У цей день, 30 листопада 2013, рівно п’ять років тому я сиділа в тюрмі у Харкові.
Звісно, я знала про акцію і виступ студентів у Києві на захист європейського вибору. Я повністю поділяла їхні цінності, підтримувала їх і навіть написала відкритого листа Януковичу з вимогою підписати угоду з ЄС…
Але! До 30-го листопада то ще не був Майдан… То був акт громадянського чину, мітинг, позиція, акція протесту…
І лише 30-го листопада, коли відбулося звіряче і нічим не спровоковане побиття студентів, я сказала сама собі: тепер країну вже не спинити…
Наступного дня, 1 грудня, на вулиці Києва вийшов мільйон людей… почався справжній Майдан. Де Громадяни, а не «населення» повстали не лише за євроінтеграцію, а за гідність. Свою, своїх дітей, своєї країни.
Народилася безупинна національна сила, що зветься – н е б а й д у ж і с т ь, проявилася повага народу до самого себе, постала готовність боротися за цінності й принципи, відстоювати честь і гідність!
Тому я сьогодні дякую великим і гордим людям Майдана, що вибороли право зватися вільними людьми вільної країни…
І хай ми скаржимося, що політики зрадили Майдан, капіталізували його принципи й цінності, дискредитували саму ідею протесту – пам’ятаймо про те, що сам Майдан не зрадив Україну…
Передивіться кадри тієї страшної ночі на 30 листопада. Згадайте, як ми здобували нашу гідність.
Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», Facebook, 30 листопада 2019р.
