Сьогодні День мами… День найдорожчої в світі людини. В цей день я, зазвичай, думаю, як особливо тепло привітати її зі святом.
Вирішила написати мамі листа. Адже в нашому сучасному шаленому світі вже давно ніхто не пише простих, душевних листів, їх замінили лаконічними смс-ми, стандартними смайликами та короткими телефонними розмовами «на бігу». Думаю, якусь свою кращу частину ми з цим втратили…
Свій лист мамі я хочу зробити «відкритим». Просто для того, щоб розповісти всім, яка вона в мене надзвичайна. Так само як і в кожного з вас…
Моя мама народилася в 1937-му році, в Дніпропетровську. Все життя пропрацювала на звичайній, важкій роботі диспетчера. Виховувала вона мене сама.
Сьогодні я їй пишу цього листа, і вас також прошу. Будь ласка, напишіть своїм мамам бодай кілька речень, кілька теплих слів. Це не важко, але дуже важливо для них. Якщо в кого вже немає мами, то просто подумки поговоріть з нею сьогодні, подякуйте їй за все. Вона, ваша рідна, десь там – у інших світах ні на мить не припиняє вас любити…
А ось і мій лист.
Здрастуй, мамочко!
Вирішила написати тобі листа. Мабуть, ти будеш здивована. Я вітаю тебе з твоїм святом. І кажу тобі, що я живу любов’ю до тебе, найрідніша моя, у цілому світі!
Ось ця твоя фотокартка незмінно стоїть на моєму столі вже багато років. На ній ти молода, сильна і красива… Іноді (коли ніхто не бачить і не чує) я дивлюся на тебе, раджуся з тобою, жаліюся тобі і радію разом з тобою… Думаю, ти це відчуваєш своїм материнським серцем…
Я дуже вдячна тобі за все, рідна моя. Я знаю як тобі було важко. Я пам’ятаю, як ти працювала днями і ночами за ті нещасні копійки, щоб у нас було не гірше ніж в людей. Я не забула, як ти вчила мене бути сильною й незламною за будь-яких обставин… Я пам’ятаю твій найсмачніший в світі борщ, але так само ніколи не забуду і манну кашу вранці перед дитсадком, яку я ненавиджу й досі.
А ще пам’ятаю часи, коли у нас чи не вся родина сиділа у в’язниці за мою політику, а ти металася з передачами по країні, з тюрми в тюрму… І мабуть, лише Богові відомо, що ти тоді витримала, що пережила, і чого це тобі коштувало…
А у 2011 році, коли мене вже надовго знову кинули до в’язниці, ти злягла і більше з того часу вже не вставала на ноги… Я думаю, ти тоді віддала мені залишки своїх сил, нервів і витримки. Бо точно ж є якісь невидимі небесні артерії, якими мати може передати дитині свою силу в самий критичний момент… Саме завдяки цьому я й трималася, вірила, не опускала рук…
Сьогодні ти не можеш ходити, моя любов… Але серце твоє таке саме гаряче, воно так само б’ється в тривозі за всіх нас. Ти так і не навчилася спокою та безтурботності… Ти і зараз не спиш ночами, боїшся, щоб не сталося нічого лихого, щоб усе було добре…
Тебе вже не переробити, ти така завжди була, є і будеш. Бо так велить тобі твоє велике Материнське Серце…
Я дуже вдячна тобі, мамусю, за все. За все твоє життя, за ту самовіданність і любов, якою ти огортала нас, захищаючи від жорсткого світу. Я прошу у тебе пробачення за весь той біль, який тобі довелося пережити…
Та і сьогодні тобі не легше, але ти обов’язково тримайся, моя любов, і ще довго-довго живи… Ти всім нам безкінечно потрібна. Ти ж у мене така сильна. Я все життя намагалася бути схожою на тебе. Міцно обіймаю тебе, рідна, цілую з вдячністю твої руки…
Я дуже люблю тебе, мамо!
Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», Facebook, 13 травня 2018р.
