Вперше півкраїни 4 дні дивиться новий український серіал під назвою «засідання Регламентного комітету».
Сьогодні розглядають подання на нардепа «Народного фронту» Максима Полякова – йому інкримінують хабар у сумі 7,5 тис доларів через помічницю, яка за ці гроші купила 2 iPhone і передала їх депутату і його дружині.
Один цей iPhone пізніше вилучили.
Ну що ж, нарешті й до нас докотився «тренд» у прямому ефірі слідкувати за судовими процесами з голосних, резонансних та заплутаних цікавих справ.
Правда, докотився, як це часто буває, зі своєрідною трансформацією та обмеженістю якості.
У нас не професійний судовий процес, а – квазісуд на комітеті ВРУ.
Тут не судді, а депутати, більшість не юристи, які з дуже розумним виглядом (очевидно, їх підготували юристи) говорять не дуже розумні речі, плутаючи терміни кримінально-процесуального права.
Тут заслуховують виступи адвокатів та свідків, але дають свою політичну, а не юридичну оцінку допустимості доказів.
Тут закликають поводитись етично та без цирку, але толерують виклики пана Дейдея про «політичну проституцію»! І голова комітету зауваження не робить.
Ніколи ще не було такої уваги до Регламентного комітету, як зараз.
Ніколи ще у нього не було таких «захоплюючих» довгих засідань.
Тільки от дивитися це дуже сумно, бо це реальність і люди, з якими працюю кожен день.
Тричі вже Регламентний комітет одностайно голосує за те, що подання на пана Дейдея, Лозового та Довгого – не є достатньо обґрунтованими.
І, наскільки я бачу за три дні, жоден депутат не скористався своїм правом, що надає свою «окрему думку» до рішення комітету! Яка, окрім усього, дає право виступу на засіданні ВРУ!
Мене шокує те, що на комітеті кричать про Севєродонецьк (до чого це тут?), про палатки на Майдані, про АТО, про Януковича, про політичні переслідування суперчесних депутатів, які чомусь бояться особистого зняття недоторканності, але закликають до зняття «з усіх»…
На комітеті говорять про все і всіх, але – ніхто з членів комітету жодного разу не сказав про свій сум, огиду і сором за тих колег, які не можуть на засіданні пояснити, звідки взялися гроші у їхніх деклараціях, які кричать про Майдан, але не можуть пояснити, звідки і де зараз їх останній iPhone.
Депутати встали у позицію адвокатів, захисників колег і становлення під сумнів кожного доказу. Але вони – не адвокати, не захисники у цьому процесі, і країні потрібно не це.
Країні потрібно побачити несприйняття і нетолерантність до корупції!
У більшості демократичних країн, до яких ми так прагнемо за рівнем зарплат і пенсій, посадовець, на якого пала лише тінь подібних звинувачень і який би не зміг пояснити свої статки прозоро, вже давно б пішов з політичної арени добровільно! Бо втратив би і репутацію, і довіру, і повагу колег.
Якщо депутатам не соромно за такі скандали і хабарі у Раді, якщо вони захищають корупцію, громадянам це говорить, що всі вони такі і всі мають по купленому за хабар телефону.
Друзі, я дуже-дуже розчарована.
Я знала давно, що Регламентного комітету, який має бути контрольним комітетом у ВР, у нас, на жаль, немає.
Голови комітету немає і ніколи не було буквально, а не метафорично, бо Головою Регламентного завжди і у більшості демократичних країн світу має бути представник опозиції.
У нас же – виконуючий обов’язки голови пан Пинзеник, колишній помічник пана Мартиненка.
Але у мене питання не до нього, а до інших членів комітету!
У кожному комітеті є люди з різних фракцій, є різні думки, є різні позиції. Мають бути різні позиції!
На Регламентному – є люди, яких я поважаю. З якими підписую законопроекти. Яких вважаю чи вважала хоробрими і достойними.
Колеги, не ганьбіться!
Зупиняйте це шоу. Перестаньте покривати колег і задавайте їм прямі питання за їхніми статкам. Ви тут парламентарі, а не адвокати.
Країні не важливо і не цікаво зараз, чи будуть конкретні докази прийняті у суді, країні важливо знати: чи були розмови про хабарі по телефонам, звідки мільйонні статки у пана Лозового, звідки з’явився новий iPhone у Полякова.
Країні треба прямі відповіді депутатів, яких звинувачують, а вони говорять про Майдан.
І країні важливо бачити ваш сум і сором за них, вашу огиду до корупції, неприйняття цієї корупція – і не загально пафосними словами, а у конкретних випадках колег по парламенту, і побачити ваші «окремі думки», якщо, сподіваюсь, ви їх маєте.
Це питання не фракції чи вашої політичної сили. Це питання вашої гідності та особистої репутації.
У Регламентному комітеті, на жаль, немає представників «Батьківщини» чи «Самопомочі». Тут 11 депутатів: 4 від «Народного фронту», 3 від БПП (зокрема пан Кишкар, який вступив у БПП пізніше), по 1 від радикалів, «Волі народу» і «Відродження».
І немає жодної людини, яка б зайняла принципову позицію неприйняття корупції і огиди до неї у конкретній своїй «окремій думці» в неприйняття такої поведінки колег.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 6 липня 2017р.
