Вадим Івченко: Якщо вибори будуть восени, то в парламент зайдуть 120 депутатів від «Батьківщини»

Вадиме Євгеновичу, зараз в українському політикумі активно обговорюють питання проведення восени цього року дострокових парламентських виборів. У такий спосіб Петро Порошенко хоче зцементувати своїх нардепів у парламенті?

Незрозуміло, на яких «стовпах» стоятиме президентський штаб кандидата у Президенти Порошенка. Якщо він думає, що опиратиметься на мажоритарників, то вони не дадуть йому відповідних голосів і це точно буде програш Порошенка. Тому що деякі з них можуть переобратися, але багатьом це може і не вдатися. Тобто він хоче врятуватися, щоб на наступні п’ять років у нього була своя «зацементована» фракція. Але це не дає гарантій, що не прийде новий Президент і так само не розпустить парламент, як це робив колись Ющенко.

Мені здається, що ці вибори на осінь – це перебільшення. Бо Порошенко розуміє: якщо в «Батьківщини» нині 21 депутат, то після дострокових виборів навіть без особливих зусиль буде щонайменше вчетверо більше. Якщо рахувати мажоритарників, то в Тимошенко легко набереться 120 депутатів. Якщо ж брати лише партійний рейтинг, то це буде від 70 до 80 осіб. Чи зможуть 80 людей заблокувати трибуну в парламенті? Звичайно, зможуть. Тимошенко однозначно підсилиться після цих виборів, і команда «Батьківщини» стане сильнішою. Тоді однозначно буде переформатовано Кабмін. І цей уряд уже не буде пропорошенківський.

Скажіть, чому Президент проігнорував подання «Батьківщини» щодо члена ЦВК від партії?

Президент сьогодні розробляє таку політику «хоч би не вона». Він робить усе, аби Тимошенко не стала Президентом. Він не хоче давати їй доступ до ЗМІ. Тимошенко можна побачити лише на декількох каналах. Наприклад, коли останній ефір Тимошенко був на 112 каналі? Ви його не знайдете. Знайдіть, будь ласка, останній ефір на «П’ятому». Лідер «Батьківщини» нині є на кількох опозиційних каналах, куди її пускають.

Президент повністю хоче забрати в неї вплив на ЦВК, щоб партія не мала хоча б якоїсь інформації з ЦВК під час проведення виборів. Центральна виборча комісія буде призначати голів ОВК, голів ДВК, вона буде їх змінювати, затверджувати протоколи, проводити жеребкування тощо. Якщо там не буде людини від певного кандидата, нині найбільш рейтингового, це означає певний дискомфорт для цієї особи і її політичної сили. Оскільки результат виборів ще треба захистити. А Порошенко розраховує на те, щоб забрати по піввідсотка від «ручних» кандидатів, які підуть від аграрної, радикальної партій та інших і скоротити розрив між першим і другим місцем.

А це означає, що потім через силові структури він зможе домогтися «брудної» перемоги. Хоча ми чітко розуміємо: якщо ніхто не дасть йому можливості вкрасти цих піввідсотка і розрив у першому турі між Порошенком і Тимошенко буде 8%, то це означає, що команда чинного Президента повністю буде подавлена і зневіра в результат другого туру буде у всіх, у тому числі в силових органах.

Це означатиме для Порошенка, що в другому турі він уже виборів не виграє і не буде повторно обраний Президентом. Тому роблять усе для того, щоб у Юлії Тимошенко не було жодної можливості впливати на вибори, захищати ці результати і також проводити свою кампанію на телевізійних каналах.

Як партія захищатиме ситуацію, чому ви не подаєте в суд на Президента?

