Слова мають значення. Особливо у комунікації таких важливих законопроектів. Давайте називати речі своїми іменами.
Згадаємо, що не ухвалений законопроект N6400, ідейною натхненницею якого була віце-спікер Оксана Сироїд, журналісти та політики на початку 2017 року називали скорочено – «про окуповані території». Це той випадок, коли коротка назва відображає суть законопроекту. До речі, він так і називався – «Про тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України».
Проект президентського закону N7163 в основному комунікується як «про реінтеграцію» або «про де окупацію». Звучить набагато красивіше, ніж «про окуповані території», але, по суті, повна нісенітниця, що не відповідає змісту ухваленого законопроекту.
За моїми спостереженнями, спікери, орієнтовані на президента та його політичну силу, більш схильні називати цей документ «про реінтеграцію», ніби намагаючись створити уявлення того, що Порошенко не розкидається територіями і дбає про окупований Донбас.
На відміну від БПП, у «Народному фронті» полюбляють говорити «про де окупацію», роблячи більш мілітаристські акценти.
За ними вторять журналісти і експерти, в залежності від власних переконань, що треба робити з окупованим Донбасом.
На превеликий жаль – ні реінтеграції, ні деокупації в цьому законопроекті не прописано. Використовуючи данні конотації та намагаючись спростити комунікацію з людьми – свідомо чи ні, політики і журналісти вводять людей в оману та завищують очікування.
Я ще більше переконався в тому, що ми заплутали всіх з цією термінологією після зустрічі з іноземними дипломатами.
«Це правда, що Верховна Рада дала повноваження президенту для початку військової операцій по деокупації Донецька й Луганська?»
«Як можна було при реінтеграції не закласти механізми виплати пенсії для мешканців окупованого Донбасу?».
Це лише частина запитань про те, чого немає і не планувалось в цьому законопроекті, але потребує визначення позиції. Я не знаю, що потрапило в фінальні звіти, які посольства готували для своїх столиць, але за моєю оцінкою роботу по комунікації цього законопроекту не можна назвати задовільною.
На мій погляд, офіційна назва законопроекту – «Проект Закону про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», хоча й складна для сприйняття, але повністю відображає його сутність.
Верховна Рада України на четвертий рік військової агресії зробила ще більш чіткий політичний сигнал та визначила певні особливості державної політики щодо країни-агресора та окупованих територій, зробила посилання на міжнародні документи, на яких ґрунтується наша позиція та модифікувала організаційно-правові шляхи використання збройних та правоохоронних сил. На додаток до цього було вирішено скасувати судовий збір при позовах до РФ, надати УБД для медиків та запроваджено декілька інших відносно невеликих новацій. На жаль, також було схвалено низку антиконституційних положень щодо збільшення повноваження президента, що може призвести до позовів в Конституційний суд задля визнання неконституційними окремих його положень або навіть всього законопроекту.
Жодного слова «реінтеграція» або «де окупація» в тексті немає, як і немає вказівок ініціювати жодної дії в цьому напрямку за наслідком ухвалення цього законопроекту.
Давайте називати речі своїми іменами.
Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини», «УП.Блоги», 22 січня 2018р.
