«Віталій Володимирович може на велосипеді кататись, лоб розбивати…, але в енергетику, воду і газ він не втручається»
З 1 травня, як відомо, для всіх споживачів Кабмін запровадив єдину ціну на газ – 6879 гривень. Із 1 липня – як наслідок – на 75-90% зростуть тарифи на опалення та гарячу воду. Замість 657 гривень за гігакалорію мешканці столиці, наприклад, платитимуть близько 1300. Вартість води залежатиме від постачальника послуги та наявності рушникосушарки в квартирі – суми варіюються від 62 до 77 гривень за кубометр гарячої води.
Про те, як саме формуються тарифи, хто і яким чином їх фальсифікує, а також про причини, через які мер столиці не втручається в питання енергетики, в інтерв’ю «Главкому» розповів голова постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Володимир Бондаренко.
18% із загального обсягу води йде на непродуктивні витрати
– Нові комунальні тарифи почнуть діяти із середини літа. Чи можна чітко пояснити, як саме вони формуються?
Є питання щодо складових тарифу. Чи всі вони мають до нього стосунок? Свого часу я добився того, що із системи тарифоутворення були викинуті абсолютно неприпустимі речі. Уявіть, тариф з боку «Київенерго» передбачав виділення грошей на фуршети і презентації в «Київенерго» – декілька мільйонів на пиятику! При затвердженні тарифу було прописано: стільки-то на ремонт, стільки-то на презентації. Неприпустимі речі в тарифі є і зараз.
Наприклад, по «Київводоканалу». Поки вода доходить до споживача, вона розливається, у всіх розливається. Це нормальне явище. Але це можуть бути 3%. У нас – 18% із загального обсягу води йде на непродуктивні витрати. Я можу здогадуватися, де дівається такий обсяг води. Біля Києва виникла велика кількість різноманітних будівельних об’єктів. У так званих містах-супутниках – Вишеньки, Вишневе, Коцюбинське і так далі – будуються і є вже справжні міські масиви. Підключення ж води йде з великим запізненням. Будують ті масиви багато років, але в цей час водою ж користуються, і лише потім узаконюють, що є підключення до київських мереж.
Далі. У нас є велетенська мережа МАФів. Із них знімають плату різноманітні енергетичні інспектори, які знають, що вони незаконно підключені до мереж міста – або транспортних або до «Київсвітла». От де беруть енергію МАФи? А є енергетичні інспектори, які регулярно ходять і збирають данину. Це величезні втрати. Близько 19% загальних витрат київської системи енергозабезпечення йде на покриття цих витрат. Я якось порахував – це майже 30 мільйонів гривень на місяць розкрадається.
Свого часу, коли я очолював адміністрацію, розпорядився знести ринок навпроти ЦВК, там же теж були підключення до мережі. Пам’ятаю, подзвонив тодішньому губернатору Володимиру Шандрі, кажу: от хочу знести, а в тебе там якісь захисники живуть. Він відповідає: так це в мене Валерій Гелетей (екс-міністр оборони, нині – начальник Управління держохорони, – «Главком») попросив і Олександр Данилюк із «Сили людей».
Я викликаю Данилюка і питаю: «Що ви там робите?» – «Обороняємо ринок і ЦВК». Ще питаю: «Від кого?» – «Ну, можуть же бути всякі події». Кажу: ні, хлопці, забирайтесь. Відповідь: ні, це наша дійна корівка. Кажу: ну, добре, я їй вим’ячко повідрізаю. Знову до Шандри, кажу: з твоєї установи там електроенергія береться, не заважай мені прибирати це. Урешті, ринок ми знеструмили і потім знесли. Ось такі речі практично завжди в собі містить тариф, який сплачують споживачі. Склад тарифу – це велике поле для зловживань.
А потім виникає питання: чому він так складається? От вода ж, наприклад, є різна. Ніхто не знає, у якій пропорції Київ споживає воду дніпровську, деснянську й артезіанську. Там «плутати» можна таке, що далі нікуди. Деякі такі речі ми знаходимо.
– По газу щось подібне буває?
Газ – норвезький, російський і місцевого видобутку – змішується в системах постачання. Там також достатньо сумнівних цифр. У всіх мережах, які ведуть до Києва, раніше був газ нормальної енергетичної якості. А сьогодні деякі знавці цієї системи прямо кажуть, що були в країну завезені вісім спеціальних установок для фальсифікації газу – відбувається підмішування атмосферного азоту та інертних газів. Це дає не зовсім якісний газ.
