Так вже повелося в історії, що велич нації тримається на єдиному і незнищенному фундаменті – на здатності її синів і дочок платити власними життями за свободу свого народу. Саме завдяки мужності і самопожертві героїв тисячоліттями розвивається і міцніє українська нація.
Сьогодні ми перегортаємо ще одну з трагічних і водночас величних сторінок нашої історії.
29 січня 1918 року на залізничній станції біля села Крути невеликий загін київських курсантів з боку юної Української Народної Республіки опинився у нерівному бою із Червоною гвардією Радянської Росії, яка значно перевищувала супротивника числом, бойовим потенціалом і досвідом…
Юнаки поклали свої життя за українську ідею – загинули в цьому бою або були по-звірячому закатовані у полоні. Тридцятьох з юних захисників поховали на київських схилах Дніпра, в урочищі Аскольдова могила.
Імена цих хлопців навіки закарбовано у героїчні сторінки нашої історії, адже своєю самопожертвою вони довели: перемагає сила духу, велич ідеї та патріотизм.
І тепер ми, правнуки героїв Крут, майже через сотню літ знову стали перед загрозою варварського нападу на нашу землю: той самий ворог з Півночі знову приніс у наш вільний український дім руїну і смерть.
Дух героїв Крут ожив у серцях нинішнього покоління самовідданих захисників, які вже майже 2 роки стоять живою стіною проти російського агресора на Сході України.
У Зеленопіллі, на Савур-Могилі, у Дебальцевому, в Іловайську, у Донецькому аеропорту, в інших гарячих точках Донбасу наші військові проливають кров та віддають життя за нашу незалежність.
У наші дні героїчна спадкоємність Крут зросла у сотні разів – десятки тисяч українських воїнів зі зброєю в руках захищають рідну землю від московського окупанта, мільйони учасників всенародного волонтерського фронту самовіддано допомагають своїм співвітчизникам.
На гарячому Сході знищують ворога разом із молодими українцями і їхні ровесники з Канади і США, з Австралії і Німеччини, з Польщі і Хорватії, з багатьох країн і континентів.
Над цим інтернаціональним легіоном підноситься ім’я українця зі Сполучених Штатів, Марка Пославського. Він, колишній майор армії США, воював добровольцем і віддав життя за Україну під Іловайськом. Сучасного героя символічно поховано поруч із могилами героїв Крут на Аскольдовій могилі.
Нині, схиляючи голови, вшановуючи історичну пам’ять, ми підіймаємо догори свій дух, ми відчуваємо гордість за приналежність до могутньої нації, яка на початку ХХІ століття знову вражає світ людським героїзмом і жертовністю.
Цей день назавжди закарбується у нашій свідомості як День подвигу, надії і любові до своєї Батьківщини, День пам’яті Героїв Крут.
Герої не вмирають!
Юлія Тимошенко та партія «Батьківщина»
