Ми пропустили дещо важливе.
Пан Єлісєєв, заступник голови АПУ і, до речі, без 5 хвилин – Міністр закордонних справ України, сказав:
«Торгова блокада Донбасу – заважає введенню точкових санкцій проти російських компаній».
Як і кому заважає – не ясно, чому – ще менш зрозуміло. Взагалі мало що ясно, але саме це дуже важливо, бо означає, що у влади НЕМАЄ більше жодних аргументів на захист торгівлі з агресором та окупованими ним територіями.
У армії ботів, самого Бенкендорфа, псевдожурналістів і цілого мінСтеця – немає кращого пояснення?..
Розумієте, опалювальний сезон добігає кінця, вугілля у сховищах є, про ціну «Роттердам+» ніхто не відповів, і це питання тепер, як різкий зубний біль для влади.
Аргументи на кшталт:
«маємо допомагати сепаратистам, щоб вони не перекрили нам контрабас і бізнес» – вже не діють;
«ви не знаєте всього, ми маємо секретний план!» – викликає лише сміх та огиду;
«тому що ми пообіцяли АТО і мирний план без альтернатив» – теж не працює, коли 3 роки на справжній війни вмирають хлопці, а вони рахують гроші на крові і підживлюють сепаратистів грошима.
Аргументи закінчилися.
Залишився лише тупий банальній бізнес-інтерес, домовленості з Ахметовим чи, очевидно, Путіним, і такі ж тупі і банальні силові методи.
Ми за 3 роки вислухали всі можливі плани та казки, байки і страшилки, гарні патріотичні промови зі сльозами на очах і крики про руку Кремля і #ПутінНападе.
А все було так просто: bussiness as usual – чи, трохи каверкаючи Маркеса, «бизнес во время чумы».
Не такий нам страшний Путін, як такі наші «командувачі» країни та «мирні плани».
Але кожна криза, кожне потрясіння, друзі, є шансом все змінити, тому що зриває маски.
І невідворотно наближає прозріння.
Альона Шкрум, народний депутат від «Батьківщини», Українська правда.Блоги, 13 березня 2017р.
Читайте також:
Михайло Цимбалюк: Ніякої торгівлі з терористами!
Ірина Верігіна: Силовий наступ влади