Багато ж хто вже помітив: газ горить, а не гріє. От в Санкт-Петербурзі в мене є родич. Він зі мною зараз не говорить, бо вважає, що ми тут дітей їмо на Хрещатику. Але коли в нього було невеличке просвітлення, ми провели експеримент. По скайпу зв’язалися, на середні конфорки поставили по три літри води, одночасно запалили. У два рази швидше в нього закипіла вода. У нас газ неякісний, підмішаний.
Є питання й щодо обліку. Його завжди намагалися уникати. Київ і Харків є найменш забезпеченими засобами обліку газу. Нам на комісії (постійна комісія Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, – «Главком») газовики демонстрували кілька типів лічильників. Вони один від одного відрізняються. Один – велетенський, незручний, якщо його десь приварити на кухні, вже треба буде пригинатися. Інший – компактний. Ми їм порекомендували користуватися тільки маленькими і кращими. Але вони не поспішають. Програми щодо забезпечення лічильниками нібито законодавчо регулюються законом «Про метрологію»: той, хто збуває вам якусь послугу, має забезпечити систему обліку. А вони від цього тікають: то ті лічильники на повірки знімають, то ще щось вигадують. Зараз лише їм стало це трошки невигідно, бо якщо їхній облік і облік тих, хто транспортує газ, не буде сходитись, значить, десь є «дірки».
Намагалися вийти на спеціальну розрахункову систему обліку. От на квартиру із газовою плитою передбачалось 6 кубічних метрів газу. Якщо є колонка – 9 кубометрів. Реальне споживання було вдвічі менше. І урядовими документами були затверджені нормативи забезпечення газом вдвічі менші. Але що потім відбулось? Начебто самі громадяни звернулись до суду про незаконність рішення Кабміну про зменшення норми й домоглися повернення старої норми. Який це цинізм влади! Дали якимось людям гроші, вони звернулись до суду, а від Мін’юсту нікого серйозного не послали на цей суд, ніякої експертизи проведено не було. Сам Яценюк (ще перебуваючи на посаді прем’єра, – «Главком») зрозумів, що були зроблені неприйнятні речі, і сказав: не поспішайте, хай буде 4,7 кубометрів. Така типу поступка для людей. Нічого доброго від цього не було.
Сьогодні знову виникає питання: нові ціни є непосильними для громадян. Тариф складається з якоїсь вартості… Якоїсь, бо газ місцевого видобутку ніколи не був дорогим, російський газ теж став дешевшим… За рахунок людей працює система. Та коли ціна перевищує можливості людини, їй кажуть: ми все вернемо субсидіями. І субсидії прямо з державного бюджету йдуть до надавачів газу. А хто це? Шуфрич, Бойко і так далі. У більшості європейських країн ціна на газ установлюється не за якимись факторами рентабельності, видобутку, а за фактором можливостей держави брати якомога менше з людей – втручається соціальний фактор. А в нас цей фактор не діє. Навпаки, є система «обдиралівки» звичайних громадян і за рахунок державного бюджету перекачування грошей до кишень олігархів.
За газ ми платимо необґрунтовані гроші
– Згідно з новими тарифами українці будуть сплачувати за опалення до 1300 гривень за гігакалорію замість 657 гривень…
Газ зараз лежить в основі енергетики. Колись у нас було п’ять державних систем виробництва електроенергії, але їх ми майже втратили. Перше – своє ж вугілля ми тепер купуємо в людей, які представляють російську владу або сепаратистів, ми вимушені купувати південноафриканське вугілля. Друге – паливний мазут, який дає нафта, що переробляється, також не дуже доступний, бо ми з Росією торгуємо дуже обмежено. Газ, який застосовувався у газо-вугільних сумішах, також фактично відпав. Атомну енергетику Янукович повністю переключив на російський ТВЕЛ, ми повністю від нього залежимо. Лишається одне джерело – каскад Дніпровських гідроелектростанцій. І то, минулого літа нас врятувала станція на Дністрі, бо була засушлива погода, водосховища – фактично зневоднені, Дніпровський каскад – порожній. Україна перебуває у складному енергетичному стані, але й зараз на енергозбереження гроші не виділяються. За газ ми платимо необґрунтовані гроші. При цьому, ми добували й добуваємо багато газу. Микола Рудьковський володіє кількома глибинними свердловинами, Нестор Шуфрич теж і так далі. Їм як нагороду за вірнопідданську політику було їх роздано свого часу. Вони на цьому газі сьогодні заробляють шалені гроші, експортуючи його за кордон, а ми звідти купуємо.
