Робоча група Конституційної комісії сформувала базовий проект змін до Основного закону в частині децентралізації, а голова Верховної Ради представив їх на засіданні Венеціанської комісії.
Зміни вже роздані народним депутатам.
Заявлено, що змінювати Конституцію будуть поетапно.
Перший етап – зміни у розрізі децентралізації влади, оскільки важливо, щоб конституційні зміни щодо децентралізації набули чинності до місцевих виборів.
Важливо створити виконкоми обласних та районних рад, а також віддати функцію нагляду префектам як представникам президента на місцях.
Після висновків Венеціанської комісії зміни до Конституції будуть внесені для розгляду парламенту протягом найближчих пленарних засідань.
За регламентом потрібно дві сесії. На першій достатньо 226 голосів, потім зміни передаються до Конституційного Суду. Після розгляду там вони виносяться депутатам на затвердження, і тут вже потрібно 300 голосів.
Що ж пропонується в тексті? Які є позитивні речі, а які викликають недовіру?
До позитивних моментів можна віднести передавання повноважень від обласних та районних адміністрацій до виконкомів відповідних рад.
Голова обласної чи районної ради не буде головою виконкому, це буде представницька посада. Керівник виконкому – технічна кандидатура. Вона призначатиметься коаліцією на державну службу і керуватиме виконкомом у відповідній раді, яка буде затверджувати штатний розпис і призначати людей.
Тобто це буде зовсім інша структура, яка займатиметься поточними питаннями життєдіяльності територій, і це однозначно позитивний момент.
Ще одна позитивна новація – повсюдність місцевого самоврядування. Це означатиме, що землями, майном, ресурсами, які знаходяться в адміністративних межах громади, розпоряджатимуться члени цієї громади. Це буде закріплено Конституцією. Скасовуються функції обласних і районних держадміністрацій.
А тепер про мінуси.
Нагляд за додержанням законодавства на території буде покладено на державного представника – префекта. Тобто у прокуратури буде забрана функція нагляду і передана префекту. Хто раніше керував діяльністю прокуратури? Президент. А кому тепер будуть підзвітні префекти? Президенту.
Різниця в тому, що прокуратура – це державний орган зі своїм керівництвом, яке призначає Верховна Рада, а префект – посадова особа, яку призначає президент за поданням уряду. Вона може бути звільнена на розсуд глави держави.
Ще одне питання: префект зупиняє рішення місцевого самоврядування з одночасним зверненням до суду. Так записано у змінах. Чи може людина, керуючись тільки власним розумінням того, що правильно, а що ні, одноосібно приймати рішення щодо призупинення актів місцевого самоврядування?
Я вважаю, ні. Зупиняти рішення можливо тільки після рішення суду. Тоді не буде зловживань, і тоді всі будуть зацікавлені у реформуванні судової системи.
Яку ж відповідальність несе цей префект за свої рішення? Невідомо. Не прописано. На мою думку, це важливий момент, оскільки зловживання на цьому рівні дуже ймовірні. Громада розпоряджатиметься землею та майном, і рішення щодо цих питань префект може зупиняти одноосібно.
Хто може змінити рішення префекта? Президент. А надання права президенту достроково припиняти повноваження виборних місцевих органів влади з можливістю призначення прямого президентського правління через спеціального уповноваженого строком до року? Це що – монархія?
Тому ці статті називають фактором посилення ролі президента. У пресі вже почалась кампанія проти цих змін. Деякі ЗМІ навіть висувають тезу, що це стане одним з гасел на виборчих перегонах.
Щодо назв. Як ви «чуєте» запропоновану назву «префект»? Ось що каже про неї Вікіпедія.
«Префект – в Україні один із членів адміністрації навчального закладу, а у низці держав – особливий інститут представника центрального (Румунія) або регіонального (Росія, Франція) уряду на місцях, глава префектури».
Чи доцільно давати існуючу назву новій інституції чи наслідувати назву країни-агресора Росії? Навіть не в тім річ. Для українського вуха вона «неблагозвучна».
Можливо, пропоновані зміни вдасться трохи підкоригувати, але це може призвести до певних перемовин між фракціями коаліції. Як кажуть – «договорняк».
Чи не варто було винести ці зміни на обговорення і доопрацювати до оприлюднення? А якщо змін не вносити, то чи набереться 300 депутатів, які проголосують «за»? І як довго будемо домовлятися?
Народний депутат від фракції «Батьківщина», заступник голови комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Вадим Івченко, «Економічна правда», 15 липня 2015 року
