Минулого разу я спростовував міфи медреформи про те, що кожен українець зможе обрати собі сімейного лікаря, а навантаження на лікаря буде таким самим, як в Європі. Сьогодні поговоримо про черговий міф: на реформу вистачить грошей. Та розглянемо скільки коштів виділялося на медреформу в Польщі.
Медицина може стати безкоштовною тільки якщо на це вистачить грошей у бюджеті (див. Міф #4). Скільки ж реально потрібно для цього? Можемо визначити за трьома способами.
1.За часткою витрат на охорону здоров’я в загальному обсязі державних витрат країни. ВООЗ вважає, що мінімальний рівень витрат на охорону здоров’я повинен становити не менше 6% від ВВП. Прогноз офіційного ВВП України на 2018 рік – 3 247,7 млрд грн. Щоб забезпечити фінансування охорони здоров’я в розмірі 6% ВВП треба закласти 195 млрд. грн. Але це офіційний ВВП, в оцінках ВООЗа говориться не про офіційний, а про реальний ВВП країни. За оцінками МВФ, частка тіньової економіки в Україні понад 44%, отже реальний ВВП (з урахуванням тіньової економіки) становить 5 799,5 млрд грн, а оптимальний обсяг фінансування охорони здоров’я – 348 млрд грн (бюджет і кошти пацієнтів).
2.За забезпеченням паритетності зростання фінансування всіх рівнів медичної допомоги. Якщо врахувати тарифи МОЗа на первинну медичну допомогу, то тільки на первинну допомогу для всіх українців у цьому році потрібно було виділити 24,15 млрд грн (у 2,48 рази більше, аніж у 2017 – тоді воно склало 9,7 млрд грн). А для забезпечення у 2019 році капітаційної ставки на рівні 410 грн – 26,8 млрд грн (у 2,76 рази більше, аніж у 2017).
Це означає, що загальні витрати на всю систему медичного обслуговування населення (субвенція і програма державних гарантій на первинну медичну допомогу) повинні складати 144,15 і 160,4 млрд грн відповідно. При цьому в 2018-2019 роках загальні витрати системи охорони здоров’я повинні становити понад 280 млрд грн.
3.За часткою первинної медичної допомоги в загальних витратах у системі медичного обслуговування населення. У стабільних системах охорони здоров’я на фінансування первинної медичної допомоги направляється 10-15% від загального фінансування всієї системи медичного обслуговування. Значить, потреба у фінансуванні на 2018-2019 роки інших видів медичної допомоги становить 137 і 151,9 млрд грн, а загальна потреба у фінансуванні системи медичного обслуговування населення в 2018 році становить 161,2 млрд грн, а в 2019 – 178,7 млрд грн. І це тільки медичне обслуговування населення. Додайте сюди фінансування системи громадського здоров’я, централізованих програм лікування, відомчу медицину (у воюючій країні особливо актуально) і т.д., і загальний обсяг фінансування охорони здоров’я знову перевищить 210-218 млрд. грн.
Тільки при виділенні таких сум можна говорити про дійсно безоплатну медицину і виживання лікарень без додаткових платних медичних послуг. Але без значного зростання економіки і доходів державного бюджету виділити подібні суми з бюджету неможливо.
Що тоді робити?
Єдиною реальною можливістю повноцінно профінансувати українську медицину – запровадити загальнообов’язкове державне медичне страхування. За працюючого сплатить роботодавець, за решту – держава.
Довідкова інформація:
Польська медицина має 34 млрд дол. на рік
У сусідній Польщі при населенні 38 млн. загальні витрати на охорону здоров’я в 2017 році склали понад 34 млрд дол. Із них – 70% – державні витрати. Це понад 22 млрд дол (4,2% ВВП).
З них на систему медичного обслуговування населення через єдиного закупівельника направлено близько 19 млрд дол (більш ніж 500 млрд. грн на рік). Решта фінансування – кошти громадян (прямі платежі або добровільна страховка). При цьому, система охорони здоров’я Польщі вважається однією з найбільш неефективних в ЄС. У рейтингу Європейського індексу здоров’я пацієнта за 2016 рік Польща зайняла 31 місце серед 34 країн.
У 2017 році Польща прийняла нову програму реформування охорони здоров’я, яка, зокрема, передбачає значне збільшення державного фінансування у 2025 році до 6% ВВП. Крім того, Польща відмовляється від єдиного закупівельника медичних послуг (аналога створеної в Україні Національній службі здоров’я), оскільки його функціонування призводить до монополізації ринку.
Валерій Дубіль, народний депутат від «Батьківщини», «Слово і діло», 2 серпня 2018р.
