіршуватиметься», – вважає народний депутат.
