Помер Левко Григорович Лук’яненко. Велетень національного руху…
Мудрий та сильний політик. Таких уже не роблять, кажуть, у подібних сумних випадках…
Боротьба за свободу України, тюрми в’язниці, смертний вирок, табори… Він пройшов через всі випробовування, через всі тортури заради нашої держави, заради нації. І саме такі люди закладали підвалини омріяної національної волі ще тоді, коли годі було й сподіватися звільнення України з радянського ярма.
Боротьба була сенсом його життя. Честь та гідність стали йому за головні принципи.
Шістдесятництво, Гельсінкська спілка, створення перших демократичних партій та об’єднань… Якоюсь мірою історія України за останні півстоліття та біографія Левка Лук’яненка – майже тотожні речі.
І як величезна винагорода за стійкість та мужність – авторство Акта проголошення незалежності України. Саме він писав той історичний текст. І показував мені якось зошит, в якому його було написано 24 серпня 1991 року.
Для мене Левко Григорович – втілення вищої, еталонної, абсолютної моралі в політиці. Я вдячна долі, за те, що знала його і звала соратником.
Сумуємо, пам’ятаємо, вклоняємося низько, дякуємо!
Герої не вмирають!
