Сьогодні в аграрному секторі економіки України накопичився комплекс проблем: від економічних, викликаних великими збитками від посухи у багатьох господарствах півдня України, збитками від повеней та підтоплень у західних регіонах та градобоїв у східних областях, до надзвичайно низького рівня виконання обіцянок нашим урядом по підготовці до запровадження з 1 липня 2021 року ринку землі: запровадження дешевих цільових кредитів, створення фонду гарантування для полегшення агро кредитування, створення пріоритету розвитку сімейних фермерських господарств, розширення інвестицій та державної підтримки.
Подивіться, що відбувається в господарствах тієї ж Одеської області: кукурудза та ячмінь, які навесні пересіювали замість загиблих озимих, вигоріли повністю, просо – в переважній більшості зібрали майже стільки як і посіяли, 3,0 – 3.5 ц/га.
Весною фермери благали державних мужів втрутитися у вирішення проблеми загибелі озимих посівів – за всю осінь, зиму та весну жодної краплі опадів на поля не впало! Вигоріло все, що було кинуте в сухий степовий ґрунт!
Обіцяли багато: міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко разом зі своїм заступником Тарасом Висоцьким та обласними чиновниками, разів п’ять на поля місцевих господарств виїздили. Наради на місцях проводили. Обіцяли по 5000 гривень за гектар загиблих посіві відшкодувати. Фермери навіть купу довідок, не безкоштовних, позбирали …
І що ви думаєте? Щось отримали? Окрім обіцянок – жодної копійки, жодне господарство! Окрім відписки на лист Асоціації фермерів про компенсацію наслідків негоди, в якому нагадали фермерам, що суб’єктам господарської діяльності бюджетні кошти виділяються на умовах їх повернення, та порадили фермерам у майбутньому страхувати сільськогосподарську продукцію. От така підтримка …
Депутати фракції «Батьківщина» зареєстрували у Верховній Раді законопроект №3519. Документом пропонується виділити 1,5 мільярди гривень безповоротної фінансової допомоги аграріям, які через погодні умови втратили врожай. Наразі фермери потребують невідкладної фінансової допомоги держави, бо багато хто з них опинився на межі банкрутства через посуху та неможливість реалізувати вирощену агропродукцію на ринках через карантинні обмеження. Для багатьох фермерів відсутність підтримки держави означатиме, що їхні підприємства збанкрутують, і вони більше ніколи не зможуть відновити свою діяльність. Надання ж допомоги, переконаний політик, збереже робочі місця, працюючі підприємства і дасть людям надію на відновлення та розвиток діяльності. Але наші наполягання проголосувати документ у «слуг народу», на жаль, не знайшли підтримки …
Більше того, проблематика всього аграрного сектору (одного з ключових для економіки України) не знаходить у них підтримки. Міністерство ліквідовано, виплати за бюджетними програмами держпідтримки, зокрема щодо компенсації ставок кредитів, підтримки на садівництво, компенсації при будівництві нових тваринницьких комплексів – не виплачуються. На отримання субсидій на 1 га сільськогосподарських угідь навіть заявку не приймають … Відшкодування ПДВ штучно затримується!
А земельне питання, майбутній ринок землі, до запровадження якого залишилося вже менше року? Всі пам’ятають баталії під Верховною Радою, коли приймали той сумнозвісний закон. Начебто пішли на поступки аграріям, зняли проблематику продажу земель державної власності. Прийняли закон. А тепер під красивою обгорткою розпаювання державних земель намагаються приховати дерибан тих же земель на користь агрохолдингів та латифундистів.
Я про це наголосив під час виступу у Верховній Раді під час обговорення відповідного законопроєкту №3012-2.
Чи за цим законопроєктом землю отримає молода людина або фермер-початківець? Ні. Нічого доброго для села від ухвалення цього законопроєкту не буде! Адже визначати, хто саме отримає землю, буде чиновник. Це величезне поле для корупції. Цей закон швидше передбачає дерибан землі аграрних ВУЗів та наукових установ НААН.
Стосовно Програми дій уряду, яку озвучили у Верховній Раді: в ній немає жодної конкретики, немає механізмів направлених на захист людей, лише одні гасла. Це не програма, а реферат «на двієчку», найгірший документ, який я бачив за останні сім років, перебуваючи на посаді народного депутата.
Для прикладу, візьмемо розділ «Аграрний сектор», в якому є лише три пункти. Ціла галузь має лише три пункти!, один з яких – це «розвиток фермерства шляхом дотацій». Тобто, урядовці взагалі не розуміють що таке аграрний сектор і як розвивати фермерство.
Але я вважаю, що цифра підтримки аграрного сектору в бюджеті на наступний рік повинна бути інша. Після скасування спеціального режиму оподаткування ПДВ аграріям було обіцяно кожного року бюджетну підтримку, мінімальний розмір якої не повинен бути меншим за 1% від ВВП. Натомість у бюджеті на 2020 рік сільгосптоваровиробники взагалі не побачили жодної копійки, виділеної для підтримки. Лише 4,4 млрд грн на компенсацію кредитної ставки на купівлю землі, тоді як сумарно 1% аграрного ВВП дорівнює 8,4 млрд грн в цьому році.
