Минулого разу я пояснював, чому держава не захистить персональні дані пацієнтів у системі e-Health, а відповідальність ляже не на МОЗ, а на звичайних лікарів.
Сьогодні поговоримо про черговий міф медреформи – зміни потрібно проводити негайно, тому можна обійтися й без комплексної стратегії реформування медицини.
Окремі рівні медицини пов’язані між собою одним кадровим потенціалом, єдиними джерелами ресурсів, маршрутом пацієнта. Зміна в одному компоненті (наприклад, реформа тільки первинки) призведе до розбалансованості всієї системи і недоступності інших видів медичної допомоги.
Так сталося під час проведення пілотних проектів з реформування охорони здоров’я в Донецькій, Дніпропетровській і Вінницькій області, а також у Києві в 2011-2013 роках. Тоді, власне як і зараз, основний акцент поставили на розвитку первинної медичної допомоги: зміни у її функціонуванні і концентрація ресурсів зробили інші рівні медицини недоступними. Потік пацієнтів змінився, а резерви для підтримки цих рівнів не передбачили. Утворилися великі черги (лікарі стали недоступними!), про якість годі й говорити – потрібно було обслуговувати більше людей за менший час.
Приблизно в такий спосіб нині проводять так звану «медреформу», тільки не в окремих областях, а по всій території країни.
Влада обрала свою стратегію – значно збільшити фінансування тільки тієї первинної допомоги, яка працюватиме за новим механізмом. Інші рівні «зачекають». До чого це призведе (і вже призводить)?
- Реальне фінансування спеціалізованої та екстреної допомоги не тільки не збільшилося, а навіть зменшилося. Його не вистачає навіть на просте виживання лікарень і поліклінік. Дефіцит – 30-50% від потреби. Чому? Бо збільшення фінансування «первинки» у 2,4 рази провели шляхом перерозподілу існуючих фінансів (а не шляхом загального паритетного збільшення фінансування або залучення нових джерел фінансування).
- Спеціалізована допомога стане недоступною (див. Міф #1).
Велика кількість пацієнта на одного лікаря первинки (і нестача цих лікарів) призведе до того, що вони будуть перенаправляти їх до вузьких спеціалістів – необґрунтовано, щоб зняти з себе навантаження.
«Сімейник» також не зацікавлений надавати допомогу на дому, і це призведе до зростання викликів невідкладної допомоги. У тих регіонах, в яких немає єдиних диспетчерських і «екстренка» не об’єднана з невідкладною, навантаження збільшиться і на останню. Навіть зараз 30% викликів екстреної меддопомоги складають випадки із хронічними захворюваннями, а у 75% випадків госпіталізація не потрібна – тобто екстрена меддопомога працює не за профілем.
- Вузькоспеціалізовані лікарі звільняться і підуть працювати на «первинку». Бо заробітні плати зростуть ТІЛЬКИ на первинці (в амбулаторіях ПМСД середня заробітна плата буде 6-10 тис. грн, а в лікарнях 4,5-5 тис. грн). А замінити їх немає ким.
Якщо переходу лікарів – вузькопрофільних фахівців – перешкоджає необхідність проходження перенавчання, то середній та молодший медперсонал активно змінює місце роботи.
Спеціалізована та екстрена (невідкладна як її частина) меддопомога залишаться без ресурсів. Хто надаватиме медичні послуги на вторинному рівні тоді, як навантаження різко зросте через збільшення направлень від первинки? Як покрити кадровий дефіцит при їхньому реформуванні через 2-3 роки?
Саме тому реформа охорони здоров’я не повинна бути фрагментарною. Не вийде реформувати тільки один рівень, не зачепивши решту. Не вийде реформувати один елемент системи – фінансування, якість медичних послуг, медикаментозне забезпечення. Реформа має бути комплексною, і перед її початком необхідно чітко визначити джерела ресурсів для її проведення (політико-соціальна, організаційна, кадрова, фінансова, матеріальна і технологічна).
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 23 серпня 2018р.
