Вадим Івченко: 2019 рік визначить аграрну політику на найближчі п’ять років

Як завершується 2018 рік для Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, які здобутки і чи є недопрацювання?

Вадим Івченко: Якщо підсумовувати цей рік, то відмічу, що вдалося вирішити ряд проблемних питань Земельного кодексу, вдосконалити земельне законодавство лише частково. Це ті речі, які сьогодні можемо назвати плюсами роботи аграрного комітету Верховної Ради України за рік, що минає.

Разом з тим, не вдалося все ж таки «продавити» уряд через депутатські звернення та через Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики щодо прозорого і державницького розподілу коштів державної підтримки, не вдалося відстояти 1 млрд грн, які забрали в аграріїв у 2019 році під час голосування за Державний бюджет. Також не вдається протистояти великим агрохолдингам і компаніям, які фактично лобіюють бізнесові речі, такі, наприклад, як будівництво вагонів-зерновозів, на купівлю яких тепер підуть кошти державної аграрної підтримки.

Не вдалося вирішити болюче питання рейдерства, адже антирейдерський законопроект (№8121), де вдосконалюється питання реєстрів ДЗК, так і не було внесено до Верховної Ради у другому читанні. Натомість зняли квоту «А» і встановили мінімальні ціни на цукор і цукровий буряк, було розглянуто низку інших питань, які суттєво не впливають на аграрний сектор.

Ви зазначили, що в держбюджеті-2019 у аграріїв «відмінусували» 1 млрд грн — по 500 млн грн з програми підтримки тваринництва і підтримки сільгоспвиробників. Як відобразиться це на галузі?

Вадим Івченко: Я думаю, що ситуація в аграрному секторі навіть із цією сумою підтримки, що запланована на наступний рік, значно не зміниться, оскільки аграрна політика сьогодні в Україні така, що не бачить, не враховує малого товаровиробника.

За три роки в нас скоротилася на 500 тисяч кількість домогосподарств, а це майже 1 млн гектарів землі, від якої відмовилися і віддали в оренду великим компаніям. Натомість за три роки кількість підприємств, які обробляють від 10 тис. га, збільшилася з 80 до 93. Тобто маємо тенденцію до зменшення домогосподарств і збільшення великих агрокомпаній. І ця тенденція за будь-яких умов не буде змінюватися, оскільки з року в рік одні й ті самі компанії отримують державну підтримку.

Загалом, на вашу думку, наскільки дієвою і ефективною сьогодні є державна підтримка агровиробників і фермерських господарств?

Вадим Івченко: Слушне запитання, адже другий рік поспіль невикористані кошти, які ми так важко вибиваємо для аграрного сектору, повертаються в бюджет. Чому так відбувається? Це насамперед запитання до команди, яка сьогодні очолює країну. Команда Президента Порошенка не може ефективно розподілити кошти, які виділяє Верховна Рада. Мають відбутися політичні ротації або політична зміна керівництва відповідних відомств, тому що це великі кошти для аграрного сектору, ми фактично «б’ємося» за кожний мільйон, а втрачаємо мільярди.

Ви кажете, що в Україні зменшується кількість домогосподарств, які задіяні в сільському господарстві. Чи є бачення того, як вибудувати систему, яка б стимулювала селян працювати на своїй землі, а не здавати в оренду?

Вадим Івченко: Є декілька критеріїв. Перше — потрібно визначити саме тих фермерів, які розуміють, що таке аграрний сектор і як вирощувати продукцію, переробляти, реалізовувати.

Друге — дізнатися, що потрібно цим фермерам: яка державна підтримка для них буде корисною. Іншими словами, провести паспортизацію цих фермерів. Можливо, їм потрібна допомога чи підтримка в системі оподаткування, зменшення кількості перевірок, допомога в реалізації продукції або ж дешеві кредити.

Насправді, це і є аграрна політика. Адже окрім Міністерства аграрної політики та продовольства, існують ще регіональні управління агропромислового розвитку. І їхнє завдання — зібрати фермерів, провести їхню паспортизацію і зрозуміти реальні проблеми невеликих сільгоспвиробників. Уже від цього формувати державну підтримку, аграрну політику, законодавство, фінансово-кредитну політику.

В Україні доволі розгалужений аграрний сектор, починаючи від малого господарства і закінчуючи експортерами, трейдерами. Ми маємо всім знайти свою нішу і зрозуміти, що ми можемо зробити для кожного, щоб вони підвищили ефективність свого господарства.

Мінагропрод анонсував нову бюджетну субсидію — для новостворених сімейних фермерських та фермерських господарств дотація складатиме 3 тис. грн на 1 гектар. Завдяки таким виплатам хочуть вивести фермерів «з тіні». Як гадаєте — спрацює?

