Історія влаштована так, що події минають… Спливає час, йдуть у небуття свідки подій, забуваються подробиці, гаснуть емоції… Пам’ять людська теж має свій термін давності, часто – значно коротший, ніж нам здається, ніж нам того хотілось би…
Але є такі моменти у житті людства, які не минають ніколи. Вони сталися і вони є. Не старіють, не тьмяніють, не забуваються. І не згасає невгамовний біль…
Бабин Яр. Київ. Осінь 1941-го року…
Бабин Яр – не був колись. Він – є! Він не трапився з кимсь, це сталося з нами, з людством.
Просто пам’ятати – мало, просто шкодувати – не досить.
Наша історична пам’ять має бути активна, дієва. Для того, щоб не забути ніколи. Для того, щоб вічно стояти на сторожі Миру, Добра, Людяності…
Вічна пам’ять…
