На вимогу Міжнародного валютного фонду уряд, заручившись підтримкою провладних парламентських фракцій, вирішив пожертвувати українською землею задля одноразового наповнення бюджету.
І це замість того, щоб стимулювати сільськогосподарське виробництво та розглядати наше національне багатство як інвестицію у майбутнє.
Наприкінці минулого року так званій коаліції та депутатам – лобістам агрохолдингів не вдалося домогтися скасування мораторію на продаж землі. Тож розпочався процес множення законопроектів, які передбачали перерозподіл сільськогосподарських угідь фактично шахрайськими методами.
Багатостраждальна українська земля! На ній завжди спекулювали політики, намагаючись заробити собі бали. А сьогодні вона стала ласим шматком і однією з головних переговорних тем між українською владою та європейськими й американськими «колегами».
Нині уряд декларує: мовляв, у разі скасування мораторію буде діяти норма, яка заборонятиме продаж сільськогосподарських угідь іноземцям. Та ми всі розуміємо: це – питання часу. Причому навіть не років…
Для чого був потрібен мораторій? Для того, щоб узгодити українське законодавство з умовами відкритого ринку землі. Дати змогу фермерським господарствам покращити своє матеріальне становище, щоб надалі вони могли купувати землю. Створити рівні фінансові можливості для кожного учасника ринку. Український фермер повинен мати можливість взяти кредит у банку під нормальні відсотки, як це відбувається за кордоном, а не сплачувати нинішні 25-30%, та ще й під заставу.
Нещодавно стало відомо, що президент, прем’єр, міністр фінансів і голова НБУ підписали лист намірів про розпродаж уже цього року сільськогосподарської землі. Водночас кілька народних депутатів спрямували до Конституційного суду подання про скасування мораторію на вільний ринок землі.
Хочемо нагадати, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є український народ! Отже, саме він має вирішити, чи потрібно пускати землю з молотка! І для того, щоб дати українцям можливість висловити свою думку, партія «Батьківщина» розпочала процедуру підготовки до проведення Всеукраїнського референдуму щодо заборони на продаж сільськогосподарської землі.
Тобто в усій країні ми створюємо ініціативні групи з проведення плебісциту, організовуємо збирання трьох мільйонів підписів на його підтримку. Також плануємо об’єднатися з Асоціацією фермерів та аграріїв, які своєю чергою консолідують фермерів і власників землі.
За даними Державної служби статистики, на 1 березня 2017 року в Україні налічувалося 4075,2 тис. особистих селянських господарств, що на 33,2 тис., або 0,8%, менше, ніж на аналогічну дату торік (4108,4 тис.).
Загалом за останні півтора року закрилося 500 тисяч підприємств, 2,5 млн українців втратили роботу. Українець виживає на 1,5 долара в день, що можна порівняти з рівнем життя у найбідніших африканських країнах.
Щороку кількість фермерських господарств в країні стрімко скорочується. Чи доцільно за таких умов відкривати ринок землі?
Бідність мотивуватиме селян продавати землю за безцінь тим, хто володіє значними капіталами. Тобто родючі угіддя зосередять у своїх руках люди, які не живуть у сільській місцевості. Коли ситуація в економіці кризова, коли в селах панує суцільна бідність, жодна країна не наважувалась на такі кроки. Зокрема, у США в 1930-х роках, у період Великої депресії, Рузвельт запровадив мораторій на продаж землі, щоб уникнути банкрутства ферм і відтак ще більшої кризи – соціальної.
так, що великі аграрні підприємства мають змогу утискати середні та малі. Постійно виникають проблеми з вільною землею, яку майже всюди орендують агрохолдинги. Якщо ти є керівником невеликого фермерського господарства, ти безправний перед великим капіталом. А в Раду тим часом вносять законопроекти, які дають можливість продавати якщо не землю, то хоча б право оренди.
Усі заяви уряду, провладної коаліції щодо того, що ринок землі буде розрахований виключно на фермерів, – блюзнірство!
У фермера немає коштів не те, щоб купити додаткову землю. У деяких навіть бракує грошей на якісне насіння, дизель, засоби захисту рослин, не кажучи вже про мінеральні добрива, які нині взагалі є розкішшю.
Ринок землі у нинішніх умовах розрахований виключно на покращення добробуту окремих кланів та вигідний аграрним корпораціям чи сільськогосподарським підприємствам із солідним банківським рахунком. Селянам та пересічним українцям залишили лише «право продати». Чи можна збагатіти, продавши своє майно? Хіба на певний час. А що далі?
Середнє рентабельне господарство – це 1000 гектарів. За нормативно-грошовою оцінкою це приблизно 50 млн грн. Ще потрібно десь 10 млн грн на насіння, добрива тощо. Плюс 2 млн грн на бодай якусь техніку. Отож, будь ласка, 62 млн грн ви маєте віддати.
Ви запитаєте: чому б не взяти кредит? Наразі у нас діє програма відшкодування відсоткових ставок на кредити для агробізнесу, і торік на це було передбачено 300 млн грн. Програма охоплює 44,5 тис. господарств, які обробляють до 500 гектарів. А це 86% від усіх сільгосптоваровиробників. Але скористалися нею лише 2%. Чому? Бо банки не дають кредити фермерам. Ось і відшкодовувати нема чого.
Влада демонстративно нехтує вимогами «Батьківщини». Лідер партії Юлія Тимошенко особисто зверталася до президента як до гаранта Конституції, щоб він своїм указом оголосив референдум щодо продажу української землі. Відповіді немає…
Відсутність президентського указу з цього питання може свідчити про те, що глава держави на боці тих, хто хоче за копійки скупити землю у народу.
Чомусь ніхто з «реформаторів» не замислюється над головним запитанням: чи вирішить ринок землі сільськогосподарського призначення проблеми сіл, селищ і загалом аграрного сектору? Чи дасть це поштовх для розвитку фермерських господарств? Ось які питання потрібно ставити тим, хто агітує негайно розпочати продаж сільськогосподарських угідь!
Сьогодні на законодавчому рівні не вирішені питання щодо обмеження розміру земель, орендованих однією юридичною особою (саме тому земельні банки великих латифундистів щороку зростають), не проводяться дискусії, скільки землі можуть мати фізичні та юридичні особи у власності, не ухвалений закон про консолідацію земель задля ефективного землекористування. А фінанси?
Українське фермерство п’ять років поспіль розвалюється. Ми втратили 13% фермерських господарств, тобто 200 тис. робочих місць. Ми позбулися міцних особистих селянських господарств, які завжди слугували підґрунтям життя селян, осередком культурних традицій нашого народу, джерелом життєвої сили нації.
Партія «Батьківщина» та Юлія Тимошенко звернулися до українців з проханням підтримати ініціативу щодо референдуму. Чи стане в нас сил зібрати ці підписи? Упевнений – так! І також переконаний, що на референдумі українці підтримають заборону на продаж землі. Ми спільно маємо зробити все, аби землі сільськогосподарського призначення залишилися у власності українців!
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», Вечірні вісті, 19 квітня 2017р.
