Антикорупційний суд, нібито центральний судовий орган у системі подолання корупції, котру нам ладнають американці і європейці, поки що не користується популярністю серед потенційних суддів.
Вакансії служителів Феміди в цьому оспіваному лобістами закладі поки що покриті заявками менш ніж на 20% – подалися 8 кандидатів на 39 місць.
До 14 вересня, звісно, є час, та й стародавні студентські традиції робити все в останню хвилину, звісно, треба поважати. Але вже нині можна робити певні висновки і філософські узагальнення.
Я зараз не хочу ще раз розповідати, що я думаю за ті правові принципи, котрі було покладено у основу даної інституції. Окрема сумна історія, я про неї казав і ще буду казати.
Зараз хотів би звернути увагу шановної аудиторії на такий момент.
У «реформаторів» постійна ілюзія про невичерпність людських професійних ресурсів в Україні. Вони діють, виходячи з невідомо звідки прийшлої фантазії, що у нас десь, під земною корою, знаходяться невичерпні запаси чесних суддів, колосальні поклади непідкупних прокурорів і багаті родовища досвідчених слідчих.
З непохитною вірою у таку родючість українського ґрунту відбуваються усі так звані реформи – судової системи, поліції, прокуратури, створення нових антикорупційних структур з мільярдними бюджетами.
Нам розказують, що варто лише підняти зарплати – і потече багатолюдний натовп цих кришталевих та висококваліфікованих професіоналів у органи державної влади. І засвітяться ті органи сяйвом честі та мудрості.
А чорта з два!
У нас просто немає людей. У нас навіть на корупційні посади, котрі передбачають немаленький тіньовий дохід, не можна знайти людей. Толкових, професійних, освічених, само організованих.
У нас кадрова криза в країні.
Давно при чому, я писав про це ще десяток років тому, коли працював журналістом.
Тому головний виклик, котрий стоїть перед реформатором – це зробити працюючу систему з того, що є. Розподілити мудрість мудрих так, щоб вистачало для напоумлення тих, кому це потрібно. Дефіцитним ресурсом чесності розпорядитися так само – щоб контроль з боку високоморальних людей був точковою загрозою для тих, хто під ризиком збитися з правильного шляху.
Усі тотально не можуть бути чесними і розумними. Більше того – мудрими і моральними може бути лише нечисленна меншість.
Тому треба побудувати чесну і розумну систему під небагатьох обраних.
Інших громадян, іншої України у нас для нас немає.
Чи розуміють це юні, але дуже амбітні «антикорупціонери» з дипломами філологів та нульовим досвідом роботи в профільних галузях? Чи розуміють це співробітники посольств ЄС та США – люди з дипломами, пардон, дипломатів, і досвідом проживання у нашій країні в пару років? Чиста риторика запитань…
Очевидно лише одне – величезний експеримент бюджетом на 2.5 млрд гривень по створенню антикорупційних острівців в океані українського феодалізму поки що зазнає цілком логічної поразки.
***
До речі, з приводу #freePoroshenko.
Ймовірно, саме Антикорупційний суд розглядатиме справу Порошенка, якщо ВР дасть згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, після того, як він втратить повноваження президента і зайде в парламент.
Чи є стимул у Гаранта?
Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 29 серпня 2018р.