В електроенергії, до речі, на відміну від газу, лічильники є. Але розкрадання теж високе.
– На якому саме рівні відбувається розкрадання?
І тут є де красти. У Києві кілька ТЕЦ – ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 – не просто виробляють тепло, а й електроенергію. З державної точки зору, за наявності величезної кількості гідро- і теплових електростанцій у країні їхнє виробництво не є рентабельним. У Києві палити завізне вугілля або газ для того, щоб виробити електроенергію, коли працюють величезні державні й набагато ефективніші станції, недоцільно. А ці ж хлопці палять. От іноді люди скаржаться, що в квартирі дихати немає чим, така спека. Особливо це стосується деяких мікрорайонів Лівого берега. Чому так? У виробництві електроенергії завжди є побічний товар – підігріта вода. І починається перегрів квартир. Тому енергетики страшенно не хочуть встановлення терморегуляторів. Бо якби терморегулятор установити в квартиру, і квартира б не прийняла тепло, яке їй не потрібно, у лічильник воно б не потрапило, виникло б питання: навіщо його стільки виробили? Це – один із фронтів боротьби громадян, які розуміють, що їх дурять, з теплоенергетиками, які виробляють не зовсім потрібну або непотрібну електроенергію.
В енергетиці є таке поняття, як різні тарифи. Для громадян, які спожили стільки-то, – один тариф, стільки-то – інший, для комерційних установ – у чотири рази більше, для деяких бюджетних установ – інші цифри, є денний і нічний тарифи. Приблизно вісім різних тарифів функціонує в одній системі. По воді те ж саме. От що таке вода в Харкові і що таке вода в Києві, який стоїть на Дніпрі, поряд Десна, і де є 500 працюючих глибинних свердловин? Немає балансу, яку ми воду п’ємо. А тариф формується з того, яку ми воду п’ємо і скільки витрачаємо на її доочищення. Доочищення теж може бути хімічне, механічне і так далі. Умовно налили якусь воду у склянки. А куди її рознесли? Чи на той столик, де за воду платять 10 гривень за скляночку? Чи на той, де платять 3 копійки? Ніхто не може цей баланс звести. Це страшне поле для корупції. Один і той самий товар має абсолютно різні ціни. Це один фактор. Другий. У середньому в Європі доля вартості електроенергії в доставці води не перевищує 5-6%. У нас – 35%. У ціні води сидить 35% вартості електроенергії!
У нас дуже старе насосне обладнання. Тому коли мені Віталій Кличко говорить, що ми не впливаємо на такі речі, я відповідаю: ні, впливаємо. От я пропонував, щоб міськрада прийняла обмеження, що затрати електроенергії на підкачку води не повинні перевищувати такий-то відсоток. І тоді буде стимул міняти обладнання. І треба взяти середній європейський показник втрат води. Бо наші 18% ні в які ворота не лізуть.
Усі ці фактори спотворюють тариф. Я колись провів економічний розрахунок тарифу на холодну воду, і тоді мені вдалося посадити на місяць у в’язницю, на допити Андрія Білика (екс-керівник «Київводоканалу», – «Главком»). Але мене потім прибрали люди, які ці питання «регулюють» у Відні. Петро Порошенко туди їздив із Кличком і домовлявся з Фірташем, як далі жити. Вони сьогодні впливають на ці речі. Зверніть увагу, за період перебування Кличка при владі в Києві він не втручався ні в питання енергетики, ні води, ні газу.
До речі, не так давно були зірвані збори акціонерів «Київгазу», де мало б порушуватися питання зміни голови правління Сергія Горового, що є тестем давнього соратника Фірташа, лідера Опоблоку в Раді Юрія Бойка. Якою є реальна причина зриву?