По-перше, Президент виправився і вніс кандидатуру «Батьківщини» в парламент. Але на 13 вакантних місць Петро Порошенко подав 14 кандидатів. Через наших депутатів у ПАРЄ ми домоглися рішення, що всі політичні парламентські сили мають бути представлені в ЦВК. А це означає порушення рекомендацій ПАРЄ, пряму загрозу демократії і верховенства права на території України. Це означає пряме виключення з Парламентської асамблеї, а далі слідує відкликання безвізу тощо.

Тому Порошенко буде 10 разів думати, перш ніж «кинути» під час голосування в парламенті кандидатур від певних опозиційних політичних сил. Я хочу нагадати, що Петро Порошенко подав п’ятеро кандидатів від БПП, четверо від «Народного фронту», а «Батьківщина», маючи рейтинг 20%, може мати тільки одного. Це велика нерівність. Скажіть, після президентських виборів, коли главою держави стане будь-хто, крім Порошенка, то у цього новообраного Президента України буде довіра до такої ЦВК? Коли там 5 людей Порошенка і 4 – Яценюка, який узагалі може залишитися поза парламентом. Тобто 9 осіб із 13 буде незрозуміло від кого. Тому, звичайно, буде недовіра.

Має бути оголошено на міжнародній арені, що немає довіри до цього ЦВК і, скоріше за все, будуть нові подання і нові звільнення для того, щоб урівноважити ситуацію в ЦВК, щоб і громадяни, і самі кандидати довіряли виборчій комісії. Я запропонував, щоб кожна парламентська партія мала у ЦВК по два свої представники, щоб було чесно. Якщо це буде рівне представництво, то будь-який Президент, який прийде після березневих виборів наступного року, нічого не скаже проти такого ЦВК, який буде обрано чесно, за справедливою системою розподілу голосів.

До речі, чи, на вашу думку, влада відважиться міняти виборче законодавство? Чи винесуть на сесію зміну закону про вибори?

Владу підштовхують закордонні інвестори та партнери виконати ті обіцянки, які вона давала. Йдеться про нову виборчу систему з відкритими списками з регіональним акцентом. До проголосованого в першому читанні законопроекту подано більш ніж чотири тисячі правок, фактично він готовий до другого читання. Але чи буде політична воля Порошенка, це вже інше питання. Бо якщо він усе-таки підтримає цей закон, то знову-таки піде проти мажоритарників. Хочу нагадати, що в залі Верховної Ради присутні близько двохсот мажоритарних депутатів. Більшість із них у фракціях Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту». Якщо ці мажоритарники не проголосують, закон не пройде.

Нам вигідні обидві системи. Але для народу України не вигідна система мажоритарних округів, оскільки це купівля голосів найбагатшими людьми, які фактично збагачуються за рахунок субвенцій у ці округи або інших привілеїв із землі чи з виконання підрядних робіт їхніми фірмами. Вони збагачуються і фактично цементують себе на багато років у цьому окрузі, а це означає, що в громадян змін не буде.

Згідно з новим законом, люди пізнаватимуть кандидата вперше, коли він до них приїхав у село або в місто. Не буде політичної реклами ні на телебаченні, ні на зовнішніх носіях. По-друге, будуть регіональні списки, усього 27 округів. До прикладу, всі знатимуть, що в Черкаській чи Львівській області буде 17 кандидатів від певної політичної сили, і саме ці люди, які прийдуть, повністю відповідатимуть за всю область. Бо, наприклад, не можуть деякі райони Львівщини розвиватися краще, ніж гірські населені пункти. Територією повністю опікуватимуться депутати, щоб не було ситуацій, коли десь будують підприємства, школи, а десь навіть дороги немає. Тобто, що більше Львівщина віддасть за певну політичну силу, то більше її представників буде в цій політичній силі та в парламенті.

Може, від політики в нашій розмові перейдемо до економіки. Нещодавно у Львові відбулося виїзне засідання вашого комітету. Якою була його мета та які глобальні проблеми вдалося вирішити?

