В Україну прийшла сумна звістка: на 85-му році життя відійшов до Господа Блаженніший Любомир Гузар, Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви.
Коли помирає людина – ми кажемо слова суму, пошани та вдячності. Але сьогодні хочеться мовчати.
Жодними словами неможливо переповісти гіркоту втрати і нагадати усе те добре, що зробив Блаженніший для Української держави, Церкви, людей. Любомир Гузар жив з Україною в серці, з Україною в душі, з Україною у всіх своїх помислах та молитвах…
Владика Любомир доброю і твердою рукою підносив Церкву, відроджуючи її вплив у духовному житті країни. Він наполегливо працював, щоб українці об’єдналися на спільних духовних цінностях і задля спільного блага.
Блаженніший надихав кожного з нас, кажучи: «Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро…».
І сам у найважчі та найскладніші часи завжди був взірцем справжньої християнської доброчесності та любові до ближнього. Безмежно вдячна, що у найскладніший період мого життя я мала його щире заступництво та молитву.
Молюся за упокій душі Блаженнішого Любимира. Висловлюю щирі співчуття віруючим Української Греко-Католицької Церкви, усім, хто знав і любив Любомира Гузара.
Вічна пам’ять Блаженнішому Владиці! Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведних.
З глибокою скорботою, Юлія Тимошенко
