Безсумнівно, що профспілка за своєю суттю є основним захисником прав працівника, адже вона знаходиться безпосередньо на підприємстві та складається з таких же працівників, які трудяться на ньому ж. І я теж згоден, що законодавство, яке регулювало її діяльність, є дещо застарілим.
Проте, запропонований депутатами монобільшості законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань професійних спілок)» (реєстр. № 2681) порушує фундаментальні Конвенції Міжнародної організації праці, а також основні принципи діяльності профспілок – незалежність, самоврядність та невтручання держави у її діяльність. Це є загальновизнані норми міжнародного і національного законодавства, а також безперечні умови функціонування системи соціального партнерства.
Слід зазначити, що даний законопроєкт було розроблено без погодження із профспілками, він містить дискримінаційні та обмежувальні положення щодо їх діяльності, які можуть негативно відобразитися на рівні захисту трудових та соціально-економічних прав та гарантій працівників.
Зокрема:
• профспілка втрачає можливість вимагати звільнити керівника підприємства, якщо він порушує законодавство про працю;
• позбавляється повноважень щодо здійснення контролю за підготовкою та поданням власником або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;
• обмежується створення первинних профспілкових організацій в закладах освіти, а також створюється дискримінаційна норма, що до складу первинної профспілкової організації має входити не менше 10 членів профспілки, що є неможливим на підприємстві – суб’єкті малого підприємництва, де працює менше 10 осіб та фактично позбавляє працівників конституційного права на участь у професійних спілках.
• профспілки позбавляються права на участь у розгляді проєктів нормативно-правових актів; надання своїх пропозицій; безоплатне отримання інформації, входження, як представників застрахованих осіб, до складу наглядових рад фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• націоналізується все майно профспілок, набуте ними у законний спосіб (станом на 24 серпня 1991 року) та яке набуло у переважній більшості статусу приватної власності.
Законопроєкт також ініціює втручання у внутрішньо статутну діяльність профспілок їх організацій та об’єднань, що заборонено згідно із чинним законодавством. І це тільки невелика кількість зауважень по законопроєкту!
Профспілки вирішили захищатись. Але широке обговорення серед громадськості, бурхливі акції протестів людей праці та навіть міжнародна місія представників глобальних профспілок та міжнародних національних профспілкових центрів у протистоянні за профспілковий захист працівників не отримали зворотної реакції ні від авторів законопроєкт, ні від керівництва Верховної Ради та президента.
На сайті Верховної Ради України було розміщено електронну петицію заступника голови профкому ПМГУ ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» Павла Третьякова з проханням (вимогою) «не розглядати законопроєкт 2681, як такий, що порушує та обмежує права профспілок в Україні», яка набрала більше як 25 тисяч підписів, що є достатнім для її розгляду. Але подальші кроки влада робити не квапиться взявши петицію до відома та рекомендував законопроєкт (реєстр. № 2681) щодо окремих питань діяльності професійних спілок прийняти в першому читанні за основу.
Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, який представляє 7 мільйонів працівників, заявив рішучий протест законопроєкт № 2681 та закликав працівників, членів професійних спілок та небайдужих громадян України висловити свою громадянську позицію для захисту власних трудових прав та інтересів, а також взяти участь у масових заходах протидії його прийняттю.
Мною, як представником профспілок у Верховній Раді, було отримано звернення від профспілок в якому від керівництва Верховної Ради вимагають відтермінувати прийняття рішення щодо включення даного законопроєкту до порядку денного засідань Верхової Ради України, а також рекомендувати профільному Комітету провести додаткові погоджувальні процедури з профспілками з метою недопущення порушень Конституції, законів України в забезпеченні дотримання трудових прав громадян нашої держави.
Без сумніву, час для змін на законодавчому рівні для профспілкового руху вже давно настав. Але ключовим при проведенні цих реформ мають бути принципи справедливості! Адже профспілка має виступати дієвою стороною соціального діалогу на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях. Реалізація ж вимагає від влади високого рівня соціальної та правової свідомості, відповідальності та ефективної взаємодії. І вимушений констатувати, що на сьогодні подібний діалог є неможливим, адже з усього того, що відбувається, можна зробити висновок – влада взагалі не розуміє роль профспілок та їх місце у захисті інтересів трудящих.
Вадим Івченко, заступник Голови партії «Батьківщина», LB.ua, 9 червня 2020 року.