Основне питання – це реформування лісової галузі. Рік тому профспілки лісівників, працівники лісового господарства, спеціалісти держагентства напрацювали разом з вітчизняними і зарубіжними науковцями відповідну стратегію. Вони рік її погоджували, знаходили компроміси, але потім наприкінці року «з-під поли» уряд витягнув незрозумілий папірець, у якому запропонував зовсім іншу модель. Вона точно нині не влаштовує тих людей, які все життя працювали в лісовому господарстві, науковців, а також не дає відповіді на питання життя та розвитку населення пунктів на лісових територіях, оскільки там зовсім не залишатимуть податків.

Основна концепція, яку запропонувала команда Президента – це зробити один так званий «господарюючий суб’єкт», усі інші відділення зробити безбалансовими. Тобто господарюючий суб’єкт (юридична особа) буде в Києві, а всі інші будуть безбалансові філії. Окрім того, деякі лісові території можуть здавати в концесію.

Звичайно, така пропозиція не сподобалася нікому: ні депутатам, ні комітету, ні профспілкам, ні науковцям. Тому було проведено виїзне засідання, під час якого ми запропонували повністю відмовитися від хибної стратегії, яку прийняв уряд. І по-друге, вирішили доопрацювати все-таки цю стратегію, яку розробляли попередньо. Нею, серед іншого, передбачено повністю децентралізувати податки з ренти головної рубки до місцевих бюджетів, повністю розділити контрольні та господарські функції, зробити лісову інспекцію при Міністерстві екології, яка контролюватиме відповідні лісові території, а господарські функції залишити за Держлісагентством. Звести всі ліси під одне керівництво, бо різновідомча підпорядкованість дає певну некерованість. Нині 74% лісів перебувають у держави, а всі інші належно не обліковують.

Існують теж військові ліси, ліси обласної ради, комунальні…

Так, фактично ці ліси не обліковують. Також було запропоновано якнайшвидше призначити керівника лісагентства, тобто того, хто буде відповідальним за цей напрямок. Бо хто там тільки не керував. У нас проблема в країні в тому, що з такою швидкою ротацією кадрів фактично ніхто не встигає взяти відповідальність. Вони всі виконувачі обов’язків – у цьому основна проблема. Незрозуміло, хто звідки, з’являється якась стратегія, а що далі з тим робити – невідомо.

На жаль, представників, які розробляли і брали участь у затвердженні цієї кабмінівської концепції не було на засіданні. Були депутати з Буковини, Прикарпаття, Тернопільщини, Львівщини, а також з нашого аграрного комітету.

Тобто урядовці проігнорували приїзд до Львова на виїзний комітет?

Був виконувач обов’язків керівника лісагентства, який сказав, що, коли ухвалювали рішення в уряді, ніхто не запитав їхньої думки, тому вони не мали можливості її висловити. Але наразі вони повністю підтвердили і погодилися з концепцією, яку розробляли до цього.

На вашу думку, яка мета була в уряду: щоб зробити ліси приватними, приватизувати їх?

Коли буде один господарюючий суб’єкт, легше контролювати рубку, облік деревини і продаж через аукціони. Тому що сьогодні є 330 лісгоспів по всій Україні, які виконують санітарну рубку, суцільну, а потім на аукціонах продають і відбувається електронний облік. Відбувається малий контроль, оскільки частину вони можуть обліковувати, а частину ні.

Тобто їхня мета, щоб усі були під контролем уряду?

Мета будь-якої влади – централізувати потоки, а для нас головне, щоб ми зрозуміли, що в більшості гірських населених пунктів ці підприємства є бюджетоутворювальними. А це означає, що частина податків залишається у місцевому бюджеті – це 60%. Це і створені робочі місця тощо. Ми чітко розуміємо, що ці території дуже потребують цих підприємств. Наприклад, якщо в аграрно розвинутих районах є земля навколо населених пунктів, то єдиний податок 100% йде в сільську раду. А в гірських ця рента 50% іде в область, а 50% у місцевий бюджет. Громади в цьому контексті повністю позбавлено уваги бюджетної децентралізації.

