Сім років від початку окупації Автономної Республіки Крим, а дезінформація від агентів агресора в Україні знову спотворює правду.
Правду про тих, хто готував агресію та до цього часу непокараний за зраду держави.
Правду про три здачі Криму самим Януковичем, його радниками та генералами у 2010-2014 роках.
Але правду не приховати, не дамо!
Перша здача Криму відбулася у квітні 2010 року – Янукович підписує з РФ угоду про подовження базування російського військового флоту в АРК та Севастополі до 2042 (!) року (т. зв. Харківські угоди).
Верховна Рада України 27 квітня 2010 року ратифікує Харківські угоди.
Янукович повертає російські спецслужби в Крим, які моїми рішеннями були вислані в 2009 році з півострова, а угода про співпрацю з ФСБ денонсована. Хочу нагадати також, що ще до 2009 року під час першого головування в СБУ ініціював та відстоював дострокове розірвання угоди про перебування військового флоту РФ, закриття військових баз РФ та повне виведення військ і спецслужб Росії з Криму. Неодноразово вказував керівництву України на небезпеку та загрози, що мало подальше перебування російських військ та флоту в АРК.
Друга здача: травень 2010 – січень 2014 року – Янукович, його партія разом з компартією захопили усі керівні посади в парламенті і уряді АРК. Президент Янукович призначає керівниками СБУ, Міноборони, МВС та інших силових органів в Києві та в АРК проросійських службістів та агентуру РФ. Вони відновлюють співпрацю з ФСБ РФ та повертають офіцерів ФСБ в Крим.
Третя здача: лютий 2014 року – Янукович, керівник СБУ Якименко та його заступники, інші силовики переходять на бік агресора,
21-22 лютого вони втікають з Києва до Сімферополя та Севастополя. У Севастополі вони перебували на військовій базі РФ.
Згодом Янукович переховується в Ростові та підписує листа до президента РФ з «проханням» ввести війська. Силовики АРК, яких призначав Янукович, 70% особового складу СБУ в АРК та кримська Альфа в повному складі зрадили присязі та перейшли на бік агресора, а керівник управління СБУ в Севастополі на службу у ФСБ РФ.
Усі три здачі Криму – окупаційний російський проєкт, який готувався не один рік.
Чи можна було запобігти анексії і окупації АРК? – Так! Переконаний, що для цього треба було рішуче продовжувати діяти так, як діяв я у 2008-2009 роках, за часів моєї першої каденції в СБУ.
Почав з того, що заборонив в’їзд на територію України усім російським політикам, які публічно заявляли про «російський Крим». Нев’їздними в першу чергу стали голова комітету Держдуми Росії Затулін та мер Москви Лужков.
Друге, ми жорстко протидіяли ворожій діяльності спецслужб РФ в Україні. У 2009-му році, під час прес-конференції, звітував про затримання та арешт п’ятьох офіцерів ФСБ Росії, які займались підривною діяльністю на Півдні України.
Третє, СБУ за мого керівництва порушила кримінальні справи проти сепаратизму та сепаратистських організацій, як-то «Севастополь – Крим – Росія», «Донецька республіка» та інших.
Наполеглива робота СБУ у 2009 мала результатом заборону таких організацій та арешт їхніх ватажків. Зробив все це попри шалений тиск народних депутатів в Києві та депутатів парламенту АРК. Не лишилася без відповіді моя діяльність щодо захисту територіальної цілісності України в Криму з боку керівництва та спецслужб РФ. Проти мене завели в Росії кримінальні справи, московський суд засудив мене за протидію антиукраїнським сепаратиським силам в Криму.
Після Революції Гідності, наприкінці лютого 2014-го року, ситуація в країні була надзвичайно складною.
Анексія АРК з використанням російських військ та агентури була здійснена 20 лютого 2014 року.
Резолюції ООН та рішення про міжнародні санкції проти Росії за анексію Криму чітко вказують, що РФ має повернути АРК Україні, яка з 20 лютого 2014 року була незаконно анексована агресором. Ця дата, 20 лютого 2014, на «медалях» агресора «за освобождение Крыма».
24 лютого 2014 року мене було призначено постановою Верховної Ради України № 781-VII. Згідно зі стенограмою пленарного засідання ВРУ від 24 лютого 2014 року, рішення було прийнято о 17:40. Тобто до кінця дня 24 лютого 2014 року головою СБУ лишався Якименко. 24 лютого о 17:37 відповідно до постанови Верховної Ради України № 780-VIІ його було звільнено з посади.
Сам Якименко в цей час вже ховався в Криму з російськими кураторами. Він утік з Києва 22 лютого 2014 на приватному гелікоптері з Труханового острова.
Увечері 24 лютого я зайшов у спустошену та розграбовану будівлю СБУ: попереднє керівництво дезертирувало, залишивши згарище у дворі на Володимирській 33 (вони знищили матеріали своєї незаконної діяльності під час подій на Майдані в Києві), керівництво кримських підрозділів перейшло на бік агресора, сучасна зброя та знаряддя Альфи вивезені зрадниками з Києва…
Наведу Вам тільки декілька фактів: 24 лютого 2014 року в Альфі не залишилося жодного бронежилета п’ятого класу, а решта були прострочені та підлягали заміні; жодної снайперської гвинтівки 338 калібру (далекобійної); жодного нічного прицілу та глушників. Так роззброїти антитерористичний підрозділ СБУ міг тільки підступний ворог.
