Чому премії у 300% є злом для країни?
Давайте коротко і без популізму чи «моральних причин». Хочу говорити не про мораль, а про чисту економічну шкоду майбутньому країни та кожному з нас.
НЕПРОЗОРІСТЬ
Непрозорість тут потрійна:
• непрозорість процедури встановлення;
• причин встановлення;
• кола суб’єктів для встановлення;
Ми не розуміємо, за які результати роботи, за які вміння, за яке КРІ, тобто показники ефективності, посадовець отримує ці премії.
Ми не розуміємо також, за яким критерієм обираються посадові особи, які отримують премії у розмірі 300%, а за якими критеріями оцінюються ті, які отримують 0.
Ми не знаємо, чому саме 300%, а не 3-10-15-85-100%.
Ми не маємо відповідей на питання «За що?», «Кому?» і «Як саме?» ці премії виплачуються?
А це все – простір для маніпуляцій та зловживання.
НЕПУБЛІЧНІСТЬ
Премії є непублічними.
Дуже часто раніше вони були можливістю уникнути великого розголосу та критики журналістів та суспільства, коли показувалася лише офіційна зарплата на рівні 20-25 тисяч гривень, тобто «голий» посадовий оклад.
А далі, преміями «докидалося» ще 200-300% – скільки у кого вистачало грошей в бюджеті на свій державний орган.
Зазвичай це непублічна історія. Зараз журналістам доводиться «виловлювати» такі премії в деклараціях про зміни в майновому стані конкретних чиновників. В часи, коли декларації не оприлюднювалися, виловити такі премії неможливо було взагалі. Та і серед сотень тисяч декларацій це не просто.
Навіть зараз Уряд опублікував лише премії членів Уряду, і я вимушена окремими запитами просити інформацію по інших посадовцях у міністерствах.
КОРУПЦІЙНА СКЛАДОВА та ВИЧАВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЛЮДЕЙ
Непрозорий характер премій робить їх потенційно корупціогенними.
Часто, вони видавалися конкретним посадовцям, які зробили конкретні речі для керівника (наприклад, дали конкретну довідку та необхідний позитивний/негативний аналіз на запитувану ними тему, підписали чи погодили конкретний документ тощо).
У міністерствах знають: не будеш слухати керівництво, будеш мати власну професійну позицію – отримаєш голий оклад і нуль премій.
І далі, спробуй проживи на цей оклад!
Парадокс у тому, що суспільство платить службовцю якраз за його професійну незалежну позицію. Як баланс та противага можливому недолугому керівнику.
Мовчу взагалі про загальну атмосферу та тотальну демотивацію чесних фахових працівників, які бачать подібні «премії».
ШАНТАЖ та ПОЗИЦІЯ ЗАРУЧНИКА
Премії найчастіше є елементом шантажу на державній службі.
Тобто, якщо ви державний службовець, який фахово зробив аналіз відповідного документу й прийшов до висновку, що той документ, який йому дав керівник, є злочинним та шкідливим для економіки країни, то вам непрямо говорять про те, що у випадку відсутності позитивного висновку, чи принаймні висновку «не заперечую», будете жити на «голий оклад».
Таким чином, наприклад, пан Янукович «видавлював» усіх талановитих, професійних, неупереджених та незалежних державних службовців з міністерств.
Наприклад, з міністерства охорони здоров’я свого часу пішли з посад усі люди, які відмовлялися покривати корупційні схеми, оскільки їх залишили на «голих» окладах в кілька тисяч гривень на місяць протягом року.
Тоді як усі інші отримували премії в декілька сотень відсотків та ще й доплати у конвертах.
Тому це – елемент шантажу державного службовця та посадовців.
Вони стають заручниками цього непрозорого механізму. І не здатні фахово більше виконувати свої обов’язки.
А ми потім всією країною дивуємося, чому ніхто не попередив катастрофічні помилки, або не відреагував на кризову ситуації..?
Все це має причину та наслідок.
ТО ЩО РОБИТИ?
Головне тут питання – яка наша мета? Та чи треба країні професійні незалежні політики та службовці?
Якщо ні, то і працювати вони можуть хоч «безкоштовно», бо «прогодують себе» на корупційних схемах. Тільки тоді не майте сумніву, на чий інтерес вони працюють.
Якщо ж наша мета – отримати професійних політиків та службовців, які мають знання та досвід і зможуть підняти економіку країни, то треба:
– Треба провести чесну розмову з суспільством, пояснюючи усе те, про що я написала вище.
Пояснити стратегію та попросити можливість на рік змінити правила та показати результат. (Саме така можливість зараз і була в Уряду).
– Фахово переглянути та унормувати оплату всіх у публічній сфері – від депутата до міністра і до державного службовця та керівника державного підприємства.
– Потрібно суттєво підняти посадові оклади, тобто «чисту» та офіційну і публічну зарплату державним службовцям на усіх рівнях коштом цих неймовірних премій небагатьом.
(При цьому не скасовується необхідність проведення функціонального обстеження та скорочення непотрібних функцій та державних органів, які будуть економити гроші).
– Виконати нарешті закон про Державну службу, де сказано, що премія не може бути понад 30%, та «перевернути трикутник»: коли 70% того, що отримує службовець – це гарантований оклад, а лише 30% – це можлива премія або надбавка за якісну додаткову роботу.
Тут навіть додаткові кошти на першому етапі – не потрібні.
– Прийняти чіткі та прозорі правила оцінювання діяльності службовців та посадових осіб та тих критеріїв їх ефективності, за якими нараховується премія.
Одна премія, а не 4 чи 7.
– Розробити додатковий механізм, за яким і державні службовці та керівники підприємств, і працівники міністерств, які отримують так звану «підвищену» заробітну плату, беруть на себе зобов’язання декларувати свої видатки та погоджуються на додатковий моніторинг їх способу життя.
Простіше говорячи, я йду на зарплату у 45 тисяч гривень та посаду середнього спеціаліста, і я усвідомлюю, що буду жити за ці 45 тисяч гривень. Бо навіть отримавши корупційний дохід – не зможу їх витратити. І жодна пов’язана зі мною особа не зможе.
А якщо 45 тис. для когось на посаді спеціаліста – неприпустимо мало для його рівня життя, – то на цю посаду він не йде. Бо доплат та премій йому не обіцяли. Ні в конвертах, ні раз на рік з бюджету.
Всі декларації, перевірки НАЗК, НАБУ та ДБР мають слугувати меті зробити настільки складним корупційний заробіток на державній службі, що це стане економічно невигідно.
В той час офіційний оклад має бути достойним та достатнім для середнього фахівця на ринку.
Чи відомо це все було нашим урядовцям? Звісно.
З 2015 року ця дискусія і кожен аргумент відомий та обговорений сто разів з європейцями.
Європейці готові допомагати в тому числі оплачувати частину «підвищеної» зарплати нашим службовцям з грошей платників податків країн ЄС – в обмін на рух уперед до прозорості та усунення корупції.
За чотири місяці Уряд не знайшов ні бажання, ні можливості підняти питання реформи державного управління та реформи оплати праці на публічній службі.
Можливо, зараз, після скандалу, така можливість стане необхідністю.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 20 січня 2020 року.