Нещодавно прем’єр-міністр Гройсман заявив, що врешті-решт уряд погодився віддати землю за межами населених пунктів ОТГ. Чому настільки довго вони зволікали? «Батьківщина» давно заявляла, що земля належить громадам, і вони мають нею розпоряджатися.

По-перше, це питання не уряду, а Верховної Ради. І скажу вам, що ніхто з влади нині не зацікавлений передавати ці ресурси громадам.

Виходить, Гройсман збрехав?

Гройсман зробив це навіть не задля піару, це – технічний крок. Фактично в ручному режимі він може розробляти документацію і віддавати територіальним громадам. Але він це може робити місяць, а може – сім місяців. Він може передати всю землю або тільки якусь частину. І, що головне, немає відповідальності. Якщо, до прикладу, хтось візьме всю землю, яку на 49 років здано в оренду, і віддасть громаді, а де є вільні земельні ділянки, сам їх розподілить, тобто жодної відповідальності.

Закон же передбачав автоматично, що в адміністративних межах вони отримують цю землю, і фактично без сесії місцевої ради ніхто землею не зможе розпоряджатися. Тому фактично це ручний режим, ситуація, коли процес може розтягнутися від року до, скажімо, 10. Громад багато, землі багато і документації теж потрібно виробляти багато. Наприклад, якщо ви берете 2 гектари, вам потрібно зробити технічну документацію, а потім наказ Держгеокадастру, і вам затверджують цю документацію, відтак реєструєте право власності.

Це те саме, тільки для 30 тисяч гектарів якоїсь ОТГ потрібно зробити документацію, потім отримати наказ про виділення цієї землі в комунальну власність громади, а згодом реєстрація цієї землі. Тобто фактично потрібно в ручному режимі витрачати час і гроші на технічну документацію всієї ділянки. А де взяти кошти?

На Львівщині існує ще одна серйозна проблема – так званих відумерлих паїв. Люди мали паї, здали їх в оренду, але потім не передали спадкоємцям і не оформили. Перші власники померли, а паї й далі використовують агропідприємства. Десь близько 100 тисяч гектарів не мають документальних власників, і від цього страждають серйозні агропідприємства і громади, які недоотримують податки. На цьому намагаються спекулювати окремі правоохоронні структури. Як вирішити це питання?

Це поняття має назву земленерозподілення або невитребування.

Можливо, так це і називається, але є проблема.

Колись держава давала свідоцтво на землю, а потім, коли змінився Земельний кодекс, потрібно було ці свідоцтва зареєструвати й оформити акт права власності. Люди померли і не встигли цього зробити, або з інших причин просто не оформляють. Це називається витребування. Це означає, що у фактичному реєстрі цієї землі не існує. Вона, за свідоцтвом, належить до одних, а в реєстрі прав власності її вважають невитребуваною землею.

Офіційно не можна укладати договори про оренду такої землі, тобто люди, якщо вони живі, не можуть офіційно отримувати орендну плату. З цієї землі не сплачують податки. І якщо ця земля в «сірій зоні», то весь урожай, який на ній збирають агропідприємства або фермери, – це не облікований урожай, який вивозять за кордон або за готівку здають трейдерам.

«Батьківщина» підготувала відповідні законопроекти щодо врегулювання питання нерозподілених земель, яких приблизно 400 тисяч, невитребуваних – ще близько 600 тисяч по всій Україні, і відумерлої спадщини, де просто люди померли та не зробили документів або немає спадкоємців, це теж приблизно 400 тисяч гектарів. Сумарно нині є 1,5 мільйона гектарів, які не обліковано, на яких збирають урожай, які перебувають у «сірій зоні», а місцеві бюджети недоотримують з цих земель податки.

Що ми можемо з цим зробити?

