«Уряд працює над пошуком моделі обігу земель в Україні, яка буде ухвалена на основі збалансованого рішення за підсумками широкого обговорення», – саме такою фразою на початку року прем’єр-міністр відкрив новий етап агітації за відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення.
Напевно, повернутись до цієї, не дуже популярної серед українців теми, так швидко після голосування за мораторій змусили нові оприлюднені вимоги МВФ, в яких жорстко визначено термін – закон про обіг земель сільськогосподарського призначення потрібно прийняти вже в березні!
«Батьківщина» передбачувала такий перебіг подій тому і вимагала прийняти мораторій щонайменше на 3 роки. Але Радою було проголосовано продовження лише на рік. Здавалось, нехай лише рік, але він в країни є… І є надія використати його для того, аби вже до кінця вирішити питання спадщини, невитребуваних паїв, земель КСП та фермерських господарств.
Закінчити інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення. Нарешті, передати у власність громад землю за межами населених пунктів. Сформувати програми по охороні земель. Взагалі змінити аграрний устрій на користь сімейних фермерських господарств. Можливо, за цей рік країна могла б вийти зі штопору економічної кризи, а, може, навіть і закінчити війну на Донбасі… Але все це зробити за два місяці — нісенітниця!
Для чого відкривати ринок землі? Хто її куплятиме? Чи вирішить це проблеми сіл та селищ і аграрного сектору? Чи дасть це поштовх для розвитку фермерським господарствам? Ось які питання потрібно задавати тим, хто агітує негайно розпочати продавати сільськогосподарську землю!
Я впевнений, що ринок землі вигідний виключно багатим українцям, або аграрним корпораціям чи сільськогосподарським підприємствам з солідним банківським рахунком. Селянам та пересічним українцям залишено лише «право продати». Адже для них навіть на лікування взяти гроші в кредит у банку є величезною проблемою. Не кажучи вже про кількасоттисячні суми аби купити 100 — 200 гектарів землі. Кожного дня наша банківська система впадає у все більший ступор, курс зростає. І навіть, якщо знайдеться установа, яка погодиться видати кошти — ви уявляєте під які відсотки їх нададуть? Лобісти ринку та можновладці так і кажуть – «люди зможуть продати свої паї аби витратити ці гроші на необхідне…»
Сьогодні законодавчо не вирішено питання щодо обмеження розміру земель, що можуть перебувати в оренді однієї юридичної особи (саме тому земельні банки великих латифундистів кожного року зростають), не проводиться дискусії, скільки землі можуть мати фізичні та юридичні особи у власності, не прийнято закон про консолідацію земель задля ефективного землекористування. Взагалі, аграрні питання не дуже часто бувають в порядку денному парламенту.
Якщо уряд разом з лобістами у Верховній Раді поспіхом протягнуть законопроект про обіг земель, Україна скотиться в укрупнення та монополізацію земельних масивів. Це не тільки стратегічна помилка, це загроза і для продовольчої безпеки країни, а далі і національної!
Повертаючись до слів прем’єр-міністра щодо широкого обговорення громадськістю відкриття ринку землі хочу ще раз нагадати, що «Батьківщина» вимагала провести загальноукраїнський референдум з цього питання. Нехай люди самі визначаться — чи на часі сьогодні торгувати останньою «виграшною картою» країни.
Одне з таких обговорень вже відбулось у грудні під час парламентських слухань, де маже одностайно учасники визначили — питання ринку землі не на часі!
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», Лівий берег.Блоги, 17 січня 2017р.
