Розвиток господарств сімейного типу – запорука економічного добробуту громад. Що для цього потрібно зробити?
У багатьох успішних європейських країнах світу, навіть, якщо ми говоримо про великі і високотоварні господарства, це господарства сімейного типу, які укрупнилися за десятки років, а заводи, тваринницькі ферми і комплекси в основному є кооперативними, а не корпоративними.
Наприклад, у країнах ЄС та Північної Америки практично 90% молокозаводів є кооперативними.
Сільськогосподарська кооперація дозволяє селянам отримувати необхідні матеріально-технічні засоби для обробітку та переробки сільськогосподарської продукції, створювати якісну, конкурентоспроможну (як за ціною, так і за обсягом) продукцію та допомагає в її реалізації за офіційними ринковими цінами та каналами збуту.
Саме такий сценарій земельної реформи був реалізований у багатьох успішних європейських країнах.
Сценарій, за яким селянин став у центрі аграрної політики, де заможність сільських сімей та економічний добробут громад – невід’ємна складова галузевого розвитку, а соціальними стандартами сільського життя стали престижність і статус у суспільстві, а не лише розвинена інфраструктура села.
Наведу ще один приклад: через систему кооперативів реалізується понад 50% продукції молочарства в Бельгії, Великобританії, Польщі, а у Нідерландах, Австрії та Данії ця частка сягає 95%.
Отже, для того, аби в країні з’являлись заможні сільські сім’ї, підвищувався попит на продукцію суміжних галузей, сплачувались податки, а громадяни отримували пенсійне забезпечення та соціальний захист, маємо зробити лише 10 кроків:
1) Запровадити правові рамки, зокрема прості податкові правила й умови для здійснення індивідуальної та сімейної трудової діяльності у сільському господарстві.
2) Відновити і посилити роль дорадництва та кооперації для підвищення можливостей малих та середніх виробників у доступі до нових ринків збуту.
3) Усебічно сприяти розвитку органічного виробництва, садівництва та городництва, зокрема для освоєння нових закордонних ринків збуту.
4) Надати всеохоплюючу підтримку місцевим виробникам та їх виробничій базі, зокрема первинній ланці – місцевій кооперації, фермерській та кооперативній переробці.
5) Розвивати переробку продукції та підвищувати експорт продуктів, що забезпечить додаткові робочі місця на селі, збільшить надходження до місцевих бюджетів та надасть довгостроковий і відчутніший поштовх національній економіці.
6) Сприяти збільшенню земельного банку сімейних фермерських господарств — справжніх господарів землі.
7) Стимулювати урізноманітнювати підприємництво в селі, зокрема щодо надання послуг зеленого туризму чи інших супутніх промислів і ремесел, що позитивно впливає на економіку регіону, її соціально-екологічну складову, стабілізує фінансовий стан господарств та сприяє більш рівномірному надходженню доходів за періодами року і залученню молоді до сільського сімейного бізнесу.
Запроваджувати програми кредитування молодих фермерів під інвестиційні проекти.
8) Започаткувати програми кредитування «Доступне житло» у сільській місцевості для громадян, які бажають вести сільське господарство.
9) Створити «Селянський банк» для забезпечення малих фермерських господарств доступними кредитами під державні гарантії без застави.
10) Створити відкрите та публічне платіжне агентство, а також простий і прозорий механізм державної підтримки сільського господарства.
Саме після цього розпочнеться формування економічного добробуту громад, розвиток їх інфраструктури, з’являться українські якісні та доступні товари, збільшиться експорт переробленої продукції, зростатиме економіка країни та забезпечуватиметься продовольча безпека. А отже, значно знизиться залежність держави від міжнародної фінансової допомоги.
Вадим Івченко, народний депутат від «Батьківщини», «Економічна політика», 30 серпня 2018р.
