Останнім часом найболючішою проблемою для фермерів стало питання земель постійного користування. Щонайменше, на них потрібно отримати кадастровий номер. Але як правило, на заваді при цьому ставала славнозвісна структура Держгеокадастр, тим чи іншим шляхом створюючи проблеми селянам. Редакція звернулася за роз’ясненням з цього, та інших болючих питань для фермерів, до заступника аграрного комітету Верховної Ради України, народного депутата від «Батьківщини» Вадима Івченка.
ВФУ: Найболючіше питання на сьогоднішній день для багатьох фермерів – землі постійного користування. Ваша думка про Урядовий законопроект на цю тему, чи вирішить він вищезазначену проблему та чи вистачить голосів народних обранців для його прийняття?
В. І. В першу чергу хочу звернути вашу увагу на те що права і свободи громадян гарантуються Конституцією і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (Стаття 23 Конституції України).
А як ви знаєте, Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-XII було передбачено можливість громадян набувати земельні ділянки у довічне успадковуване володіння землю для ведення селянського (фермерського господарства).
В подальшому Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції Закону України 13 березня 1992 року № 2196-XII) визначено, що громадянам, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передавалися земельні ділянки, зокрема, у постійне користування, що посвідчувалося державними актами.
Пунктом 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зобов’язано громадян та юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Проте, положення вказаного пункту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.
Я, разом з Іваном Кириленком, зареєстрував законопроект щодо набуття громадянами України – засновниками фермерських господарств права власності на земельні ділянки, надані їм у постійне користування чи довічне успадковане володіння для створення та/або ведення фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства) №8236-1.
«Батьківщина» вже вчетверте реєструє подібні законопроекти щодо передачі земель постійного користування фермерам у власність.
Законопроектом пропонуємо безоплатно передати відповідні землі у власність саме фермерам які і отримали їх до 2002 року. Відповідно прописаний і спрощений порядок їх приватизації. Адже зараз склалась ситуація, що при смерті фермера в спадок ця земля відходити не може. Отже сьогодні — вона відходить державі.
Також законопроектом передбачено поширення існуючого мораторію на відповідні сільськогосподарські землі.
Наш законопроект є альтернативним до законопроекту Кабінету Міністрів, яким пропонується передати ці землі юридичним особам, а не громадянам і немає жодного слова про мораторій, тобто у випадку його прийняття матимемо ще пів мільйона сільськогосподарської землі в обігу.
Також за законопроектом КМУ фермери, які отримали або переоформили цю землю в оренду, не матимуть першочергового права на її викуп з розстрочкою платежу до 20 років, а також не вирішується питання щодо спадкоємців, які мали б успадкувати господарство як цілісний майновий комплекс.
Ми, до речі, фракцією «Батьківщина», ще раніше спробували вирішити дану проблему зареєструвавши законопроект № 6162.
Сподіваюся, що в разі прийняття Верховною Радою України, чи то нашого, чи урядового законопроектів, а я не бачу для цього ніяких перешкод, ми знімемо соціальну напругу серед селян, дамо їм спокійно працювати на власній землі, здійснювати весняно-польові роботи та усунемо ще одну можливість для рейдерських захоплень та корупційних дій не чистих на руку посадовців.
ВФУ: Виконуючи обіцяне очільником профільного міністерства Максимом Мартинюком на XXVIII з’їзді фермерів обласні Держгеокадастри підписали з обласними Асоціаціями фермерівМеморандуми про співпрацю. Незважаючи на те, що цей документ засвідчує наміри Сторін запровадити дієвий механізм ефективної співпраці між Сторонами з урахуванням балансу інтересів держави та фермерських господарств, проблем у фермерів не поменшало. Про це свідчать і останні негативні сигнали з регіонів, в тому числі і про блокування при отриманні кадастрових номерів.
Як, на Вашу думку, можливо побороти корупцію в цьому державному відомстві – Держгеокадастрі, чи допоможе в цьому підписаний меморандум?
