Верховна Рада не погодилась з пропозицією президента відхилити закон про посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами (№1165), щодо якого глава держави застосував право вето, та проголосувала за направлення документу на доопрацювання в профільний комітет.
Авторами закону є члени фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко, Андрій Кожем’якін, Сергій Соболєв, Олександра Кужель, Ігор Луценко, Іван Кириленко, Владислав Бухарєв, Альона Шкрум та народні депутати з інших парламентських фракцій.
Автор закону Юлія Тимошенко закликала парламент подолати вето президента: «Якщо ми допустили, щоб люди пішли на Майдан проливати кров за зміну влади та за свободу, то дайте право їм сьогодні бути рівними в боротьбі з корупцією і наведенні ладу у державі!»
Лідер «Батьківщини» заявила, що цей закон, на який президент наклав вето, – єдиний закон, який реально давав право суспільству долучитись до боротьби з корупцією.
За словами Тимошенко, закон дозволяв громадянам через систему приватного обвинувачення передавати до суду докази фактів корупції митників, податківців, прокурорів, слідчих та ін.
«Це ганьба і приниження, коли друга особа в найбільшій країні світу Байден говорить нам, що Україна найбільш корумпована», – наголосила Голова фракції.
Політик також додала: «Коли українське суспільство чує чергові заяви і балаканину про боротьбу з корупцією, про створення чергових антикорупційних бюро, це вже викликає огиду на фоні тієї масштабної корупції, яка захлеснула країну».
Своєю, чергою, Голова Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем’якін запропонував проголосувати за доопрацювання документу.
Він зазначив, що це саме той закон дає можливість громадянам самостійно, власноруч боротися з корупцією, зокрема передавати в правоохоронні органи матеріали щодо корупціонерів.
Кожем’якін висловив жаль, що радники президента порадили йому заветувати даний закон, який би дозволив посилити боротьбу з корупцією в країні завдяки посиленню контролю з боку громадськості.
Нагадаємо, що згідно з пояснювальною запискою, головна увага закону зосереджена саме на допустимості доказів, які подає громадський обвинувач з метою початку кримінального провадження.
Адже, як відомо, успіх у виявленні корупційних справ та викритті корупціонерів сильно залежить від можливостей одержання аудіо-візуальних доказів, фотографій, головним джерелом яких зазвичай є негласні слідчі (розшукові) дії з використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, які звичайний громадянин – жертва корупційних дій чиновників – самостійно здійснити із дотриманням встановленого сьогодні процесуальним законом порядку не може.
