Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко дала інтерв‘ю впливовій іспанській газеті «El Pais».
Юлія Тимошенко (народилася у м. Дніпропетровськ у 1960 році) є фігурою, якій притаманні риси героїні романів Толстого, що чітко виділяється серед головних персонажів «Війни і миру», які сформувалися на пострадянському просторі XXI-го сторіччя. Її кар’єра сповнена яскравих злетів і падінь. Харизматична героїня Помаранчевої революції України 2004 року двічі очолювала уряд цієї країни (у 2005 році та у період між 2007 і 2010 рр.).
Згодом вона програла президентські вибори 2010 року на користь Віктора Януковича, суперника із проросійськими поглядами і саме того лідера, який був скинутий у результаті згаданої помаранчевої «хвилі».
Під час мандата його президентства Тимошенко потрапила до в’язниці, де перебувала майже три роки по звинуваченню за зловживання владою, що, загалом, вважалося політично вмотивованим.
Дні її ув’язнення закінчилися наприкінці 2014 року, коли нова революція (Євромайдан) «повалила» режим Януковича і відновила свободу Тимошенко. Не втративши свого бойового духу, Тимошенко продовжує очолювати партію «Батьківщина», яка за результатами опитувань набирає популярності. У недавньому інтерв’ю в Мадриді Тимошенко попередила, що «Путін хоче створити і очолити антизахідну коаліцію».
– Здається, що перемир’я на сході наразі закріпилося. Яку, на Вашу думку, мету зараз переслідує Путін? Чи полягає вона в підтримці замороженого конфлікту з метою підриву процвітання та стабільності України? Чи це є примус до прийняття федеральної системи?
– Цілі саме такі. Але найбільша помилка, яку роблять, – це сприйняття конфлікту виключно як внутрішньої справи України. Плани Путіна йдуть далеко за межі України. Він хоче відтворити біполярний світ, вибудувати антизахідну коаліцію, в якій президент Росії приймає на себе провідну роль. Путін перевіряє здатність міжнародних інститутів реагувати на виклики. Для нього є очевидним, що результатом цих випробувань є те, що інститути виявилися нездатними відповідати на такі жорсткі проблеми.
– Як Ви оцінюєте російську військову операцію в Сирії?
– Це все частина плану, спрямованого на створення нової форми антизахідної коаліції. Сирійський контекст використовується задля узаконення постійного процесу становлення антизахідного альянсу. Але чи дійсно Путін настільки сильний, щоб мати змогу диктувати ці правила? У реальності йому не вистачає ресурсів, економіка Росії є досить слабкою, а у порівнянні із Заходом його збройні сили недостатньо сильні. Великим ресурсом Путіна виступає саме слабка і розрізнена політична воля Заходу. І неадекватна реакція на його дії. Те, що він робить саме зараз, – це використання цього ресурсу.
– Ви розчаровані ставленням Заходу до українського конфлікту?
-Загальною думкою в Україні є те, що Захід не виконує того, що очікувалося, головним чином у зв’язку з укладанням Будапештського меморандуму 1994 року, коли Україна відмовилась від свого ядерного арсеналу, а Захід зобов’язався забезпечити її територіальну цілісність. Особисто я поділяю це розчарування. Тому що, коли існує недотримання положень міжнародних угод, ніхто не може почувати себе в безпеці.
-Чи вважаєте Ви ймовірним, що Україна поверне собі контроль над Кримом?
-Це є обов’язковим не тільки для України, але й для майбутнього в сучасному світі. Крим має повернутися. Якщо ж ні, то це стане усім прикладом того, що будь-яка міжнародна гарантія не варта навіть паперу, на якій вона написана.
-Яким чином можна знизити загострення кризи на сході?
-Для досягнення миру нам потрібне виведення російських військ із території України, відновлення контролю над кордоном, міжнародний нагляд. Я думаю, що Путін не бажає рухатися вперед цим шляхом. Гадаю, що він прийняв Мінські домовленості, щоб виграти час. Він використовує їх для нейтралізації зростаючих санкцій. Для того, щоб запобігти виникненню намірів у деяких країн щодо забезпечення України оборонними озброєннями. Для того, щоб змінити конфігурацію та забезпечити стратегічну глибину його військових дій в Україні, зокрема шляхом будівництва військових баз поблизу кордону з Україною, яке вже фактично відбувається. І, насамперед, для того, щоб утримати Україну як символ руйнування єдності Європи та чинити тиск на відносини між Європою та Сполученими Штатами. Це саме те, що він робить. Тому важливо почати реалізацію плану «Б», підвищувати тиск на Кремль з перспективою введення санкцій та ізоляції. Зрозуміло, що ціна такої агресії є неприпустимою.
Андреа Ріцці, Мадрид, 29 жовтня, іспанська щоденна газета «El Pais»
