Дорогі співвітчизники і співгромадяни!
Сьогодні українці всього світу, усі, хто причетний до нашої культури та історії, відзначають одну з найважливіших для України дат – 9 березня, день народження Великого Тараса.
З плином сторіч фігура Кобзаря дедалі зростає у своїй значущості для української ідентичності – і в минулому, і в нинішньому, і в майбутньому. Проте геній Шевченка давно сягнув за межі національного – і сьогодні його революційні поезії лунають різними мовами світу.
Водночас Поет ніколи не ідеалізував українського суспільства, надто його панівної верстви. Ось як він характеризував українських можновладців часів Гетьманщини.
«Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної України!..»
Ці рядки є достеменно влучними і для нинішньої української «еліти». Проте поклик Шевченка «Борітеся – поборете!» став головним девізом національно-визвольної боротьби українців, яка зрештою привела до нашої Незалежності.
Саме цими словами Кобзаря надихалися студенти – учасники Революції на граніті. Рядки Поета стали гаслами Помаранчевого Майдану і Революції Гідності. Бойовий дух і звитяга наших захисників на східному фронті живляться поезією Шевченка сьогодні. Завдяки його творам ми впевнені, що переможемо окупантів, повернемо Україні і Донбас, і Крим.
Мені не раз довелося переконуватися в тому, що ставлення до творчості та постаті Тараса Шевченка є справжнім показником ставлення до українців і України. Бо «Кобзар» Тараса Шевченка – це не просто збірка геніальних віршів. Це сакральне письмо України – з потужною енергетикою, спрямованою в майбуття.
Поезія Кобзаря – це наш катехізис боротьби за свободу і гідність нашого народу.
У поетичних рядках Тараса кожен може знайти найближчі йому прагнення чи ідеї. Для мене такими строфами є:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі».
Шануємо, пам’ятаємо та знаємо нашого славетного Кобзаря!
З повагою,
Юлія Тимошенко