І саме 1% ВВП на підтримку аграріям ми будемо відстоювати в бюджеті 2021 року!
Хоча маємо говорити ще і про порядок отримання цих коштів. Адже кошти у сільському господарстві потрібні у чітко визначені терміни, на початку року, до посівної. А що має аграрій: паперову тяганину, стояння в чергах, спілкування з чиновниками, поїздки в район за кожною папірчиною, додаткові витрати на дорогу та довідки…. Сьогодні ми маємо змогу змінити цю ситуацію за допомогою цифрових технологій. Аграрій автоматично повинен отримувати підтримку. Особливо це полегшить доступ до держпідтримки для малих та середніх сільгосптоваровиробників, адже більшість подібних господарств не мають в штаті юристів та інших спеціалізованих кваліфікованих кадрів, які б цим питанням займались постійно.
Також хочу зупинитись і на податкових правилах для агробізнесу, які активно почали розробляти “Слуги народу”! Особливо кричущий — законопроєкт № 3131 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції». Мета, яка заявлена у пояснювальній записці – «створення умов для ліквідації тіньових відносин у використанні земель с/г призначення та забезпечення рівнонапруженого оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами».
З одного боку – так, податки мають платити всі. І потрібно наповнювати державний бюджет. Але не шляхом зрівнялівки! Адже господарства, які працюють на землі – різні.
За цим законопроектом, для фізичних осіб-землевласників податкове навантаження зросте майже в 11 разів – з 140 до 1500 грн у рік з розрахунку на один гектар. Фізичні особи, які орендують земельні паї, будуть вимушені сплачувати за рік податків на 1260 грн. більше ніж зараз, з розрахунку на 1 гектар. Враховуючи, що площа середнього земельного паю по Україні становить 4,3 га, для фізичної особи-орендаря такого паю, додатковий податковий тягар складе 5,4 тис на рік. А якщо родина обробляє 10 – 12 га і використовує цю землю для забезпечення тварин кормами?
Не краща ситуація в цьому документі і з сільгоспвиробниками – юридичними особами. Підприємство, яке перебуває на спрощеній системі оподаткування (є платником 4-ї групи єдиного податку) і орендує 100 га, муситиме додатково сплатити в бюджет податків на 3,85 тис. грн більше, а при оренді 1000 га – на 38,5 тис. грн. більше, аніж за діючою системою оподаткування.
Мені як спеціалісту незрозуміло, як можна прирівнювати у податковому полі високотоварне господарство, яке займається вирощуванням рапсу, сої, соняшника до сімейної ферми у якої два десятки корів та 15 га землі для їх годівлі? Чи тих, хто хотів би вирощувати органічні продукти? Такий податковий зашморг для малих форм господарювання є неймовірно обтяжливим. Навпаки, держава мала б стимулювати створення та розвиток органічного виробництва зменшуючи податкову базу, адже ми розуміємо, що в нього потрібно тільки вкладати кошти в перші 5 – 7 років: в землю, в виробництво, в сертифікацію тощо і прибуток можливо очікувати лише після 10 років господарювання!
В розвинених країнах вже давно податкове поле працює на диверсифікації податків. Ті, які мають великі прибутки, сплачують більший відсоток податків. Наприклад, та ж Польща дозволяє малим формам господарювання до певного рівня доходу взагалі не сплачувати податки.
Наші ж можновладці мають непереборну жагу не дивлячись ні на що стягнути з усіх кошти до бюджету. Однаково. А те що після подібного вижимання ми за пару років втратимо як тваринницьку галузь, так і органічне виробництво, садівництво тощо — це для них «похідні втрати»…
Будемо купляти молоко у Румунії, м’ясо в Туреччині, яблука в Польщі, картоплю в Єгипті. Ще й робітники наші туди поїдуть працювати, адже в Україні залишаться агрокорпорації, які будуть збирати сою чи пшеницю запустивши комбайна від Карпат до Дніпра.. А Україна як була сировинним додатком – так ним і залишиться!
Нам вдалось зупинити розгляд цього законопроєкту. Але, цілком вірогідно, що його майже в тому ж вигляді, але можливо за іншою назвою, монобільшість знову буде проштовхувати. І тут ми звертаємось до всіх хто працює на землі з закликом — бути сильними, бути об’єднаними, бути непохитними у відстоюванні своїх прав та інтересів. Ми ж зі свого боку будемо відстоювати ваші інтереси та втілювати ваші пропозиції в парламенті, в обласних та районних радах, в об’єднаних громадах…
«Батьківщина» завжди була і буде з людьми!
Вадим Івченко, заступник Голови партії «Батьківщина», «Вісник фермера України», 21 вересня 2020 року.
