Законопроект №6327, який уряд охрестив медичною реформою, ще під час обговорення викликав бурхливі дискусії. Доки команда в.о. міністра Уляни Супрун рекламувала майбутні зміни у системі охорони здоров’я, запускаючи в народ гасло про те, що гроші будуть «ходити» за пацієнтом, депутати вносили сотні правок до законопроекту №6327, який буквально тріщав по швах через невідповідність нормам Конституції і наявність потенційних загроз, які несуть багато з його положень як для лікарів, так і для пацієнтів.
Після тривалих дискусій 19 жовтня Верховна Рада все ж ухвалила закон, який повинен запустити медичну реформу. Та які наслідки матиме запровадження реформи для лікарів і пацієнтів? Спробую зняти нав’язані МОЗом рожеві окуляри і розвінчати ті міфи, які так старанно конструює команда т.зв. «реформаторів МОЗ».
Закон №6327 створив корупційного монстра
Після сотень внесених правок до законопроекту більшість його положень змінились кардинально, єдине, яке залишилося незмінним, – створення Національної служби здоров’я, центральний орган влади, в розпорядження якого буде щорічно потрапляти 70-80 млрд грн.
Насправді Закон №6327 справедливіше було б назвати «законом однієї бюджетної програми», або «законом про централізацію медичної субвенції», оскільки вся його суть зводиться до того, що відтепер саме Національна служба здоров’я розподілятиме фінансування між усіма медустановами країни. До цього часу кошти з бюджету безпосередньо спрямовувалися в регіони.
У функції Національної служби здоров’я від початку заклали корупційний механізм. Нацслужба самостійно визначатиме потребу в фінансуванні кожної медустанови, сама розраховуватиме вартість медпослуг, здійснюватиме фінансування, контролюватиме ефективність використання коштів і навіть стежитиме за інформаційним висвітленням процесу. Фактично діяльність цього державного органу ніхто не контролюватиме! Нацслужба займе монопольне становище, і з часом в її розпорядження планують передавати до 150 млрд грн на рік.
Закон №6327 змусить лікарів масово звільнятися
Масове звільнення лікарів – це та проблема, яку ми можемо прогнозувати вже сьогодні. Одна з головних причин – нестача коштів для виплати зарплат. Проста арифметика: в цьому році тільки підняття мінімальної зарплати медикам до мізерних 3200 грн призвело до «діри» в бюджеті на цілих 4 млрд грн. І це при тому, що на медичну субвенцію в цілому виділили 56 млрд. Значить реальна мінімальна потреба у фінансуванні медичних установ у цьому році близько 60 млрд грн.
З цих мільярдів на виплати заробітної плати припадає близько 65-86% медичної субвенції, яку отримують регіони. У Законі №6327 не передбачені додаткові джерела фінансування галузі. Та МОЗ говорить, як тільки закон буде працювати, з грошей, які виділяються на охорону здоров’я, будуть не тільки виплачувати зарплати і оплачувати утримання лікарень, а й закуповувати медикаменти та витратні матеріали для надання гарантованого пакету медичних послуг.
Для того, щоб закупити ліки з Національного переліку на 2017 рік, буде потрібно майже 15 млрд грн. Фінансування ж галузі збільшувати не планують, а гроші на лікування можна виділити тільки з зарплатного фонду. Робимо висновок: очікується масове звільнення лікарів, а також скорочення їхніх посад, оскільки грошей на зарплати просто не залишиться. І це при існуючому рівні зарплати.
Але ж, після введення Закону №6327 у дію, зарплату обіцяють підняти – до 18,2 тис. грн (на 250% від середньої по країні). Профспілки порахували: при тій кількості лікарів, які працюють сьогодні по країні, на це треба більше 200 млрд грн. А МОЗ говорить, що у 2020 році (рік, коли Закон вступить у силу в повному обсязі) фінансування може бути збільшено тільки до 85 млрд грн, й інших джерел фінансування не передбачається.
Ця сума – лише третина від необхідного фінансування. Щоб забезпечити медиків такою зарплатою, доведеться скоротити їхню кількість на дві третини або затвердити такі нормативи, при яких виконати роботу в повному обсязі і отримати 100% зарплати виявиться фізично неможливо. Або знайти додаткові джерела фінансування галузі (які мали бути продумані у Законі №6327).
Закон №6327 залишить українців без доступної медицини
На словах реформатори декларують поліпшення функціонування системи охорони здоров’я. На ділі ж – намагаються залишити українців без доступної медичної допомоги.
Основна проблема, з якою зіткнуться в багатьох малонаселених містах, – закриття медзакладів. Система фінансування лікарень, яка буде впроваджуватися відповідно до норм прийнятого закону передбачає, що гроші надходять тільки за надані послуги. Так, лікарні, які обслуговують малу кількість пацієнтів, отримають недостатню кількість коштів, щоб покрити, у тому числі, і витрати на утримання лікарні. На жаль, Закон №6327 не передбачає ні перехідний період, який би дозволив адаптуватися лікарням до нових умов господарювання, ні інвестиційні проекти з перепрофілювання малонавантажених лікарень.
Українці зіткнуться і з браком лікарів: закриття лікарень незмінно призведе до звільнення фахівців. Залишившись на вулиці, багато хто з них не зможе повернутися у професію – доступних державних програм з перепрофілювання лікарів немає, а спеціалісти пенсійного і передпенсійного віку (яких в Україні 60-65%) не будуть переучуватися.