Збори і не могли відбутися. Влада не хоче цього. Більше того, там не треба збори збирати. Домінуючий пакет – у власності Києва. Двоє людей зустрілися, підписали протокол – і все. Але це не робиться. Чому? Бо якось руки не доходять у Віталія Володимировича. Тому що там, я впевнений, була чітка домовленість. Фірташ спроектував, хто як має поводитися. Віталій Володимирович може на велосипеді кататись, лоб розбивати, ще щось таке робити, але в енергетику, воду і газ він не полізе.
У водному господарстві теж є низка проблем. От є альтернативні системи забезпечення водою через бювети, є 200 бюветів. Вони працювали прекрасно. А зараз їх почали пачками закривати. Також закинуті проблеми очищення річкових вод. Ще в 90-х роках мені вдалося почистити 53 підприємства, які виходять на річку Нивка. У чому була проблема? Річка, на березі якої стояло 53 підприємства, які туди гальваніку, всяку муть зливали, впадає в Ірпінь, а Ірпінь впадає в Київське море вище київського водозабору. Тобто все це нам в крани прийшло. Так от в Києва немає загальної програми очищення вод. У нас і концепція стоків – а це з водою одне ціле – стара. Ми за нею виливаємо нижче за течією воду, типу хай вже Обухів п’є все, що ми вилили. Обухів, своєю чергою, виливає Черкасам і так далі. У Європі немає такого. От Відень бере воду після очищення, в нього водозабір нижче очищення. І мер Відня без страху на тих очисних спорудах набирає собі чашку води, випиває її, закушує рибою, що в тих ставках виловлена. Спробував би хтось випити нашої водички – вже б завтра оркестр виконував відому сумну мелодію.
Людей свідомо підштовхнули викинути печі
– Що змінить розрекламоване введення єдиної ціни на газ? Чи справді це ключ до викорінення корупції у газовій сфері? Віце-прем’єр Павло Розенко у зв’язку з новою ціною, наприклад, спонукає селян пошукати альтернативу природному газу.
Україна в сільській місцевості завжди користувалася так званими підручними видами палива. Але людей свідомо підштовхнули викинути печі і грудки. Відбувалася фактично обов’язкова газифікація. Пішли ж і далі. Євген Кушнарьов та Володимир Щербань (Кушнарьов – колишній голова АП, голова Харківської ОДА за часів президентства Кучми, Щербань – колишній губернатор Сумської та Донецької обл.) свого часу повирізали в котельнях, місцевих електростанціях топки. Просто знищили центри диверсифікації опалення. Могла от бути котельня на газу, на торфі, на вугіллі, на мазуті – просто міняється топка, а мережі зберігаються. Але вони в споживачів в багатоквартирні будинки поставили газові колонки. А це стовідсоткова прив’язка до газу. Тоді купували шалені обсяги – 40 млрд кубометрів! – російського газу в Україну. Русифікація у мові, газифікація, промислово-економічна колонізація – Росія гібридно заходила в Україну, роблячи так, що в будь-який момент наша незалежність могла бути втрачена.
Сьогодні село і так знищують. Воно нікому не потрібне. Отим хлопцям, які завезли в Україну кукурудзу, ріпак, сою, соняшник, треба, щоб тридцять трактористів заїхали, поле зорали, потім обробили, зібрали, і все. Нікого не цікавлять там школи чи щось інше. І це відбувається в контексті отієї політики укрупнення, яку ведуть нинішні керівники. Якщо із села забрали школу – його вже не буде. Село свідомо знищується – така політика в Україні на догоду латифундистам.
– Повернімося до єдиної ціни. Чому вона саме така?
Розумієте, є економічно обґрунтована ціна. Але немає поняття «економічне обґрунтування». От у Європи є спеціальна цінова мапа – вартість газу в Польщі, Німеччині і так далі. Ціни радикально різні у сусідів. Це залежить від можливостей держави соціально підтримати своє населення. Єдина ціна, безумовно, повинна бути. Я прихильник такої «одної гребінки»: єдина ціна має бути на будь-які обсяги. Тоді людина сама буде вирішувати, скільки спожити. А в нас граються, крадуть газ, щоб не вийти за встановлені 200 кубів.
А сама ціна на газ фальсифікується.
– Віце-прем’єр Степан Кубів сказав, що уряд планує збільшити видобуток українського газу до 33 і більше мільярдів кубометрів. Яким чином?
