Валентин Наливайченко: Пам’яті Гії Гонгадзе

Час розсекретити, як це було!

Як і обіцяв, друзі, розповім вам сьогодні.

У 2006 році я був призначений в СБУ. Чув тоді багато розповідей та читав сотні секретних доповідей, як невідомо куди втік і як неможливо знайти генерала МВС Пукача, головного підозрюваного у вбивстві журналіста Гонгадзе 17 вересня 2000 року.

За одними таємними (!) доповідними Пукач переховувався в Ізраїлі, за іншими – в Молдові, за третіми – в Казахстані, і так без кінця і краю…

«Надійні» джерела описували перевертня то на березі Мертвого моря, то в європейських готелях і т.і.

На початку 2007 року, коли почав керувати СБУ, зрозумів дві речі:

1. Ніхто реально генерала-перевертня не розшукує – ні МВС, ні СБУ, ні прокуратура.

2. Маю знайти його та доставити до суду в Україні, поки керую Службою безпеки України та маю міжнародні зв’язки як колишній посол та заступник міністра закордонних справ України.

Почав з того, що зустрівся особисто з керівниками Моссаду та Шабаку (розвідка та контррозвідка Ізраїлю), СІБ (спецслужба Молдови), МІ6 та МІ5 (розвідка та контррозвідка Великобританії). Керівники цих спецслужб швидко і фахово повідомили, що генерал Пукач не виїжджав до ЄС, Близького Сходу, країн Британської Співдружності та інших.

Тому у 2007 році перестав читати та брати до уваги дезу про закордонні переховування Пукача.

Тоді, у 2007 році організував перший етап розшуку генерала-вбивці в Україні:

• відібрав кращих офіцерів СБУ, автономно, у повній секретності від правоохоронних та інших органів влади;

• створив, засекретив та підпорядкував собі напряму декілька незалежних одна від одної груп оперативного розшуку;

• у оперативно-технічних підрозділах тільки визначені фахівці за окремою методикою взяли під контроль усю комунікацію топ-генералітету МВС часів міністра Кравченка, їхні сауни-ресторани, мерседеси і не тільки.

Протягом 2007-2008 років декілька разів піднімав бойові групи Центру спецоперацій «А», Альфи на захоплення підозрюваних зі схожою зовнішністю та/або поведінкою.

Але це був не Пукач.

Пам‘ятаю одну з субот 2008 року, коли я, як зазвичай у неробочі дні працював не на Володимирській, а безпосередньо на базі Альфи. Бойові офіцери антитерору, які пройшли Ірак, в деталях доповідали мені одну з операцій, яка, на жаль, не призвела до затримання Пукача. Спілкуючись з офіцерами, які не боялися нікого і нічого, сказав їм тоді, що ми не зупинимося і будемо виїжджати на затримання 100 разів заради одного, але результативного.

Дав їм слово: наказу «стоп» не буде. І тоді ж усвідомив, що ми не просто розшукуємо перевертня-високопосадовця, ми пішли проти самої Системи. Системи, яка роками вбиває людей, і залишається безкарною.

На початку 2009 року посилив аналітиками та психологами групи оперативного розшуку. Завдання поставив чітке: спровокувати, змусити, викликати Пукача на появу з нори, контакт, дзвінок, будь-що під нашим контролем.

І це нарешті спрацювало. Генерал міліції, який сам очолював до цього найсильніший в країні оперативний та агентурний департамент МВС, проявився.

Не одну добу працювала та група, на яку він втрапив зі свого лігва. Багато годин на фінальній стадії у засідці просто неба двоє молодих офіцерів СБУ з біноклем та спецтехнікою намагались й успішно встановили, кого саме цього разу бачать. Цього разу вони встановили Пукача.

Але все було не так просто. Генерал-перевертень серйозно змінив зовнішність, місце для лігва обрав у віддаленому селі на простому подвір‘ї зі звичайною жінкою, порався на господарстві як будь-який селянин.

Але не повірили двоє оперативників вдаваному селянину. І тому, 22 липня 2009 року Альфа СБУ затримала вбивцю. І це був далеко не кінець роботи.

Доставили тоді затриманого генерала до Києва двома спец джипами, під охороною групи антитерору СБУ з повним боєкомплектом.

Вирішив зробити все, щоб зберегти підозрюваного до суду, для допитів та слідчих дій вже після арешту. Камеру для Пукача перевірили та контролювали 24 години на добу у місці тимчасового тримання СБУ на Аскольдовому.

Поставив чітке завдання: не допустимо ніяких спроб самогубства, ніяких загроз життю заарештованого генерала. І ставилися ми до цього серйозно. Перевіряли все. Від зубної щітки і пасти в камері для нього до перевезень на допити до Генпрокуратури – все контролювалося фахівцями Служби безпеки.

І ціна питання така, друзі: Пукач визнав звинувачення у вбивстві Гії Гонгадзе. Генерал-перевертень отримав і звинувачення у скоєнні низки інших злочинів: викрадення Олексія Подольського, тортури, незаконне стеження та залякування людей тощо.

Далі разом з Генпрокуратурою у селі Сухоліси Білоцерківського району ми виявили місце, де Система закопувала в лісі викрадених та вбитих людей.

Сам Пукач вказав на нього. На цьому місці і були знайдені фрагменти черепа Георгія Гонгадзе.

Закінчу цей допис тим, що у липні цього року Верховний суд остаточно підтвердив довічне ув’язнення генералу-вбивці Пукачу.

Валентин Наливайченко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 17 вересня 2021 року.