З командою запускаємо новий проект – розвінчуємо міфи, які поширює команда МОЗу про так звану медреформу.
Найближчими тижнями викладатиму аргументи, які підтверджують не тільки те, що ніякої реформи у системі охорони здоров’я немає, а й те, що політика керівництва чинного Міністерства охорони здоров’я направлена на руйнування системи охорони здоров’я, скорочення медичних закладів і зменшення доступності медичної допомоги. Українці мають знати правду!
Міф перший. Про те, що лікарів вистачить на всіх
Згідно з новими підзаконними актами МОЗу, лікар загальної практики обслуговуватиме 1,8 тис. пацієнтів, терапевт – 2 тис. пацієнтів, педіатр – 900 пацієнтів. Для того, щоб забезпечити необхідну доступність первинної медичної допомоги в Україні, потрібно 22-24 тисячі лікарів на первинній ланці (згідно з нормативами, які діяли до «реформи» – 28 тис.: 17,2 – у місті і 10,8 – у сільській місцевості. Згідно з новими, які вступили в силу з 01.07.2018 – 22-24 тисячі у залежності від того, скільки дітей будуть обслуговувати сімейні лікарі, а скільки педіатри).
На початок 2017 року в Україні працювало близько 14 тис. сімейних лікарів і ще 2 тис. педіатрів. З них – близько 35% – люди пенсійного віку, і ще 10% в найближчий час мали вийти на пенсію. Це – дані Української медичної експертної спільноти. У 2017 році спеціалізацію лікаря загальної практики отримало менше 500 людей.
Отже, у нас не вистачає 6 тисяч лікарів, якщо враховувати лікарів пенсійного віку, і 13,2 тис – якщо не враховувати. 60% лікарів не вистачає!
Якщо взяти до уваги рекомендоване МОЗом навантаження на педіатрів а також кількість дітей в Україні (7,6 млн), то дефіцит лікарів ще збільшиться. У країні працюватиме трохи більше ніж 2 тис. педіатрів (з них – 47% пенсійного і передпенсійного віку). А для забезпечення нормативу їх має бути 8,4 тис. Тобто, дефіцит становить 7,3 тис.! У нас же є тільки 13% від потреби. І тому реальне навантаження на одного педіатра (навіть враховуючи лікарів пенсійного віку) буде 3,8 тис. дітей, а не 900, як на це «розраховує» МОЗ.
Наказом МОЗу №504, Міністерство дозволило набирати більшу за рекомендовану кількість пацієнтів. («5. Обсяг практики може відрізнятися від оптимального залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, в межах якої мешкають особи, що належать до відповідної практики»). Так, лікарів вистачить на всіх, проте про доступну медицину мова не йде. Адже один лікар змушений буде обслуговувати 4,4 тис. пацієнтів!
До того, як похід до «сімейника» кожного українця не почне фінансуватися за новою системою (повний перехід на нову систему фінансування – до 2020 року), дефіцит лікарів не буде таким помітним. Адже нині пацієнти безпосередньо звертаються до профільних фахівців у лікарнях, минаючи сімейних лікарів і терапевтів. Та й норми навантаження на лікарів першої ланки, визначені Постановою КМУ № 977 у редакції від 15.04.2014 року, значно нижчі, аніж пропонує МОЗ. Якщо зараз норми обслуговування для лікаря загальної практики – сімейного лікаря, згідно із вищевказаною постановою, – 1500 осіб в міській місцевості, 1200 осіб в сільській місцевості і тільки 800 чоловік для гірських районів, то у нових документах МОЗу вказана норма вже у 1800-2000 чоловік.
Після реалізації реформи в повному обсязі (з 01.01.2020) та зміни правил надання медичної допомоги, пацієнт зможе звертатися до профільного медичного фахівця тільки за направленням сімейного лікаря (в іншому випадку потрібно повністю оплачувати вартість медичних послуг), крім того сімейний лікар виписує рецепти на безкоштовне отримання ліків (реімбурсації) та ін.
Це призведе до того, що обсяг роботи та навантаження у сімейних лікарів значно зросте, і пацієнти фактично вистоюватимуть дві черги: до сімейного лікаря – за направленням, і до вузького спеціаліста.
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 20 липня 2018р.
