Сьогодні – Міжнародний день лікаря, який йде слідом за Днем вчителя, що його ми відзначили напередодні. Мабуть, дві основні професії людства. Адже без них неможливі прогрес, цивілізація, саме життя. І обидві – надзвичайно недооцінені. Особливо у нас сьогодні…
Ми починаємо шанувати працю лікаря тільки тоді, коли потребуємо допомоги. І саме цей рік – рік пандемії – став моментом істини. Дав нагоду усвідомити, що лікарі є рятівниками мільйонів людей у буквальному сенсі.
Ми називаємо їх героями, і це жодного разу не перебільшення. Бо саме вони стоять на передовій боротьби з хворобою. Самі – беззахисні й вразливі. Саме вони допомагають нам і рятують нас фактично голіруч, часто не маючи ані достатнього захисту, ані необхідних препаратів та оснащення. І я вже навіть не згадую про підвищені зарплати, які все збираються доплатити та ніяк «руки не дійдуть».
Аж тепер ми зрозуміли, що професія лікаря це – престижно. Престижно не в обивательському, а у тому найвищому сенсі великої Місії. Святої місії з порятунку Людини.
На самому початку пандемії, по всій країні висіли рекламні соціальні плакати: «Підвези лікаря!». Бо їм навіть на роботу було дістатися проблематично. Я хочу, щоб ми не забули ці слова і цю турботу. «Не забудь про лікаря!» – хай це буде вкарбовано прямо у свідомість кожної людини. Хай такий плакат буде у кожному владному кабінеті. Бо ми маємо нарешті віддати належне людям у білих халатах. Людям, завдяки яким ми живемо і радіємо життю.
Зі святом Вас, дорогі наші герої! Великі вам честь, слава і низький вдячний уклін!!!