Уже за тиждень створив нові підрозділи контррозвідки СБУ, куди в ті важкі часи прийшли віддані Україні офіцери. Вони за моїм наказом одразу стали на захист країни.
Наведу декілька прикладів операцій, про які вже можна розповідати.
На початку березня 2014 нові підрозділи контррозвідки виявили та затримали розвідувальну групу збройних сил РФ, яка проникла на територію Херсонської області з АР Крим. Метою розвідгрупи було отримання даних про передислокацію та ступінь готовності підрозділів Збройних сил України. Групою іноземного спецназу проводилась розвідка стосовно зенітно-ракетного дивізіону (м. Каховка). Ватажком групи був громадянин РФ, офіцер військової розвідки ЗС РФ, 1981 р.н., уродженець Рязанської області.
Далі були майже щодня і щоночі бойові операції СБУ проти агресора та його спецслужб.
Станом на квітень 2014 року СБУ затримала більше 20 військовослужбовців ГРУ ГШ РФ.
14 березня 2014 р. в районі тимчасового пункту пропуску «Чонгар» затримано співробітника ГРУ ЗС РФ зі зброєю. Встановлено, що громадянин РФ виконував шпигунсько-диверсійні завдання.
Були не тільки бойові спецоперації. Пригадую, що тоді одна зі спецгруп СБУ провела успішну евакуацію з АРК Блаженнішого Любомира Гузара. Він перебував там у своїх справах, коли ми дізналися, що ФСБ на нього «полює».
Найгірше, що від початку анексії, з 20 лютого 2014 року ФСБ почало захоплювати заручників з числа українських громадян. Багато хто в ті дні поїхав в АРК, ще не знаючи, що там російські війська і ФСБ. На залізничних вокзалах російські спецслужби виставили фільтраційні патрулі, які мали фото, копії паспортів, номери телефонів. Вони вихоплювали людей та брали у заручники. Наші спецгрупи їх звільняли.
З успішних операцій:
звільнення 20 березня 2014 року групи автомайданівців з Олексієм Г.; звільнення командувача військово-морських сил України Гайдука.
А ще наші спецгрупи рятували з Криму державну секретну інформацію. Особові справи, оперативні справи СБУ вдалося врятувати та вивезти. В результаті проведення спецоперації ми вивезли секретні архіви з Криму на Миколаїв, а з Миколаєва на Київ.
З перших же днів роботи в кінці лютого 2014 року організував збір доказової бази російської окупації, анексії АРК, фінансування тероризму на українській території.
Починаючи з 25 лютого 2014 року доказова база перекладалася в СБУ англійською та направлялася в штаб-квартиру ООН. На основі наданих нами з перших днів анексії доказів ООН ухвалила резолюції про незаконність анексії Росією АРК.
За мою боротьбу проти російської агресії керівництво та спецслужби РФ порушили проти мене ще чотири фальшиві кримінальні справи. Ці справи й досі відкриті в Росії.
Саме офіцери СБУ першими віддали своє життя за Україну. Капітан Біліченко, майор Лужевський, підполковник Аніщенко, прапорщик Шпак – ніколи не забуду цих та інших офіцерів і їхні подвиги!
За час мого другого головування була зроблена титанічна робота, і я дякую всім, хто робив все для протидії російському агресору.
Ми разом з вами зупинили агресію, не дозволили втілити ворожий план знищення суверенітету України, окупації Південного Сходу України та створення «Новоросії». Зірвали і плани ворога по створенню т. зв. народних республік в Бесарабії, на Запоріжжі та Херсонщині, в інших областях України.
За результатами розслідування кримінальних проваджень, які ми почали порушувати та розслідувати вже в перших числах березня 2014 року, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України та веденні агресивної війни проти України понад 1200 особам (в тому числі проти депутатів VI скликання Верховної Ради АР Крим та Севастопольської міської ради, колишніх українських силовиків, прокурорів і суддів АР Крим, що зрадили присязі, а також високопосадовців РФ).
Станом на сьогодні органи прокуратури направили до суду 241 обвинувальний акт, з яких 220 – в порядку спеціального заочного досудового розслідування (у тому числі 91 звинувачення проти кримських і севастопольських депутатів).
Судами України ухвалено 34 обвинувальні вироки (у тому числі два вироки щодо колишніх депутатів Верховної Ради АР Крим – їх засудили до 12 і 14 років позбавлення волі) за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України) та державну зраду (ст. 111 КК України).
Для мене, як і для кожного Українця, анексія Криму – це трагедія.
Уявіть: треба захищати країну, Крим, але нема з ким. Віддаєш наказ, а він саботується, зброї немає. Бійці київської Альфи на допитах в Генпрокуратурі після подій на Майдані, їхня зброя на експертизі… Керівництво кримських підрозділів СБУ зрадило та вже служить у ФСБ Росії…
Цього ніколи не можна забути, і головне – зробити все для того, аби притягнути до відповідальності винних, а не слухати фейки цих самих винних на користь агресора. Це дикість та ще одна здача Криму.
Наша сила – це правда, наша зброя – це правда, тому що Крим – це Україна!
Валентин Наливайченко, народний депутат від «Батьківщини», секретар Комітету з питань інтеграції України з ЄС, персональний сайт депутата, 18 березня 2021 року.
