46% усієї валової продукції в аграрному секторі України дають одноосібні селянські господарства. Люди самотужки обробляють городи, тримають курей, свиней, корів, вирощують овочі та фрукти, здають молоко на переробні підприємства. Використовують важку ручну працю та відсталі засоби обробітку. Але все ж таки з впевненістю можу сказати, що саме вони годують країну!
А куди дівати вирощену продукцію? Більшість здає за копійки перекупникам, які формують партії товарів і вже зовсім за іншою ціною продають на організованому ринку.
Тобто можна з упевненістю сказати, що інтереси виробників продукції страждають саме через їхню нездатність згуртуватись.
Світовий досвід нас переконує, що кооперація сприяла розвитку багатьох країн світу. Так, зокрема, в Європі кооперативи є важливою частиною економічного життя.
У Норвегії, Фінляндії, Швеції та навіть у Японії кооперативами охоплено 100 відсотків фермерських господарств. У Франції та Німеччині не всі фермерські господарства охоплені кооперативами, але вони реалізують на внутрішньому і зовнішньому ринках близько половини продукції аграрного сектору економіки. Французькі кооперативи випускають і збувають на міжнародному ринку до 70 відсотків вина. Значною є і їхня участь у випуску спирту та оливкової олії.
У Швеції і Фінляндії обслуговуючі кооперативи постачають сільським товаровиробникам приблизно 60 % засобів виробництва.
У Франції функціонують 3500 сільськогосподарських кооперативів, що займаються переробно-збутовою діяльністю. 60 відсотків цієї продукції реалізується через кооперативи.
У Фінляндії кооперативи, об’єднуючи майже всіх фермерів, забезпечують їм необхідні умови виробництва: кредитування, реалізацію продукції, застосування досягнень у науково-технічному прогресі.
Про масштаби розвитку кооперативів, наприклад у США, свідчить їхній досвід: там функціонує всього 3650 кооперативів із обсягом товарообігу 120 мільярдів доларів. Кількість членів таких кооперативів – 3 мільйони 353 тисячі, чисельність зайнятих у них – до 200 тисяч людей.
В Іспанії та Греції через свої кооперативи фермери продають 60% оливкової олії, у Фінляндії – 69% м’яса, у Бельгії – 72% фруктів і овочів; у Нідерландах – 95% вирощених квітів і понад 50% зерна – у Франції.
У країнах Європи 250 тисяч кооперативних підприємств, власниками яких є 163 мільйони людей (кожен третій громадянин ЄС. – Прим. авт.). В Україні задіяно в кооперації 25 тисяч господарств. Із 1097 зареєстрованих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів реальну господарську діяльність здійснюють тільки 589 кооперативів, які поділяються на 25 переробних, 149 заготівельно-збутових, 16 постачальницьких, 101 кооператив з надання послуг та 298 – багатофункціональних.
Ситуацію потрібно було терміново змінювати. І починати з законодавства.
Минулого тижня парламент у першому читанні підтримав законопроект «Про сільськогосподарську кооперацію». Цей документ можна назвати революційним, адже він дозволить аграріям збувати продукцію за гідною ціною, виходити на експорт, закупляти відповідну техніку, будувати переробні потужності та потужності для зберігання, допоможе у вирішенні питання кредитування членів кооперативу через відповідні банки. І, звісно, кооперативи отримуватимуть державну підтримку на обладнання, на техніку та інші засоби.
Також, згідно норм цього законопроекту, формувати кооперативи зможуть не тільки фізичні, але й юридичні особи, малі фермери та сімейні фермерські господарства. До речі, «Батьківщина» одноголосно його підтримала!
Якщо коротко – ухвалений у першому читанні законопроект пропонує:
– Відмовитися від жорсткого поділу сільськогосподарських кооперативів за типами на виробничі та обслуговуючі та перейти до єдиної організаційно-правової форми – сільськогосподарський кооператив. При цьому зберігається можливість для діючих сільськогосподарських кооперативів, за бажанням продовжувати свою діяльність в умовах та з особливостями, які фактично ідентичні тим, за яких вони були утворені.
– Передбачити необхідність створення у кожному сільськогосподарському кооперативі фонду розвитку, кошти якого та майно, придбане за рахунок цих коштів, не підлягатимуть розподілу між його членами. Це дозволить спрямовувати частину прибутку сільськогосподарського кооперативу (не менше п’яти відсотків від його чистого прибутку), а також кошти державної підтримки, гранти, міжнародну технічну допомогу на розвиток матеріально-технічної бази кооперативів, придбання ними основних засобів, реалізацію заходів з кооперативної освіти, розвитку кооперації.
– Зберегти положення щодо державної підтримки сільськогосподарської кооперації.
– Кооперативна освіта визначається законопроектом одним із пріоритетних завдань сільськогосподарського кооперативу.
– Надати сільськогосподарським кооперативам компенсації у розмірі до 90 відсотків суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого відповідними сільськогосподарськими кооперативами.
– Врахувати положення Податкового кодексу України щодо вимог до неприбуткових організацій при визначенні статусу сільськогосподарських кооперативів, які діють без мети одержання прибутку.
Вважаю, що кооперація є останньою ланкою аграрної трансформації в тому числі для сімейних фермерів, фізосіб чи одноосібних господарств. Чому? Тому що тільки згуртувавшись, налагодивши спільний збут та спільне обслуговування членів таких кооперативів, вони можуть отримати найкращу ціну.
Ми маємо розглядати кооперацію саме як інструмент економічного і соціального самозахисту селянства. Маємо чітко зрозуміти, для чого потрібні ці законопроекти і який стимул економіці України, особливо в аграрному секторі, ці закони дадуть.
Отже, перший крок зроблено. Потрібно в найкоротші строки доопрацювати законопроект і проголосувати його в цілому!
І, звісно, звернутись до Міністерства аграрної політики України для того, щоб вони напрацювали відповідні статути та регламенти для цих об’єднань, а також започаткували перекваліфікацію та навчання людей на базі аграрних вузів країни.
Вадим Івченко, народний депутат «Батьківщина», Вечірні Вісті, 11 червня 2019р.