Вадим Івченко: Верховна Рада прописала стимули для сімейного фермерського господарства в одному з найважливіших законопроектів — щодо унормування питання створення сімейних фермерських господарств. Це був законопроект від «Батьківщини».

Сімейні ферми отримали статус сільгосптоваровиробника. Люди, які будуть реєструватись як сімейна ферма, матимуть статус, держава сплачуватиме за них єдиний соціальний внесок у Пенсійний фонд. Отже, вони з першого дня реєстрації отримуватимуть пенсійний стаж. А також на цих людей поширюватиметься державна підтримка — тобто бюджет, який розподілятиметься на аграрний сектор, йтиме і на підтримку та створення сімейних ферм.

Тепер потрібно працювати з кожним фермером і зрозуміти, які він має плани на майбутнє, як хоче господарювати через 5 років, що хоче мати? І це означає, що цей сімейний фермер отримує підтримку не лише в сплаті податків за 10 років і пенсійний стаж, а ще буде претендувати на ту державну підтримку, яка надається кожен рік, і протягом 5 років він реалізує те, що запланував. Це означає, що таким чином ми його спонукатимемо не просто витрачати кошти на те, щоб перекрити виробничий процес, а вкладати їх у майбутній розвиток бізнесу.

Нам важливо, щоб сільгосптоваровиробник був сильним, виробляв безпечну продукцію і був конкурентоздатним.

При цьому народні депутати працюють над тим, як вдосконалити законодавство, а виконавці мають правильно донести до кожного аграрну політику. Гроші повинні витрачатися таким чином, щоб ми бачили перспективу в фермері чи сімейному фермерському господарстві. Я тільки за такий підхід.

За вашими прогнозами, що буде з ринком землі?

Вадим Івченко: Фермери 4 грудня вийшли під Верховну Раду з вимогою продовжити мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Я знаю як мінімум дві аграрні асоціації — Асоціація фермерів та приватних землевласників і Всеукраїнська аграрна рада, які проти негайного зняття мораторію.

Усі розуміють, що мораторій — це тимчасовий захід, але він має бути продовжений до того часу, коли запрацює нормальна кредитна система, аби можна було взяти кредит під купівлю землі під низькі відсотки — так, як це відбувається в Європі; коли в Україні створюватимуться сільськогосподарські кооперативи, які матимуть можливість продавати свою продукцію та експортувати її за межі країни; коли аграрна політика повернеться обличчям до малого фермера, сімейного або одноосібника.

В нас лишилося досить багато проблемних питань: розпаювати землі державних підприємств Міністерства аграрної політики та продовольства, в підпорядкуванні якого 504 підприємства різної форми власності; вирішити питання реформування НААН; створювати в кожному селі, а їх в нас 39 тисяч, по 40 сімейних фермерських господарств щороку. В результаті матимемо 120 тис. сімейних фермерських господарств і 480 тис. селян, задіяних у сільському господарстві.

Після цього ми подивимося і оцінимо ситуацію в аграрному секторі: наскільки середні товаровиробники залучені в переробку, чи отримали дешеві кредити і готові виходити на ринок, наскільки маленькі фермери готові купувати 2-3 гектари, щоб розширювати господарства, і що відбувається з тіньовим ринком.

До речі, як запобігти тіньовому обігу земель?

Вадим Івченко: У «Батьківщини» є проект, який ми запустимо відразу після зміни Президента, щоб запобігти тіньовому обігу земель. Через 3-4 роки результати проекту покажуть, наскільки ми готові до відкриття ринку. Адже Україні потрібно рухатися в бік нормальних європейських правил обігу земель. І навіть якщо ми сьогодні приймемо Закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», ми не зможемо це зробити за цивілізованими європейськими правилами, бо очевидним фактом є те (як пропонує БПП), що один фермер може забрати до 33% землі в одному районі. В цій Верховній Раді неможливо провести закон про обмеження в 100-200 га на одну фізичну особу, тому поспішне відкриття ринку землі призведе до небажаних результатів для сільгосптоваровиробників.

За пропозицією від «Батьківщини», на першому етапі це має бути не більше 100-200 га, право надається лише фізичним особам, кожного року грошова оцінка землі та індексація повинна визначатися громадою. Тож над цим питанням потрібно ще працювати, бо може бути хаотичний ринок, і ми не зберемо докупи землю потім, а це означає, що втратимо вплив на це назавжди як держава.

Як ви оцінюєте реформу децентралізації, чи в процесі впровадження не виникло потреби її вдосконалення?

Вадим Івченко: Скажу непопулярну річ: приблизно третина ОТГ створилися під когось. От у нас їх зараз 865, тобто фактично 250 громад вже створено під конкретного власника підприємства, агрохолдинг чи фермера.