Ухвалити відповідне законодавство. «Батьківщина» зробила подання щодо цього в законопроекті №7363-2. Також є ще один спільний законопроект №4355, де співавторами є депутати з нашої фракції. Потрібно просто винести на голосування. Це взагалі нині не проблемне питання, не політичне.

Воно точно об’єднає весь зал, буде більше ніж 300 голосів, але потрібна політична воля, щоб цей законопроект внести. Чому це питання не вносять? Тому що воно об’єднало доволі багато інших, у тому числі передачу землі в розпорядження ОТГ, тобто в їхню власність. А якщо це не об’єднана громада, то в розпорядження одному чиновнику, голові районної державної адміністрації.

Тобто вони все туди внесли, і в результаті є 90% тих речей, які негайно потребують вирішення, і вони точно поза політикою. А 10% цих політичних речей, бо ми чітко розуміємо: голову адміністрації вивели з-під закону про державну службу, там будуть штаби Петра Порошенка і він у такий спосіб розраховуватиметься земельними ділянками за прихильність до цієї політичної сили. Це точно не державне будівництво. Але з іншого боку, чи будуть керівники РДА, коли отримали земельний ресурс, зацікавлені в об’єднаній громаді? Ні! І в підсумку виходить, що в країні 38% сільських рад, які об’єдналися, отримують податки на своїй території, а 62% не отримують нічого. Тому в нас відбувається розрив у розвитку регіонів. Одні регіони розвиваються, бо в них осідають податки, будують інфраструктуру, а інші загнивають і, відповідно, нічого робитися не буде. І всі чиновники, які курирують органи виконавчої влади в районі, не будуть зацікавлені в об’єднанні громад, оскільки втратять вплив на розподіл земельних ресурсів.

«Батьківщина» ініціювала підвищення пенсій мешканцям сіл удвічі, особливо тим, які давно вийшли на пенсію. В чому суть цієї ініціативи?

Дійсно, ця реформа, яку запропонувала команда Президента, за яку проголосували в парламенті,  додала жителям сіл деякі кошти. Ми наводили приклад: 480 тисяч пенсіонерів у Вінницькій області в середньому отримали у вигляді доплат із жовтня 2017 року по 127 гривень після реформи.

Тобто фактично підвищили тим людям, які працювали, мають стаж не менше ніж 25 років, сплачували внески. Інших громадян, які після ліквідації колгоспів отримали паї і працювали на землі, але не знайшли роботи, держава визнала самозайнятими. Фактично вони мали стаж 10-20 років, а решту життя, коли могли працювати, були замозайнятими. Тому їм не вистачило необхідного стажу для підняття пенсії. Ми запропонували саме жителям сільської місцевості, де є така проблема, формулу, як це було для шахтарів 2009 року: просто вдвічі збільшуємо пенсію від мінімально встановленої в Україні. Наприклад, нині вони отримують 1400 грн, а мінімальна пенсія 1337 грн.

У бюджеті є кошти на цей проект?

Питання не в тому, є кошти чи немає, бо ту реформу, яку вони запропонували, нічим не підкріпили. Тобто пенсійна реформа просто йде як оптимізація Пенсійного фонду. У нас із приблизно 12 мільйонів пенсіонерів пенсію з Пенсійного фонду отримують тільки 9,5 млн. 2,5 млн людей платять не пенсію, а мінімальний соціальний стандарт – 1600 гривень. Це означає, що цю частину не індексують, її виведено поза Пенсійний фонд.

Фактично ми в цих умовах пропонуємо просто вдвічі збільшити з будь-яких фондів. Повірте, коли ми прийдемо, то переглянемо повністю систему за стажем, коефіцієнтом, який вони зменшили з 1,35 до 1. Зупинимо збільшення стажу на рік щороку до 35 років. Тобто повністю цю систему переглянемо, але хоча б нині, ми порахували, необхідно близько 1,7 млрд гривень. При дефіциті 140 мільярдів гривень 1,7 млрд – це малий відсоток. Але це дасть можливість тим людям, які живуть на селі, хоча б трішки легше дихати, бо вони опинилися поза межею бідності. Ці громадяни не мають нічого, крім свого господарства і мінімального стандарту, який їм запропонувала держава.

