За найскромнішими підрахунками, вартість побудови української газотранспортної системи становить 300 мільярдів євро. Мінімум!
І це, власне, лише ціна самої системи. Я вже не кажу про те, що ГТС для національної безпеки держави – це як несучі стіни, які не можна рушити, бо «попливе» вся будівля.
ГТС – це ДНК національної економіки.
Тому оцінку «Ernst & Young» нашої ГТС в приблизно 10 мільярдів євро я сприймаю лише як свідоме і небезпечне знецінення стратегічного ресурсу України. Це «демпінгування» України як держави.
Хотілося б подивитися, як «Ernst & Young» побудують аналогічну українській ГТС систему за 10 мільярдів євро… Якщо їм це вдасться, Україна має видати їм приз за кращий фокус. А поки що це – наперстки.
Я вважаю, що публікація заниженої в 30 (!) разів вартості газотранспортної системи – це промивання свідомості українському суспільству перед «чорним», знеціненим продажем ГТС.
Схоже, дехто збирається зробити з України такого собі «чорного донора». Є такі ганебні випадки, коли в країнах третього світу людина продає власну нирку, щоб вступити до інституту чи прогодувати родину.
Спроба здачі української ГТС – це трагічна торгівля життєво необхідними органами нашої держави.
Ми беремо під постійний, неусипний контроль все, що ці торгаші при владі робитимуть з українською ГТС. Крок вправо чи крок вліво будуть сигналом до оголошення державної зради.