За таких умов усі розуміють, що земля надаватиметься в одні руки, туди не пускатимуть інших інвесторів чи агровиробників, не буде підніматися нормативно-грошова оцінка землі, не буде конкуренції. В цих ОТГ лобіюватимуть інтереси конкретних виробників. Нам системно потрібно запровадити вплив і контроль за рішеннями або створити противагу необдуманим чи відверто лобістським рішенням ОМС.

У цій площині варто говорити про паралельні проекти — передача землі громадам і відразу державний нагляд та важелі впливу у разі нехтування моральними чи соціальними речами. Для цього мають бути прийняті відповідні закони, які з одного боку дають землю громадам і одночасно забезпечують державний контроль за цим процесом.

Зараз багато критики щодо реформування сільської медицини. На вашу думку, наскільки результативною вона буде?

Вадим Івченко: Питання сільської медицини полягає в одному — як забезпечити сімейного лікаря швидким доступом до кожного будинку. По-перше, сімейному лікарю на селі потрібен стимул у вигляді збільшеної зарплати, забезпечення пересування, відкриті ФАПи і амбулаторії у відповідних селах. У нас реформа відбулася, а чиновники не виділяють кошти на створення ФАПів. І тут не допоможе ніяка телемедицина. Люди хочуть, щоб до них приїхав лікар, подивився, допоміг і надав при необхідності соціальні ліки. Потрібно системно проводити реформу. Особливо потребує перегляду питання з доступом соціально незахищених верств населення до медичних послуг і лікування.

Актуальне питання на сьогодні — чи вплине на аграрну галузь введення воєнного стану в 10-ти областях України, зважаючи, що всі порти, експортні сполучення знаходяться саме в цих областях?

Вадим Івченко: Найбільшу шкоду аграрній галузі приносить Путін, блокуючи виходи з Бердянська, Маріуполя, Одеси у протоку Босфор. Якщо торгові судна перестануть виходити в протоку, то це буде найбільша проблема для українських аграріїв.

Сьогодні порти, які відвантажують — в Миколаєві та Одесі, працюють, а порти в Бердянську і Маріуполі стоять. Також ще не визначено, як діятимуть військові адміністрації, якщо вони будуть вирішувати питання доставки товарів для потреб армії. Тобто, ми ще не знаємо, як це буде впливати на роботу «Укрзалізниці» за умови потреб першочергово пропускати ешелони з цими товарами.

Для аграріїв, експортерів важливо, щоб ми вчасно змогли завантажити, відправити, експортувати і отримати кошти. Щоб логістика працювала в штатному режимі. Як буде насправді відбуватися, ми зможемо побачити через 30 днів.

Які плани ви ставите перед собою, як народним депутатом, на 2019 рік?

Вадим Івченко: Насамперед потрібно на законодавчому рівні унеможливити рейдерство, а для цього слід прийняти в другому читанні законопроект №8121, який покликаний запровадити низку антирейдерських заходів та встановити дієві запобіжники щодо захисту майнових прав власників і користувачів земельних ділянок.

Щодо земельного питання, то потрібно прийняти законопроект №7060, який дозволить прибрати посередників і громадян з інших сфер діяльності, а землю будуть отримувати ті, хто займатиметься сільським господарством. Дозволяється викуповувати до 10 га землі, наприклад, для ведення органічного землеробства, садівництва, тваринництва. Ці напрямки з довгими інвестиціями потребують впевненості в наявності власної землі.

У наступному році ми впроваджуватимемо аграрну політику для малих, середніх і великих сільгоспвиробників, працюватимемо над здешевленням кредитів, забезпечуватимемо підтримку.

Також працюватимемо над відкриттям нових ринків, зокрема Китаю, для всієї продукції тваринництва, і це колосальні можливості, що дозволять збільшити втричі надходження валютної виручки від аграрного комплексу.

Чого очікувати аграріям в наступному році — році подвійних виборів?

Вадим Івченко: 2019 рік буде визначальним у плані наступної п’ятирічки. Зміниться Президент і Верховна Рада, і ми зможемо планувати наступні п’ять років. Усе залежить від того, хто прийде до влади, яка політична воля у керівництва держави, бачитимемо нову сформовану аграрну команду — аграрний комітет, міністерство, уряд, міністерство фінансів. І лише тоді зможемо планувати, дискутувати з приводу першочергових кроків у середньостроковій трирічній перспективі та вже робити певні прогнози.

Наступний рік ми житимемо, як і цей, — вирішуватимемо поточні питання, які глобально не розвивають аграрну галузь. Зараз важко сказати, що відбудеться, але точно знаю, що команда Порошенка зміниться, це вже доконаний факт, отож буде сформована нова команда у Верховній Раді. Сподіваємося, що все ж таки ми внесемо стабільність в аграрний комплекс.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua, 14 грудня 2018р.