До речі, чув, що «Батьківщина» ініціювала підтримку фермерських сімейних господарств. Який тут механізм допомоги може бути?

Це не просто підтримка, ми взагалі зробили революцію в агропромисловому секторі. Наша ідея може стосуватися 4,5 млн одноосібних господарств, фактично це 12 мільйонів осіб, які виробляють сільгосппродукцію. Весь продуктовий набір, який ми з вами їмо, 50% м’яса, 80% молока, овочі, фрукти, картопля, виробляють у приватних господарствах. Але в жодній країні не буває такого, що засіб виробництва, скажімо корова, належить до одного господаря, а результат виробництва, продукт, належить іншому.

Йдеться про те, що ці люди не є товаровиробниками. Ці громадяни не отримують пенсій і відповідних соціальних стандартів. Ці особи не можуть претендувати на кредити, на соціальну підтримку, бо вони не є товаровиробниками. Вони не відкривають рахунків, нічого не можуть зробити. Але їхня продукція потрапляє до нас із вами на стіл, і ми її їмо. Їхні продукти за мізерні кошти викуповують посередниками, юридичні особи.

Що ми пропонуємо? З цих 4,5 млн сімей, за нашими підрахунками, від 600 тис. до мільйона, тобто 25% – це люди віком 35-55 років, які готові виробляти продукцію з відповідною якістю, мають відповідний досвід, як її потім збувати, тощо. Ми їм запропонували зареєструватися добровільно як сімейна ферма. При реєстрації такі особи відразу отримували б статус сільгоспвиробника, держава 10 років допомагає сплачувати податки, а це означає, що автоматично нараховують 10 років до стажу, тобто в цих людей буде пенсія. Також надаватимуть ідентифікаційний номер, тобто можна отримати державну підтримку, кредити.

Ми також запропонували 10-річний мораторій на перевірки таких господарств. Тому зможемо залучити в сільське господарство мільйон сімейних ферм, а це приблизно 4 мільйони осіб, які працюватимуть у сільському господарстві. Люди зможуть брати кошти з банків, залучити родичів до роботи на сімейній фермі, наприклад, купити більше корів і реально заробляти по 20, 40, 200 тисяч гривень на місяць від здачі молока, для прикладу. Маючи замість 3 більше ніж 20 корів, можуть інвестувати в доїльний апарат. Нині молоко здають по 9,20-10 гривень за літр, у місяць з однієї корови вийде 6 тис. грн прибутку.

Тобто ми запропонували сімейним власникам, які хочуть виробляти продукцію, стати повноцінними учасниками аграрного ринку. Йдеться про мільйон господарств і більше ніж 4 мільйонів людей.

Але, на жаль, сьогодні влада робить усе, щоб люди з сіл повиїжджали. Народ масово втікає за кордон. Такі реалії.

Мусимо їх міняти. Так, розкажу вам приклад. Приїжджаємо ми в Тернопільську область, у село в Бучацькому районі. Там сімейна ферма – чоловік і дружина повернулися з Італії. Побудували будинок, хлів, завели 6 корів і мають на власну родину близько 30 тисяч гривень. Кажуть, що навіть з маленькими дітьми 30 тис. гривень достатньо. Але вони вже хочуть збільшити поголів’я утричі та, якби можна було, взяти 8 гектарів землі, розвивати інше виробництво, наприклад органічне, теплиці. Тобто такі господарства могли б заробляти 100-200 тис. гривень на місяць, а це вже серйозні кошти. Однак такі реформи не можливі за нинішньої влади.

Розмовляв Андрій БОЛКУН, для Leopolis.news