Закон №6327 вб’є сільську медицину
Новоприйнятий Закон передбачає, що тарифи, за якими фінансуватимуться малонавантажені сільські ФАПи та амбулаторії (а таких у селах понад 60%) будуть такими ж, як і для медустанов у містах з великою кількістю населення. Та розробники не врахували, що утримувати медичну інфраструктуру на селі набагато дорожче, ніж у місті.
Для утримання сільських медзакладів необхідно виділення додаткових коштів у розмірі близько 172 грн на людину – про це говорили ще під час презентації президентського закону про сільську медицину. І це – середній показник. Насправді, у кожного ФАПу і амбулаторії свої потреби, які залежать від кількості пацієнтів, територіального розташування об’єктів медичної інфраструктури, технічної оснащеності медустанови й інших чинників. Цей показник обов’язково повинен розраховуватися індивідуально для кожного регіону і враховуватися при виділенні фінансування. Замість цього, відповідно до положень прийнятого Закону №6327, Національна служба здоров’я забирає гроші з місцевих бюджетів, займаючись «зрівнялівкою».
Закон №6327 зробить громади банкрутами
Замість успішної децентралізації і заможних громад на ОТГ чекають злидні і банкрутство. Коли формувалися громади, на баланс вони прийняли установи охорони здоров’я, і до сьогодні їхнє фінансування відбувається за рахунок медичної субвенції. Закон №6327 передбачає, що громади припинять отримувати субвенцію і змушені будуть утримувати всю медичну інфраструктуру з коштів власного бюджету. Ця стаття витрат стане непідйомною для багатьох громад і напевно призведе до їхнього банкрутства.
Медреформа – складний процес, до якого поки не готовий сам МОЗ
Переформатування діяльності медустанов після введення в дію Закону №6327 пов’язано буде зі зміною принципу їхнього фінансування. Зокрема, медустанови отримуватимуть компенсацію за вже надані послуги. Щоб перевірити, як така модель діє на практиці, МОЗ запустив пілотний проект, у рамках якого перевів на оплату за надані послуги чотири інститути НАМН України. Процес виявився складним, викликав багато запитань і тяганини в отриманні фінансування. Варто врахувати, що в цьому випадку нова модель оплати тестувалася висококваліфікованими фахівцями – співробітниками НАМН.
Можете уявити, наскільки складно буде впровадити новий принцип фінансування в систему охорони здоров’я, в якій працює більше 10 тисяч об’єктів?
Закон передбачає, що всі районні та обласні медустанови перейдуть на нову систему оплати послуг протягом 2018-2019 рр. При цьому часу на підготовку співробітників цих установ не передбачено, так само як не передбачений алгоритм, за яким буде запроваджено новий механізм розрахунків, а також не розроблені заходи обережності, які можуть вберегти систему закладів охорони здоров’я від повного фінансового колапсу.
Медреформа – черговий популістський крок МОЗу
Складається враження, що популістські обіцянки, з якими вийшла команда МОЗу, лобіюючи Закон №6327, ніхто не планує виконувати. Закон не гарантує, що в майбутньому ця нова система фінансування охорони здоров’я буде успішно функціонувати.
Деякі з положень Закону суперечать Конституції. Зокрема, в Законі зазначено, що обсяг фінансування програми державних медичних гарантій складе не менше 5% ВВП. Ця норма суперечить ст. 95 Конституції України, якою регламентовано, що держава прагне до збалансованості бюджету України, отже, обсяг фінансування не може бути фіксованим, а буде щорічно затверджуватися Кабінетом Міністрів України.
Щоб зафіксувати обсяг щорічного фінансування галузі охорони здоров’я, автори закону мали корелювати цей показник з одним з джерел з дохідної частини бюджету. Цього не зробили, так що в майбутньому фінансування медицини буде повністю залежати від рішень Кабміну. До слова, вже зараз можна побачити, що розмір фінансування варіюється: так, під час обговорення законопроекту на урядовому рівні було заявлено фінансування в розмірі 370 грн на рік на людину, у проекті бюджету значиться вже 307 грн, а чиновники МОЗу в своїх виступах називають цифру 340 грн. Різниця досить істотна, і яке фінансування затвердить Кабмін у наступні роки – невідомо.
Висновок – Закон України «Про фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» № 6327 насправді нічого не гарантує, а є законом однієї бюджетної програми, спрямованої на те, щоб забезпечити централізоване фінансування галузі через єдиний державний орган – Національну службу здоров’я. Про жодну медичну реформу мова не йде, адже системних змін у галузі охорони здоров’я не заплановано. Так само як не заплановано і дій, спрямованих на формування джерел додаткового фінансування охорони здоров’я та на боротьбу з побутовою корупцією в лікарнях. Про це довго говорили чиновники МОЗ, але всього цього в законі немає.
Як це не абсурдно, але на словах декларувалася медреформа, а на ділі її не виявилося, суспільство захопили популістськими гаслами і бурхливоюдискусією. Поки вся країна захоплено обговорювала перспективи нової системи медицини, за лаштунками МОЗ спритно створили центральний орган-монополіст, і передали в його управління кошти всієї медичної субвенції, включаючи фінансування, що отримується сьогодні громадами.
Вже з 1 січня 2018 року медустанови змушені будуть працювати за новими принципами, ось тільки поки невідомо, скільки лікарень і лікарів зможе вижити в таких умовах. Цілком ймовірно, що в майбутньому таке «реформування» призведе до справжньої гуманітарної катастрофи, коли медична допомога стане недоступною для українців.
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», Lb.ua, 26 жовтня 2017р.