Колись з України 60-80 мільярдів кубометрів газу щороку відправлялося в Російську Федерацію. Можна зробити те, про що каже Кубів. Та ми втратили газоносний шельф Чорного та Азовського морів. Після землетрусу 1911 року, який відбувся на Кримському півострові, із тріщин у дні моря почав виходити газ. І один інженер із Білої Церкви навіть придумав систему так званих ковпаків, щоб збирати той газ. Сьогодні через дно Чорного моря виходить 11 мільярдів кубометрів газу просто в повітря. Є вчені, які знайшли газ і в зоні Чорнобиля, і в інших місцях. Це можна було б розробляти. Але це ніколи не було пріоритетом у нас. Пріоритетом державної політики було якомога більше газу купити через структури «РосУкрЕнерго».
– Сьогодні «Київенерго» є одним із найбільших боржників перед «Нафтогазом». Водночас у «Київенерго» провину за заборгованість перекладають на побутових клієнтів, яка станом на 1 лютого 2016 року складала майже 1,25мільярда гривень. То хто ж винен?
Баланс трохи складніший. У них багато претензій до «Київгазу» – щодо енергетичної якості газу. Це перше. Друге. Громадяни не виплатили гроші, бо не вважають за потрібне платити за неякісну послугу. Потім у них взаємні претензії з «Київводоканалом». От за холодну воду для підігріву, яка поставляється «Київводоканалом», треба заплатити. Але ті за холодну воду встановлюють таку ціну, що в «Київенерго» не вистачає можливостей.
У системі стосунків між енергетиками є арбітр – місцева влада і НКРЕКП (Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). Місцева влада може серйозно обмежувати монополістів, я вже казав, як саме: кількістю спожитої енергії для добування води, обов’язковою системою контролю за якістю газу, технічною політикою в системі мереж. От уявіть: водопровідна труба, яка застосовується в Європі, може служити 70 років. У нас за 2-3 роки все переривається і викидається. Так само стандартний вік труби теплового забезпечення – 60 років. У нас – 2-3 роки. Якщо трубу викинули, це все йде в ціну. Влада може диктувати певні умови. Коли я був головою КМДА, я заборонив в Києві робити перекладку будь-якими іншими трубами, ніж такими, що слугують багато років. І ми за новітніми технологіями зробили 42 кілометри систем гарячого водопостачання, які не потребують ремонту 60 років.
От на бульварі Шевченка зараз кладуть унікальний дорогий полімерний асфальт. Але перед тим треба було замінити труби. А так вони перериють там все через рік. На площі Перемоги вони вже поклали такий асфальт. Коли робили це, я звернувся до Кличка, кажу: що ви робите? Замініть там труби, бо там гниль одна лежить. Каже: нормальні там труби. Дивлюся, цей полімерний асфальт, що в чотири рази дорожче звичайного, уже в ямах, усе там копають.
Усе залежить від влади. Кожна послуга зараз могла б бути вдвічі дешевшою, ніж є. Це при нормальній технічній політиці, нормальних економічних розрахунках.
– Чи знаєте ви про проблему, коли столичні монополісти «Київенерго» та «Київгаз» самовільно позбавляють киян субсидій на свої послуги? Ці компанії подекуди ігнорують рішення соціальних служб про призначення допомоги, і люди отримують платіжки, де замість призначених їм субсидій стоять нулі. При цьому ці монополісти отримують субвенції від держави за компенсацію субсидій.
У нас є Міський єдиний розрахунковий центр – система розсилки оцих платіжних документів. Та ситуація, про яку ви кажете, – це пробні кульки. Зі сподіваннями, що люди не зреагують і заплатять за послугу в повному обсязі, змиряться. У системі корупції ця інформаційна система відіграє роль. На Заході структура, яка знімає плату, не пов’язана з надавачем послуги. У нас теж певний короткий період діяла житлова інспекція. Туди можна було направити скаргу, вона розглядалася в короткий термін, і якщо встановлювався факт порушення, на винуватця накладались економічні санкції за весь період звітності – тобто після останньої платіжки. Але ці правила не діяли довго, бо були невигідні. Іван Плачков, коли став міністром енергетики, все скасував.
Мамі Наді Савченко запропонували ділянку в лісі, де нічого нема
– Ви кажете, що Кличко не вникає в питання енергетики в столиці. Наскільки він залучений до управління містом? Наталія Новак розповіла, що екс-заступники Кличка – Ігор Ніконов, Павло Рябікін, Михайло Радуцький, які є його радниками, на незрозумілих підставах дають вказівки працівникам КМДА.