В. І.: Шаблон цього меморандуму розроблений в Держгеокадастрі та розісланий у обласні управління. Відповідно на місцях, де фермери прискіпливо відносяться до його підписання та намагаються зробити з нього дійсно дієвий інструмент, виникають певні непорозуміння та неузгодженості. Для прикладу, в Черкаській області фермери намагалися в цьому меморандумі прописати положення яке б обмежувало вимоги працівників цього відомства стосовно відсотка орендної плати розміром не більше 8% при заключенні договорів оренди, бо більша сума заганяє господарство в зону збитковості. Але підписанти з боку Держгеокадастру навідріз відмовилися вносити цю норму в текст документу, мотивуючи це усною вказівкою київського керівництва оформляти документи лише за умови орендної плати в розмірі 10-12%. А це протизаконно.
То ж в мене є великі сумніви що цей меморандум суттєво змінить ситуацію в земельних відносинах. Проблема не в «папірці», проблема в людях, які мають до цього відношення.
На моє переконання єдиним шляхом вирішення проблеми «держгеокадастру» є передача територіальним громадам, сільським та селищним радам повноважень розпоряджатися землями за межами населених пунктів та контролювати їх використання.
ВФУ: Ми вже пів-року чуємо про «надзвичайну» підтримку фермерів та дрібних сільгоспвиробників з боку Держави. Селяни вже вийшли в поля, а державних коштів так і не побачили. А вони вкрай були потрібні саме перед весняно-польовими роботами. Де ж та підтримка, і чи буде вона взагалі, чи можливо в середині грудня, як завжди?
В. І.: Необхідно визнати, що на жаль, аграрної політики як такої у нас у державі немає, її команда Президента за чотири роки так і не сформувала. Влада забрала спец режим ПДВ для сільгоспвиробників, який давав можливість акумулювати аграріям кошти для розвитку господарств, натомість, кращих рішень не напрацювала. Коли ми розглядаємо державну підтримку агросектору, то вона має бути спрямована на майбутнє, на те, що буде із галуззю завтра, післязавтра та через рік. Натомість цю «добру» підтримку агросектору, яку запропонувала команда Президента України, побачили всі.
Минулого року найбільшу частку підтримки отримали не пересічні сільгоспвиробники, для яких вона є найважливішою, а агрохолдинги. Згідно статистики в Україні 51 тисяча підприємств і всі вони могли отримувати дотації та державну підтримку, а реально отримали 1706 підприємств, а це менше 5%. Деякі із них отримали 22 грн державної підтримки, натомість один із крупних агробізнесменів отримував мільярдні дотації. Якщо говорити про 1 мільярд для фермерів, то поки що це балачки. Гроші аграріям потрібні починаючи з початку року, а не тоді, коли вже все засіяно та посаджено. А на середину квітня, ні з обіцяного мільярду, ні через Укрдержфонд, фермери ще жодної копійки не отримали.
ВФУ: Ми отримуємо звернення від фермерів, що деякі підприємства сільськогосподарського машинобудування, які працюють по програмі здешевлення вартості с/г техніки (для фермерів до 40%), завищують її вартість (на 15 – 20 %), мотивуючи, що фермер все одно отримує дотацію.
Чи дієвий цей механізм підтримки вітчизняного виробника, чи то фермера? Можливо потрібні інші механізми?
В. І.: На моє переконання, та переконання більшості аграріїв, самим дієвим механізмом підтримки сільгоспвиробників був спец режим ПДВ. Він дозволяв акумулювати власні кошти на придбання техніки – в кого завгодно і як завгодно. В цей процес не втручалася держава, ціни у підприємств сільгоспмашинобудування були однакові для всіх. Ніхто ні для кого їх не завищував.
У ситуації, про яку іде мова в запитанні, щось не гаразд. Можливо підприємства намагаються покрити певні витрати, які вони понесли щоб увійти до переліку підприємств які працюють по цій програмі. З кожним подібним фактом необхідно розбиратися безпосередньо і в разі необхідності підключати до цього правоохоронні органи.
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», «Фермер України», 24 квітня 2018р.
