21 листопада – День Гідності та Свободи…
День двох Майданів, двох наших Революцій… Я б його ще назвала святом Небайдужих, святом тих, кому не все одно…
На перший погляд, гідність та свобода – нематеріальні абстрактні поняття. Декому – вони навіть не зовсім зрозумілі і не потрібні. Бо ж їх не можна помацати руками, доторкнутися, роздивитися, оцінити…
Але це саме ті речі і ті цінності, без яких неможливе повноцінне існування народу, нації, держави та й самої людини…
У нашій історії часто бувало так, що ми не мали держави, еліти, інституцій, фактично не мали власної культури (бо її було заборонено), не мали мирного неба над головою, прихистку, а іноді й шматка хліба.
Але ми навіть у найтяжчі часи, на тому задавненому генетичному рівні, успадкованому від славних епох, завжди пам’ятали про гідність та свободу. Ми знали, що ми володіємо ними, цінуємо їх, і колись їх неодмінно здобудемо, повернемо повною мірою.
І що найважливіше – завжди були люди, які готові вийти за ці «абстрактні» поняття на вулицю, на Майдан чи на поле бою. Саме тому ми досі є. Саме тому ми будемо й завтра!
Вітаю країну з Гідністю і Свободою! Дякую всім причетним. Все було не даремно! Все ще буде!
Слава Україні!
