Понад рік минув з моменту скасування регулювання цін на продовольчі товари та послуги (постанова Уряду від 7 червня 2017 року № 394 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. №1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»).
Нагадаю, в тому числі скасували обмеження щодо торговельних надбавок не вище 15% до оптової ціни виробника на 15 груп товарів (борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичина, свинина і м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко та ін.). А також скасували граничні рівні рентабельності на виробництво борошна та хліба соціальних сортів, дитячого харчування.
За даними Державної служби статистики України, за рік подорожчали 80% продуктів із соціального асортименту минулого року. Зокрема, морква – на 137%, яйця – на 100%, буряк – на 70%, макарони – на 59%, сало – на 40%, чорний хліб – на 37%, молоко – на 30%, ковбаса та білий хліб – на 28%, вершкове масло та рис – на 27%, яловичина – на 17%, свинина та сметана – на 16%, тушка куряча – на 6%, олія соняшникова, борошно та картопля – на 5%. Щодо заробітної плати то за той таки рік вона зросла лише на 25%, а мінімальна взагалі на 16%.
Отже, передчасне та не виважене рішення влади призвело до ще більшого зубожіння незахищених верств населення. Сьогодні у структурі витрат українських сімей витрати на продукти харчування становлять понад половину сукупного доходу сім’ї. Люди вимушені обирати – поїсти, або сплатити комунальні послуги чи купити одяг! Схаменувшись, уряд почав шукати шляхи для зниження вартості продуктів… І це «команда професіоналів»?!
Зрозуміло, що відбувається це й ще тому, що нинішня команда президента не є незалежною від зовнішнього управління. А для того, щоб отримати черговий транш, можна закрити очі навіть на голодних людей.
На мою думку, є декілька шляхів, які б могли виправити ситуацію. По-перше, повернутись знову до регулювання цін на соціально важливі продовольчі товари та послуги. Але цей шлях недемократичний та забирає можливість у бізнесу на встановлення ціни на свої товари. Та й ефект від цих дій буде нетривалим.
Також можна відновити роботу Державного резерву (включивши до його складу Аграрний фонд та Державну зернову корпорацію). І після його наповнення виходити на ринки з інтервенціями для зниження ціни економічними важелями. Цей шлях є кращим, аніж перший, хоча за свою багаторічну історію Державний резерв уже витратив свій рейтинг довіри, оскільки завжди був пронизаний корупцією.
Третій, і вважаю найкращий шлях, – це розробити та ухвалити державну політику в агропромисловій сфері, яка б містила окремі програми підтримки виробництва соціально важливих продуктів харчування.
Дуже перспективне рішення, але коаліція на чолі з президентом не підуть на такі радикальні кроки. Крім того, впровадження державної аграрної політики та підтримка аграрного виробника є досить тривалим процесом. Влада вже провалила програму підтримки фермерів, на яку на папері виділила один мільярд гривень. І сьогодні в агропромисловий галузі кошти отримують винятково наближені олігархи.
Завдання керівництва країни, особливо в умовах кризи та військових дій, – це захист населення та створення умов для гідного життя. А подорожчання соціальних продуктів харчування, особливо під час зростаючої інфляції, потрібно розглядати як соціальну катастрофу і терміново вживати відповідні кроки для виправлення ситуації.
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», Facebook, 11 вересня 2018р.