І Ніконова, і Радуцького я називав і раніше шахраями. Рябікін – менше, він дійсно як радник, займається МАФами, цим архітектурним сміттям. А от Радуцький (президент клініки «Борис») – це хижак, який полював за медичними установами міста і підгрібав їх під свої приватні медичні структури. Я зупинив деякі його дії, пов’язані із знищенням одного дитячого санаторію, який він хотів забрати собі. Та от у кількох лікарень він позабирав корпуси під свої лікувальні структури. Час в мерії Радуцький провів виключно для того, щоб зібрати все, що погано лежить. Ніконов теж про Київ не думає. Він в ньому бачить лише будівельний майданчик. От всі оті монстроподібні споруди, що стоять на Печерську, я називаю «фалоси Ніконова». Він провів час в мерії, щоб розігнати конкурентів і урвати собі шматки територій. Причому такі, де закладається величезна інженерія, система трубопроводів. Він не йшов на голі майданчики, як пропонують зараз виділяти АТОшникам.
Уявіть, щоб просто відмазатись, дають нашим бійцям ділянки десь в лісі в Пирогово, пропонують їм там будуватися. Та це – просто нереально. Хлопці, звісно, беруть ті ділянки, потім продають, щоб хоч якісь гроші отримати. Навіть мамі Наді Савченко запропонували ділянку в Биківні – у лісі, де нічого немає. Вона відмовилась. Можна ж виділити ділянку, де є комунікації.
– То хто зараз реально керує містом?
Вадим Столар (одіозний забудовник, колишній регіонал, – «Главком»). От іде засідання Київради, і депутатів у дворі жорстоко б’ють. Хто запустив людей сюди на якихось автобусах? Починаєш відшукувати, хто замовив автобуси. Дізнаєшся, що Київська міська рада, київська міліція. Що за люди у формі без пізнавальних знаків б’ють депутатів? Хтозна…
Містом керує Фірташ, який свого часу надав моральну, інформаційну й матеріальну допомогу нинішньому президенту і Кличку. А Кличко грає роль міського голови.
– За часів, коли головним архітектором міста був Сергій Целовальник, під забудову масово віддавались ділянки на схилах Дніпра. Щось змінилось?
Як було, так і буде над Дніпром. От свого часу ще Черновецький пороздавав на Микільській слобідці землі біля води, там були сфальсифіковані документи, і це суди довели. Але там нічого не змінилось, беріг спотворюють і далі.
Целовальника я свого часу, коли керував КМДА, викликав до себе. Кажу: от, пане Сергію, у вас працює такий Андрій Вавриш, у мене є великі сумніви, що він займається проблемами міста, а не своїми проблемами. А він каже: так він же не архітектор, він же електрик, його до мене прислали гроші Кравцю (екс-голова ДУС при Януковичі) возити. Тобто Вавриш – експедитор хабарів. І цей Вавриш ще й при Кличку місяці три чи більше тримався.
– Магазини «Рошен» теж тепер бурхливо відкриваються в різних куточках столиці. Чи ведеться міською владою реєстр найбільших орендаторів та власників приміщень?
«Рошени» зараз на всіх станціях метро. У нас все так у столиці: то десь вуха Кононенка стирчать, то Порошенка. «Рошени» виникають, де хочуть.
От я хотів, наприклад, завезти в Київ нову технологію випуску київських трамваїв. З’їздив кілька разів у Львів, ми переговорили з директором заводу «Електрон». Я хотів пустити такий трамвай лінією першого трамваю – на Борщагівку й назад. Ми майже домовилися. А доходить справа до реалізації (на травневі свята хотів вже завести перший трамвай), бах, щось не складається. Потім я з’ясував, що на той час у деяких прибічників Петра Олексійовича були наміри в Києві освоїти певні підприємства. Зокрема, на ДВРЗ є Дарницький вагоноремонтний завод. Львівський трамвай зупинили. Чому? Кононенко забажав будувати свої. Але ж він згодом знайшов інші засоби заробітку великих грошей. Бо хай би будував, це був би київський трамвай. Але ні, він зараз іншим зайнятий: офшори там і таке інше.
Повну версію інтервю можна прочитати за посиланням.
Володимир Бондаренко, голова постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, депутат Київради від «Батьківщини». Главком, 18 травня 2016-го.
