У законодавстві України є такий термін – «діти війни».
Донедавна ними називалися наші батьки, дідусі й бабусі. Ті, хто народився у лиху годину Другої світової війни і взяв на себе частку горя й біди військового лихоліття.
На жаль, сьогодні Україна має нових «дітей війни». І це – справді діти, без метафор та умовностей. Це ті українські діти, що стали сиротами через воєнний конфлікт, ті, хто втратили мати і батька, домівку, можливість вчитися, можливість жити. Поламані душі, розбиті надії, втрачені долі…
4 червня у світі – це день безневинних дітей – жертв агресії, заснований під егідою ООН в 1982 році. Тепер цей день стосується і України…
Горе війни знову прийшло на українську землю, до наших дітей.
Читаю листи про цих дітей, слухаю розповіді вчителів і батьків. І кров стигне від цих жахливих і моторошних історій. Ці історії ятрять душу до дна. За кожною цією розповіддю – несамовитий біль, страх і відчай…
Дмитро, 10 років. Влітку 2014-го року потрапив під артобстріл. Отримав велику психологічну травму. Ховається при будь-якому голосному шумі.
Софія, 14 років. Перестала спати від початку війни. Весь час питала батьків: «Нас всіх уб’ють?».
Олексій, 14 років. Часто ночує в школі – сестра телефонує і просить не повертатися додому, доки не закінчиться обстріл…
Ганна, 14 років. Живе на околицях міста. Разом з братами залазить на дах будинку і дивиться, як летять по небу снаряди…
Оля, 16 років. В школі мріяла про участь у конкурсі, займалася вокалом, чекала на «Останній дзвінок» у школі. Конкурс не відбувся через мінометний обстріл. «Останній дзвінок» пролунав один раз – в пам’ять про її подругу, що загинула при обстрілі…
Це неможливо читати. Найжахливіше те, що подібні оповіді стали звичними, вони майже нікого не дивують. Війна на сході стала буднями…
Я думаю, аби воєнний літопис писався от такими дитячими долями, то можливо трохи менше було б воєн на землі, трохи менше горя й біди…
Я читаю цей мартиролог дитячих доль і сама собі клянуся: зробити все для того, щоб війна навіки пішла з України, а наші діти знову навчилися посміхатися і бути щасливими…
Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», Facebook, 4 червня 2018р.
