Що зараз відбувається з покаранням організаторів псевдореферендумів за самостійність «ДНР»? Безкарність та вседозволеність породжує абсурд.
Рівно три роки назад, 11 травня 2014 року, в окремих містах Донеччини відбулися так звані «референдуми за самостійність ДНР», які всупереч вимогам статті 73 Конституції України мали створити ілюзію справжнього народного плебісциту та нібито «легалізувати» протиправні безчинства на Сході нашої суверенної держави.
У цьому блозі я хочу показати всю абсурдність та забюрократизованість процесу покарання винних у тих подіях саме на прикладі Дружківці на Донеччині. Бо я знаю, що там мешкає багато відданих патріотів України, громадських активістів та волонтерів, які боронять нашу державу на всіх фронтах, і з якими я мав контакт ще задовго до подій 2014-го.
Це місто, яке подарувало нам відомого правозахисника, письменника та політв’язня радянського режиму, співзасновника Української Гельсінської Групи, справжнього символу українського Донбасу Олексу Тихого, 90-річчя від дня народження якого ми відзначаємо у цьому році в тому числі за моєю ініціативою.
Але, на жаль, три роки тому Дружківка стала жертвою, у тому числі, антиукраїнської політики місцевої влади, уособленням якої певною мірою був і залишається діючий міський голова Гнатенко Валерій Сергійович, який залишився без покарання і переобрався вже після Майдану.
Людина, котра за свідченнями місцевих жителів, які неодноразово зверталися до мене як до народного депутата України, була одним з головних ініціаторів проведення псевдореферендуму у місті та організатором мітингів, на яких лунали сепаратистські заклики.
«Референдум должен успокоить людей», – говорив тоді він.
На відео зафіксовано, як 02.03.2014 року на мітингу поблизу виконавчого комітету ради, Гнатенко В.С. в присутності значної чисельності громадян заявив наступне:
«…Мы собираемся тоже провести внеочередную сессию городского совета и дать возможность высказаться всем желающим. Мы сегодня понимаем, что без волеизъявления людей, без референдума мы не можем никакое решение принять. Сегодня много людей хотят этот флаг видеть, другие хотят другой флаг видеть. Сегодня я знаю пришли люди, которые хотят поднять второй флаг… С целью того, чтобы не было у нас беспорядков, мы такую возможность даем. Кто у вас один человек готов подняться с флагом…Его сейчас проводят…»
Після цих слів під вигуки учасників мітингу «Россия!» міський очільник дає команду рукою на підняття прапору РФ чи «ДНР» (не є до кінця зрозумілим).
А у випуску комунальної газети Дружківської міської ради «Дружковский рабочий», яка на той час друкувалася із зображенням прапора «ДНР» на першій шпальті (до речі, зараз на сайті міської ради сєпарська символіка з електронних версій газети того періоду вже зникла), поширювалися численні публікації, в яких містилися схвальні статті про зустрічі з представниками «ДНР» у місті, а також проводився «интересный и познавательный экскурс в историю родного края», де ставилася під сумнів територіальна цілісність України та зазначалося, що Донбас завжди був частиною РФ (наприклад, випуск N24 від 12.06.2014 року).
А ось стаття «Митинг в центре города» у випуску N16 від 17.04.2014 року.
«Понимание у митингующих визвали выступления городского главы Валерия Гнатенко (он пообещал срочно, в понедельник, созвать внеочередную сессию городского совета, на которой обсудить с депутатами общественно-политическую ситуацию в Дружковке».
На цьому ж мітингу серед громадян роздавалися агітаційні листівки з текстом «Акта о провозглашении государственной самостоятельности ДНР» і «Декларации о суверенитете ДНР».
До речі, процес голосування Гнатенка В.С. та інших депутатів на засіданні міської ради за звернення до Донецької обласної ради із закликами про проведення референдуму, який мав визначити статус регіону, також зафіксований на відеозаписі, посилання на яке давалося вище.
А тепер – найважливіше. Що зараз відбувається із розслідуванням цих фактів?
Ще у 2015 році тодішній радник голови СБУ Маркіян Лубківський публічно заявив, що відомство відкрило чотири кримінальні провадження проти осіб (у тому числі Дружківського міського голови), які ініціювали та організували незаконні референдуми.
У відповідь на мої депутатські звернення виявилося, що справи за ознаками злочинів, передбачених статтями 110 та 260 КК України відкриті також Національною поліцією України.
З тих пір я неодноразово офіційно звертався до правоохоронних органів з наданням доказів, свідчень та звернень громадян і т.д. щодо проведення повного та об’єктивного розслідування.
У відповідь приходили одні тільки відписки, загальний зміст яких можна коротко описати двома словами: слідство триває.
Сьогодні тодішні організатори псевдореферендуму різко «перефарбувалися» у патріотів і вдають, ніби нічого не відбулося. Але вони продовжують тиск на проукраїнських активістів Донеччини – тих, хто три роки назад був їм кісткою у горлі. Наприклад, у минулому році Гнатенко В.С. подавав судовий позов проти місцевої волонтерки Ірини Кірікової за те, що вона, начебто, посягнула на його гідність.
«Я знала, что так будет, ведь всегда выступала против этого мэра, который открыто поддерживал оккупационный режим в городе и организовывал так называемый референдум. Когда наш город был оккупирован, Гнатенко сотрудничал с режимом “ДНР”, во дворе горсовета действовала комендатура, где калечили людей. Он в это время построил себе практически Межигорье в парковой зоне Дружковки. Я б этом говорила и буду говорить», – заявила вона тоді.
Чому досудове слідство триває вже три роки? Невже три роки – це «розумний строк» згідно КПК? Скільки ще потрібно часу аби нарешті покарати винних або принаймні скерувати обвинувальний акт до суду?
Очевидно, що мають місце домовленості у «високих кабінетах». Очевидно, що всіх причетних до тих подій, які зараз представляють місцеву владу української Донеччини, тримають на гачку, але продовжують з ними співпрацювати.
Дружківка – це лише один наочний приклад. Аналогічна ситуація відбувається і по іншим містам Донецької області, а на 9 травня ми побачили яку небезпеку для країни може нести безкарні реваншисти.
Я закликаю владу та правоохоронні органи закінчити нарешті з цим ганебним безладом, перестати вести подвійні ігри та загравати з тими, хто ще вчора був готовий здати Україну ворогу!
Бо той, хто вже зрадив Батьківщину один раз, – зрадить і вдруге. Особливо коли влада толерує і нормально співіснує з людьми, які зрадили Батьківщині.
P.S . У якості постскриптуму є бажання винести сьогоднішню цитату, яка і стала мотивом у написанні цього блогу. З приводу безвізу у Дружківці особисто мер Валерій Гнатенко підняв прапор ЄС.
«Три года назад никто и подумать не мог, что флаг Евросоюза будет развеваться над зданием городского совета. Всего час назад был подписан меморандум о безвизовом режиме для Украины. Сближение с Европой даст возможность не только свободному въезжать в страны ЕС, но и обучаться в европейских вузах, лечиться в европейских клиниках, выйти на европейский рынок нашим предприятиям», – наводить його цитату та фото місцева преса.
Цікаво, наскільки щирою була ця промова. Швидкість зміни світоглядних поглядів у залежності від зміни політичної кон’юнктури просто вражає. Тому що як раз три роки тому Валерій Гнатенко сприяв підняттю іншого прапору, під яким зараз занепадає моя Донеччина.
Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини», Українська правда.Блоги, 11 травня 2017р.
